Славиться село своїми народними умільцями: ткачами – Надурак Ю.В.,Чердарчук П.М., Петруняк М.Г, Надурак М.М.; шевцями – Семчук А., БабакМ.; кравцями – СемчукВ.П.,СемчукД.П.; ковалем – Лібораком Й.; майстром з гепрданів – Венгриновською М.І.. Відомий виходець із села – Кароль Венгриновський, реставратор скрипок, колекціонер рідкісних музичних інструментів, місцевий композитор. Він написав мелодії до слів, що стали піснями – « Загайполе мій», «Моя Коломия», «У Пруті кола мили чумаки», отримав 60 нагород, подяк, грамот та відзнак. У його колекції є німецькі акордеони, російські гармошки, грецькі цитри, італійські скрипки, українські кобзи. Підібрані, подаровані друзями і куплені у знавців, вони побували в руках майстра, знову дістали здатність зачаровувати людей. Віртуоз вважає королевою музики-скрипку [17,c.4]

Загайполе мій

Над Туркою, тихим потоком

Розкинулось рідне село.

Загайпіль мій рідний, село моє миле

В садах і квітках розцвіло.

Приспів:

Загайполе мій! Загайполе мій!

Прикарпатський мій краю

Любимий, любимий,

Загайполе мій.

Село-вишиванка моя.

В дитинство вертаюся знов.

Співають дівчата про вірне кохання,

Про дружбу палку і любов.

Як глянеш – навколо поля,

Колишуться в полі жита.

Колоситься нива і пахне хлібами

Моя дорога сторона. Кароль Венгриновський

5. б) Село у часи незалежності

Село розташоване на 15 кілометрів східніше від Коломиї, на 90 кілометрів від Івано-Франківська. З північного заходу на південний схід протікає річка Турка, яка поділяє село на дві майже рівні частини. У Турку впадає потічок Млинівка. Місцевість гориста, ґрунти чорноземні. Село межує на півдні з селом Назірною, на північному заході – з Підгайчиками, на півночі – зі Старим Гвіздцем, на сході – з Малим Гвіздцем і Кобильцем. Поблизу села проходить гілка залізниці «Івано-Франківськ-Шепетівка». У селі збереглися народні назви вулиць: Кугутівка, Мельники, Той кут, Горішня, Хриптюкова, Польська.

[15, с. 51 – 52]. 25 серпня 1995 року відбулося перепоховання повстанців ( які загинули у 1945 році від рук енкаведистів) на сільському цвинтарі, було перепоховано: Григорія Мельника, інваліда Австрійської армії, його сина Йосафата Мельника, Івана Андрійчука, Івана Федорака, Дмитра Палагіцького з села Острівця.

До складу нинішньої Загайпільської сільської ради входять три села: Загайпіль, Назірна, Кобилець. Сільська рада розташована на території колишньої тракторної бригади в Загайполі. За даними перепису населення у селі Загайпіль проживало:

станом на 1 січня 1979 року – 883 жителів,

станом на 1 січня 1989 року – 850 жителів,

станом на 1 січня 1999 року – (795 жителів з них 792 – українці, 3 – росіяни, які живуть в селі з 1970 року).

станом на 1 січня 2001 року – 815 жителів, а чисельність дворів становить – 266. [19,с.339]

Між двома селами Загайполем та Назірною у період з 1986 по 1990 роки працював сірчаний рудник, на якому видобуток сірки проводився відкритим способом. Але у 1994 році рудник збанкрутував, видобуток сірки припинився. Родюча земля, де перед сірчаним рудником працювало тепличне господарство (1982 – 1985 років), через відкритий спосіб видобування отруйної сірки, стала пусткою, на якій ледве виживають покалічені хворобами дерева або чагарники.

У селі працює поштове відділення, (воно знаходиться у одному приміщенні з сільською радою). У цьому приміщенні також функціонує фельшерсько-акушерський пункт (ФАП), який діє з 1951 року. У ньому працюють два працівники, а завідує ним Ільків Ганна Павлівна. Село має 90 радіоточок, в Загайполі діє понад 70 приватних стаціонарних кабельних телефонів. У селі є дитячий садочок «Сонечко» (завідуюча Тетяна Кмець). Відновлено капличку, яка була збудована ще на честь скасування панщини, але в 1936 році була зруйнована. У 1994 році на її місці було збудовано нову цегляну капличку. Ініціатором побудови виявився Дмитро Довганюк. Ця капличка розміщена обабіч головної дороги між школою та клубом.(див. додаток № 7). Зараз у селі діють дві церкви: православна та греко-католицька.

Греко-католицька церква Різдва Пресвятої Богородиці, збудована в 1900 році Церкву в селі Загайполі будували з 1896 до 1900 року. Землю під будівництво виділила пані Ванда Ясінська, яка на храм виділила ялинове дерево. [ 9,c.86].( див. додаток № 9).

4 вересня 1900 року церкву освятив отець-декан Кобилянський. Першим священиком тут був О. Крушельницький, згодом отці Цибик і Карпінський. Листопадової неділі 2000 року церква відзначала своє сторіччя, а також 2000- ліття Різдва Христового. Після Служби Божої відслужено панахиду на гробниці Ясінських [13,с. 3]. (див. додаток № 5).

У радянські часи ця церква діяла як єдина тоді дозволена, тобто православна.

Нинішня православна церква була збудована тільки в 2000 році і зразу освячена.(див. додаток № 8) Ініціатором побудови церкви був Михайло Махетчук. Священиком православної церкви став Петро Фурик [18,c. 3]

«Село моє, на світі ти єдине!» – такими словами останньої серпневої неділі зустрів Загайпіль своїх мешканців із села які завітали на його поважний ювілей – 600-річчя від першої писемної згадки.[21-22,c. 3 ]

Висновки

Виконана нами краєзнавча робота з історії виникнення, розвитку і сучасного стану села Загайпіль Коломийського району Івано-Франківської області однозначно засвідчує, що цей населений пункт