паливо | 12,7 | 10,0 | 28,9 | 9,3 | 477,4 | 24,0 | 364,3 | 10,6 | 425,6 | 7,8

Готові товари та

напівфабрикати |

69,7 |

54,7 |

202,3 |

64,8 |

1143,8 |

57,4 |

2508,6 |

73,1 |

4188,5 |

77,0

хімічні товари | 7,5 | 5,9 | 22,1 | 7,1 | 147,4 | 7,4 | 304,6 | 8,9 | 507,9 | 9,3

машини, обладнання і транспортні засоби | 27,7 | 21,7 | 89,8 | 28,8 | 511,4 | 25,7 | 1210,0 | 35,2 | 2139,3 | 39,3

інші готові товари | 34,5 | 27,1 | 90,4 | 29,0 | 485,0 | 24,3 | 994,0 | 28,9 | 1541,3 | 28,3

Інші товари | 1,4 | 1,1 | 6,5 | 2,1 | 34,2 | 1,7 | 85,2 | 2,5 | 171,1 | 3,1

Джерело: «Statistical Yearbook» і «Monthin of Statistics» за відповідні роки.

НТР дала новий поштовх поділові праці, спеціалізації вироб-ництва, яка набирає особливо широких масштабів у машинобуду-ванні. Відбувається перехід від міжгалузевої спеціалізації до внут-рішньогалузевої, від готової кінцевої продукції — до проміжних видів виробів. Різко зростає обмін вузлами, деталями, компонен-тами, які часто виготовляються на підприємствах різних країн. Внутрішньо-національні й міжнародні кооперовані поставки дося-гають 50—60 % вартості продукції багатьох галузей промисловості індустріальних країн Заходу. Більш ніж ЗО % товарообороту між цими державами припадає на взаємні кооперовані поставки. Ко-оперовані поставки відіграють помітну і дедалі зростаючу роль в експорті цілої низки країн, що розвиваються, в тому числі таких великих, як Індія, Бразилія, Мексика.

Отже, вироблена продукція дедалі частіше становить результат міжнародних коопераційних зв'язків, а зовнішня торгівля не тіль-ки виконує функцію реалізації кінцевого продукту, але все більше перетворюється на сполучну ланку виробничого процесу. Ця тен-денція особливо помітна щодо провідних індустріальних країн світу. В експорті їх машинобудівної продукції частка комплекту-ючих виробів уже в середині 80-х років упритул наблизилася до 50 % і продовжує зростати.

Поглиблення спеціалізації спричинюється також прискорен-ням морального старіння і швидким оновленням асортименту, що веде до спеціалізації наукових досліджень. У передових сучасних галузях (напівпровідники, ЕОМ) цикл «життя» продукції стано-вить 3—5 років, в усіх галузях обробної промисловості він фак-тично не перевищує 8—9 років порівняно з 20 роками в серед-ньому на початку сторіччя. Згідно з оцінками, в минулому десяти-річчі на світовому ринку було оновлено близько 80 % товарів. На світових ринках з'являється велика кількість принципово нових товарів, здебільшого продукції наукоємних галузей, сфери ви-соких технологій (лазерна техніка, швидкодіючі ЕОМ, обладнан-ня для АЕС і т. д.).

Отже, відбувається інтелектуалізація світової торгівлі. В екс-порті промислово розвинутих країн зростає частка високотехнологічної продукції (США, Швейцарія та Японія — понад 20 %, Німеччина та Франція — близько 15 %).

У зв'язку з нерівномірним розвитком НТП у світовому господарстві з'являються нові виробники, що створюють собі нові «ніші» або тіснять конкурентів. Цей процес приводить не тільки до поглиблення спеціалізації, а й до змін у соціальній структурі господарства.

За останні десятиріччя значно зросла роль торгівлі машинами й обладнанням. З 1983 р. по 1997 р. частка цієї товарної групи у світовій торгівлі збільшилася з 28,8 % до 38,8 %. Важлива тен-денція — розширення торгівлі машинами й обладнанням між промислове розвинутими країнами. З 1980 р. до середини 90-х років експорт машин і обладнання з розвинутих країн зріс у 3 рази. Найбільш швидкими темпами зростає експорт електротехнічного й електронного обладнання, на частку якого припадає понад 25 % усього експорту машинно-технічної продукції.

Географічна структура міжнародної торгівлі являє собою роз-поділ торговельних потоків між окремими групами країн, що диференціюються за територіальною або організаційною ознакою.

Територіальна географічна структура торгівлі звичайно уза-гальнює дані про міжнародну торгівлю країн, які належать до однієї частини світу (Африка, Азія, Європа) або до певної групи (індустріальні країни; країни, що розвиваються).

Організаційна географічна структура показує розподіл між-народної торгівлі або між країнами, які належать до окремих інтеграційних та інших торговельно-політичних об'єднань (країни Європейського Союзу, країни СНД, країни АСЕАН), або між країнами, виділеними в певну групу за тим або іншим аналі-тичним критерієм (країни — експортери нафти, країни — чисті боржники).

Основний обсяг міжнародної торгівлі припадає на розвинуті країни, хоч їхня частка дещо скорочувалася в першій половині 90-х років за одночасного зростання питомої ваги країн, що роз-виваються, і країн з перехідною економікою. В цілому в 1996 р. на індустріально розвинуті країни припадало 68 % світового експор-ту, на країни, що розвиваються, —28,5 %, на країни з перехідною економікою —3,3 %.

З другої половини XX ст. помітно проявилась нерівномірність динаміки зовнішньої торгівлі. Це вплинуло на співвідношення сил між країнами на світовому ринку. Домінуючі позиції США по-хитнулися. Так, якщо в 1950 р. на частку цієї країни припадало 32 % світового експорту, то в 1960 р. — 17,1 %, у 1997 р. — 12,0. Відповідно зросла частка Західної Європи та Японії. Західноєвро-пейські держави за цей період збільшили свою частку з 23 % до 44,6 %.

Ще краще виглядають показники Японії: 0,5 % —після закін-чення Другої світової війни, 3,4 % —в 1960 р., 7,7 % —в 1997 р. В 1983 р. Японія вийшла на перше місце у світі з експорту машин та обладнання. Японія значно випереджає всі країни за вивозом легкових і вантажних автомобілів, побутової електроніки та ін.

Одна третина японського експорту припадає