Частина II

них фондів періодично проводиться їхня переоцінка за віднов-

леною вартістю.

Останню переоцінку основних фондів народного господарства України проведено за станом на 1 травня 1992 р.

Повна (первісна й відновлена) вартість основних фондів — це

отість у новому, не зношеному стані. Саме за цією вартістю осно-ш фонди рахуються на балансі підприємства протягом усього пері-оду їхнього функціонування.

Залишкова вартість основних фондів характеризує реальну їхню вартість, іще не перенесену на вартість виготовленої продукції (ви-конаної роботи, наданої послуги). Вона є розрахунковою величи-ною і визначається як різниця між повною первісною (відновле-ною) вартістю та накопиченою на момент обчислення сумою спра-цювання основних фондів. Залишкова вартість основних фондів на час їхнього вибуття (спричиненого спрацюванням) має назву ліквідаційної вартості. У практиці господарювання її використову-ють для розрахунків норм амортизаційних відрахувань та визна-чення наслідків ліквідації спрацьованих основних фондів.

Балансова вартість групи основних фондів підприємства на по-чаток розрахункового року (БВ,) обчислюється за формулою

(5.1)

ч '

БВ =БВ+ВА

оф о ноф

+В -В-АВ,

кр рек в о

де БВо — балансова вартість групи основних фондів на початок року, що передував звітному;

В — витрати на придбання нових основних фондів;

В — вартість здійснення капітального ремонту основних фондів;

В ек — витрати на реконструкцію виробничих приміщень і мо-дернізацію устаткування;

Вв — вартість виведених з експлуатації основних фондів протя-гом року, що передував звітному;

АВо — сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у році,

що передував звітному.

Для визначення первісної (балансової) вартості виробничих ос-новних фондів на початок наступного за звітним року потрібно враховувати абсолютні величини введення в дію та вибуття протя-гом звітного року, оскільки останні мають діяти (не діяти) протя-гом усього наступного року незалежно від дати введення чи вибут-тя основних фондів у звітному році.

! Класифїка 7я і Необхідною умовою правильного обліку й плану-; і структура [ вання відтворення основних фондів підприємств „,„,._ ———— І є ухня класифікаціЯ- Найбільше економічне зна-чення має видова класифікація, згідно з якою всі основні фонди за ознакою подібності їхнього функціонального призначення та нату-ральноречового складу розподіляються на певні види (рис. 5.2).

Розділ V

ю:

У практиці господарювання з метою спрощення обліку основних фондів до оборотних фондів відносять інструменти та інвентар зі стро-ком експлуатації до одного року і вартістю до 100 одиниць національ-них грошей, атакожусі спеціальні інструменти та пристрої, спеціаль-ний одяг та взуття незалежно від строку використання й вартості.

Зображена на рис. 5.2. видова класифікація основних фондів ви-користовується чинними системами бухгалтерського обліку та ста-тистики. Для встановлення норм амортизаційних відрахувань і роз-рахунків щорічних амортизаційних сум застосовують укрупнену класифікацію, виокремлюючи три групи основних фондів:

перша — будівлі, споруди, їхні структурні компоненти й пере-давальні пристрої;

друга — автомобільний транспорт, меблі, побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, включаючи ЕОМ, інші машини для автоматичного оброблення інформації, те-лефони, інше офісне обладнання;

третя — основні фонди, не включені до першої та другої груп.

Оскільки елементи основних фондів відіграють неоднакову роль у процесі виробництва, неабияке значення має поділ таких на дві частини: активну, яка безпосередньо бере участь у виробничому процесі і завдяки цьому забезпечує належний обсяг та якість про-дукції, і пасивну, що створює умови для здійснення процесу вироб-ництва. До активної частини основних фондів відносять переваж-но робочі машини й устаткування, інструмент, вимірювальні та регулюючі прилади і пристрої, використовувану в автоматизованих системах управління технологічними процесами обчислювальну

ехніку, деякі технічні споруди — гірничі виробки шахт, газові й

афтові свердловини.

Співвідношення окремих видів (груп) основних фондів, вира-жене у відсотках до їхньої загальної вартості на підприємстві, виз-начає видову (технологічну) структуру використовуваних засобів праці- За інших однакових умов технологічна структура основних фондів є то прогресивнішою та ефективнішою, що більшою є в 'їхньому складі питома вага активної частини. Вона змінюється під впливом багатьох факторів. Найбільш суттєві з них такі:*

виробничо-технологічні особливості підприємства;*

науково-технічний прогрес і зумовлений ним технічний рівень

виробництва;*

ступінь розвитку різних форм організації виробництва;*

відтворювальна структура капітальних вкладень у створення нових основних фондів;*

вартість будівництва виробничих об'єктів і рівень цін на тех-нологічне устаткування;*

територіальне розміщення підприємства.

Щодо всієї сукупності промислових підприємств України, то в загальному обсязі основних фондів питома вага окремих їхніх видів протягом останніх років коливалась у межах: будівель і споруд — 45—47%; машин і устаткування — 40—42%, у тім числі робочих — ЗО—32%; транспортних засобів — 2,5—3%. На підприємствах і в організаціях аграрного сектора частка в загальній вартості сіль-ськогосподарських виробничих основних фондів приблизно ста-новила: будівель, споруд і передавальних пристроїв — 64—65%; силових і робочих машин і устаткування — 14—16%; робочої та продуктивної худоби — 10—12%; багаторічних насаджень—5—6%; транспортних засобів — 3—4%*. Загальна тенденція динаміки тех-нологічної структури основних фондів характеризується поступо-вим збільшенням питомої ваги їхньої активної частини.

5.3. СПРАЦЮВАННЯ, АМОРТИЗАЦІЯ І ВІДТВОРЕННЯ ОСНОВНИХ ФОНДІВ

Просте й розширене відтворення основних виробничих фондів відбувається в безперервному процесі здійснення різних його взає-мозв'язаних форм — ремонту, модернізації та заміни окремих еле-ментів засобів праці; технічного переозброєння, реконструкції та розширення діючих цехів, виробництв і підприємств у цілому, а та-кож спорудження нових аналогічних виробничих об'єктів. Необхід-ною передумовою нормального перебігу відтворювальних процесів

є постійний облік ступеня спрацювання (старіння) та амортизації основних фондів.

[спрацьовування | Основні фонди протягом свого тривалого функц-| і старіння | існування зазнають фізичного (матеріального) і :_ „ економічного спрацювання, а також техніко-еко-комічного старіння. Під фізичним (матеріальним) спрацьовуван-ням основних виробничих фондів