зосередження зусиль різних галузей науки на пріоритетних на-прямках науково-технічного прогресу, форсованому розвитку пере-довсім наукомістких виробництв, істотному підвищенні техніко-організаційного рівня та соціально-економічної ефективності виро-бництва на підприємствах різних галузей народного господарства;*

докорінне поліпшення всієї організації робіт та економічного її обґрунтування на всіх стадіях відтворювального процесу (проек-тування — виробництво — розподіл — запровадження — експлуа-тація нової техніки);*

дотримання кожним підприємством власної стратегії техніч-ного, організаційного та економічного розвитку; переорієнтація інвестиційної політики на максимальне технічне переозброєння й реконструкцію діючих виробничих об'єктів; різке збільшення мас-штабів вилучення з виробництва технічно застарілих і економічно малоефективних машин та устаткування, перехід від практики оди-ничної заміни спрацьованих знарядь праці до систематичного ком-плексного оновлення техніко-технологічної бази взаємозв'язаних виробничих ланок підприємств;*

створення ринкового економічного механізму країни, спромо-жного забезпечити постійну заінтересованість усіх ланок управлі-ння виробництвом у здійсненні найбільш ефективних відтворюваль-них процесів і сприйнятті науково-технічних та організаційних но-вацій (нововведень).

Практична реалізація перелічених головних напрямків інтен-сифікації відтворювальних процесів потребує не лише актив-ної інженерно-виробничої діяльності самих підприємств, а й мобі-лізації великих власних фінансових коштів. У повному обсязі вона можлива за умови передовсім постійної державної підтримки, без-посередньої участі багатьох інститутів ринкової інфраструктури та іноземного капіталу.

Способи 1 Головною ознакою підвищення рівня ефективного ефективного використання основних фондів того чи того ВИосновнихНЯ підприємства є зростання обсягу виробництва про-фондів І дукції. Кількість же виробленої продукції за наяв-ного розміру виробничого апарату залежить, з од-ного боку, від фонду часу продуктивноїроботи машин та устаткуван-ня протягом доби, місяця або року, тобто від їхнього екстенсивного завантаження, а з іншого — від ступеня використання знарядь праці за одиницю часу (інтенсивного навантаження). Отже, усю сукупність технічних, організаційних та економічних заходів щодо ліпшого ви-користання основних фондів підприємства можна умовно поділити на дві групи: 1) збільшення екстенсивного завантаження; 2) підви-118 щення інтенсивного навантаження.

Частина 11

Однак треба наголосити на двох важливих обставинах.

По-перше, якщо екстенсивне завантаження машин та устатку-ння обмежується тільки календарним фондом часу, то можливості В^пвищення інтенсивного навантаження устаткування, його продук-П ності Практично не є такими обмеженими. Т По-друге, здійснення заходів екстенсивного напрямку, як пра-вило, не потребує капітальних витрат, а підвищення рівня інтен-сивного використання виробничого апарату зв'язане зі значними інвестиціями; проте останні порівняно швидко окупаються за ра-хунок одержаного внаслідок інтенсифікації додаткового економіч-ного ефекту.

Великим резервом збільшення продуктивної роботи виробни-чого устаткування є максимально можливе скорочення його про-стоїв. На підприємствах з дискретним виробництвом кількість не використовуваного протягом доби устаткування нерідко досягає 15—20% загального його парку, а внутрішньозмінні простої ста-новлять 10—15% робочого часу. Це спричиняється: неузгоджені-стю пропускної спроможності окремих цехів і дільниць; незадов-ільною організацією технічно-профілактичного обслуговування та ремонту устаткування; браком робітників тих чи тих професій; пе-ребоями в забезпеченні робочих місць матеріалами, електроенер-гією, комплектуючими виробами, оснащенням, пристроями, підйом-нотранспортними засобами тощо.

Для підприємств ряду галузей індустрії, і передовсім машино-будування, надзвичайної гостроти набула проблема підвищення ко-ефіцієнта змінності роботи виробничого устаткування. В Україні цей показник нині є невиправдано низьким і свідчить про наявність достатньо великих резервів ліпшого використання знарядь праці. Якщо довести реальну змінність роботи металообробного устатку-вання до раціонального рівня (1,7—1,8), то можна буде збільшити випуск машинобудівної продукції більше ніж на 30%.

Значному поліпшенню екстенсивного завантаження засобів праці сприяє зниження частки недіючого устаткування, яка на промис-лових підприємствах України є дуже значною (кілька десятків ти-сяч одиниць), а також виведення з експлуатації зайвого й неефек-тивно використовуваного устаткування та організація завдяки цьому повноцінної двозмінної роботи. За існуючими розрахунка-ми, здійснення таких заходів дало б можливість підвищити фондо-віддачу на підприємствах різних галузей промисловості та народ-ного господарства на 10—15 і більше відсотків.

Вирішальне значення для підвищення рівня інтенсивного вико-ристання основних фондів має своєчасна заміна та модернізація фізично спрацьованого й технічно застарілого устаткування. Для підтримування порівняно високого технічного рівня виробництва на підприємствах треба щорічно замінювати А—6% і модернізувати 6— 8% діючого парку машин, устаткування та інших видів знарядь праці.

Розділ V

До важливих факторів, що зумовлюють зростання продуктив-ності устаткування за одиницю часу, належать також запроваджен-ня нових технологій, інтенсифікація виробничих процесів. Підприє-мствам різних галузей властиві специфічні способи інтенсифікації технологій виготовлення продукції', виконання робіт або надання виробничих послуг (застосування, наприклад, киснево-конвертер-ного методу виплавлення сталі в чорній металургії; використання різних каталізаторів, високих температур і тиску — у хімічній про-мисловості; обробка металу тиском, точні методи литва — у ма-шинобудуванні тощо). Широке використання природного газу та кисню разом зі збільшенням температури дуття й тиску під колош-ником домни забезпечує зростання виробництва чавуну майже на третину.

Значного підвищення інтенсивного навантаження устаткування °!, на підприємствах можна досягти завдяки застосуванню прогресив-них форм і методів організації виробництва (концентрації, спеціа-лізації, кооперування та комбінування; гнучких, потокових і ротор-но-конвеєрних ліній), що уможливлюють використання високо-продуктивного автоматизованого устаткування. За свідченням спе-ціальних досліджень, на підприємствах машинобудування виготов-лення конструктивно й технологічно однорідних деталей на пото-кових лініях забезпечує підвищення навантаження устаткування на 20—30%.

Досить істотні резерви ліпшого екстенсивного та інтенсивного використання основних фондів можна реалізувати з допомогою освоєння у стислі строки проектних показників, уведення в дію нових технологічних агрегатів, ліній, устаткування. За даними ви-біркового обстеження кількасот підприємств різних галузей про-мисловості та будівництва, середній фактичний період освоєння ви-робничих об'єктів становить 5—6 років. Проте технічно та еконо-мічно обгрунтовані розрахунки свідчать про реальну можливість досягнення проектних показників виробничих об'єктів на підприє-мствах добувної промисловості за півтора-два роки, а обробної — за один рік і навіть швидше.

За умов ринкової економіки процес господарювання в цілому має