Фізичне спрацювання будь-якого знаряддя праці (машини, ус-таткування) можна поділити умовно на дві частини: ту, що періо-дично усувають проведенням ремонтів, і ту, що її в такий спосіб усунути неможливо. З часом спрацювання поступово збільшується і врештірешт стає таким, що унеможливлює дальше використан-ня засобу праці у виробництві, тобто настає момент повного фізич-ного спрацювання, коли треба замінити такий засіб праці на но-вий аналогічного призначення. У зв'язку з цим розрізняють усувне (тимчасове) та неусувне (постійно нагромаджуване) фізичне спрацювання основних фондів.

Ступінь фізичного спрацювання окремої одиниці засобів праці можна визначити двома розрахунковими методами: 1) за строком її

Т.Л/ЯГЯПІІ (через зіставлення фактичної та нормативної величин рксплуак11^11 V г. -г о\ с

ахуванням ліквідаційної вартості); 2) за даними обстежень

3 нічного стану. Відносну величину економічного спрацювань ок-ТЄмої фізичної одиниці або певної сукупності основних фондів виз-^чають як відношення накопиченої суми спрацювання, тобто їхньої Н&птості, вже перенесеної на вартість продукції, до загальної ба-лансової вартості.

Техніко-економічне старіння основних фондів — це процес зне-цінення діючих засобів праці до настання повного фізичного спра-цювання під впливом науково-технічного прогресу. Воно характе-ризується поступовою втратою засобами праці своєї споживної вар-тості внаслідок удосконалення існуючих та створення нових за-собів виробництва, запровадження принципово нової технології, старіння продукції, що виробляється з допомогою цих засобів ви-робництва. Старіння властиве передовсім знаряддям праці та транспортним засобам і зв'язане з реальними економічними збит-ками для підприємств, що експлуатують застарілу техніку.

Ступінь техніко-економічного старіння того чи того засобу праці можна визначити за допомогою коефіцієнта (відносного показни-ка) К , що його розраховують за формулою

ктес=І_-?І.ДІ (52)

тес ? {?***) °0 1Х1

де В0, В] — повна вартість (ціна) застосовуваного й нового за-собів праці; П0, П, — відповідно продуктивність тих самих засобів праці або витрати на їхнє експлуатаційне обслуговування (інший пріоритетний техніко-експлуатаційний показник). Про загальний рівень техніко-економічного старіння може дати певне уявлення також питома вага знарядь праці, що експлуатуються понад 10,15 або 20 років.

Фізичне спрацювання та техніко-економічне старіння діючих знарядь праці можна усунути частково або повністю, застосовую-чи різні форми відтворення. Між окремими видами спрацювання й старіння засобів праці та формами їхнього відшкодування існує певний взаємозв'язок (рис. 5.3).*

Амортизація | Безперервний процес виробництва потребує по-—

- ,„_то————і стійного відтворення фізично спрацьованих і тех-нічно застарілих основних фондів. Необхідною умовою відновлен-ня засобів праці в натурі є поступове відшкодування їхньої вар-тості, яке здійснюється через амортизаційні відрахування (аморти-зацію). Амортизація основних фондів—це процес перенесення аван-сованої раніше вартості всіх видів засобів праці на вартість про-дукції з метою її повного відшкодування.

Для відшкодування вартості зношеної частини основних фондів кожне підприємство робить амортизаційні відрахування, тобто встановлює певну грошову компенсацію відповідно до розмірів фізичного спрацювання й техніко-економічного старіння. Ці відра-хування включають до собівартості продукції, реалізують під час продажу товарів, а потім накопичують у спеціальному амортизацій-ному фонді, що служить відновленню основних фондів.'

Амортизаційні відрахування обчислюють за певними-нормами, які характеризують щорічний розмір відрахувань у відсотках до балансової вартості основних фондів. Розрахунки норм амортиза-ційних відрахувань на повне відновлення (реновацію) основних фондів здійснюють централізовано за формулою

Ф-Л

Н =——— -100 /соч ав А -Ф ' ^ -3'

н ^

де Ф — балансова (первісна чи відновна) вартість основних фондів; Л — ліквідаційна вартість основних фондів; Ан — амор-тизаційний період (нормативний строк функціонування) основ-них фондів.

За встановлення норм амортизаційних відрахувань слід виходи-ти з економічно доцільних середніх строків функціонування засобів праці, необхідності забезпечення повного відшкодування вартості основних фондів і врахування техніко-економічного їхнього старі-ння. Найбільш складним є правильне визначення тривалості амор-тизаційного періоду (доцільного строку використання) конкретних видів засобів праці. Звичайно його встановлюють з урахуванням багатьох факторів, зокрема загальної фізичної довговічності та еко-номічності капітального ремонту засобів праці, умов їхньої експ-луатації, строків настання техніко-економічного старіння, можли-вих темпів оновлення тощо.

У міру розвитку техніки, удосконалення технології та органі-зації виробництва змінюються тривалість і характер використання окремих видів основних фондів, виникає об'єктивна необхідність скорочення нормативних строків їхнього функціонування. У зв'яз-ку з цим норми амортизаційних відрахувань періодично треба пе-реглядати та уточнювати.

Забезпечення нормального відтворення основних фондів потре-бує правильного нарахування амортизації за встановленими нор-мами. Щорічну суму амортизаційних відрахувань на реновацію основних фондів обчислюють множенням їхньої середньорічної вартості на відповідні норми амортизації та поправочні коефіцієн-ти до них, що враховують конкретні умови експлуатації окремих видів засобів праці. Середньорічна вартість кожного виду основ-них фондів визначається додаванням до вартості на початок роз-

УНКОВОГО року різниці між середньорічними величинами вве-Ран;,я в дію нових і вибуття діючих елементів засобів праці. Се-Я6дНЬорічне введення (вибуття) визначають за результатом множен-я абсолютного його розміру та коефіцієнта функціонування про-тягом розрахункового року засобів праці, що будуть уведені в дію * виведені з дії, тобто відношення кількості місяців експлуатації

Ідо числа 12. Для здійснення правильної амортизаційної політики важливим є знання можливих методів амортизації основних фондів. У прак-тиці господарювання можуть застосовуватися методи рівномірної (лінійної), подвійно-залишкової і прискореної амортизації. Метод рівномірної (лінійної) амортизації передбачає перене-сення балансової вартості основних фондів на собівартість про-дукції, що виробляється (послуг, що надаються), протягом аморти-заційного періоду (нормативного строку служби) засобів праці за однаковими нормами амортизаційних відрахувань. Згідно