Згідно Цивільного кодексу України акціонерним є товариство, статутний капітал якого поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості. Акціонерне товариство самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім своїм майном. Акціонери не відповідають за зобов'язаннями товариства і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах вартості акцій, що їм належать. Акціонери які не повністю оплатили акції, у випадках, встановлених статутом, відповідають за зобов'язаннями товариства у межах неоплаченої частини вартості належних їм акцій. Гарантії захисту майнових прав акціонерів встановлюються законом. Найменування акціонерних товариств має містити його найменування і зазначення того, що товариство є акціонерним (статті 152 Цивільного кодексу України) [3].

Історія створення акціонерного товариства ( при наймі тих, що більш - менш відповідають сучасним формам ) налічує декілька століть, а їх появу спричинили бурхливий розвиток ринкових відносин і необхідність акумулювання знач-них капіталів для започаткування і ведення значних (великих) за розмірами справ (здебільшого пов'язаних з осво-єнням заморських колоній і торгівлею з ними). Чимало дослідників акціонерних товариств шукали їх аналоги в римському й до римському праві, але важко заперечити той факт, що сучасні акціонерні товариства, започатковані в епоху капіталізму, — це унікальне явище, яке, хоч і має історичні корені в стародавньому праві й торговельній практиці, але правовою природою та харак-терними рисами значно відрізняється від своїх давніх про-образів.

Складність правової природи акціонерних товариств стала предметом чис-ленних наукових досліджень, особливо інтенсивних в епо-ху масового започаткування підприємницької діяльності в цій організаційно-правовій формі з наступними падін-нями і злетами.

Акціонерні товариства (АТ) виникли у період первісного накопичення капіталу і набули значного поширення в епоху домонополістичного капіталізму. Домінуючою формою капіталістичних підприємств і головною формою капіталістичних монополій вони стали у сучасний період.

Попередниками сучасних акціонерних товариств можна вважати англійську Ост-Індійську компанію (1600 р.); голландську Ост-Індійську компанію (1602 р.), французьку «Компані дез Енд оксіданталь». Однак до 30-х років XIX ст. акціонерні товариства були відносно рідкісним явищем. Основною формою капіталістичних підприємств були такі, що належали приватним особам [65,с.23].

Поштовху розвитку АТ надало будівництво залізниць, яке активно розпочалось у 30-ті роки XIX ст. Акціонерне товариство стає домінуючою формою капіталістичного підприємства спочатку у сфері залізничного транспорту і кредиту (акціонерні банки). З розвитком важкої промисловості з високою питомою вагою основного капіталу в сукупному капіталі промислових підприємств і зростанням концентрації та монополізації промисловості акціонерна форма стає домінуючою у всіх галузях, крім сільського господарства.

У Німеччині напередодні франко-прусської війни 1870-1871 рр. було всього 459 акціонерних товариств. У 1909 р. їх кількість перевищила 5,2 тис. (капітал 14,7 млрд. марок), перед Другою світовою війною акціонерних товариств було близько 5,5 тис. з капіталом 21 млрд. марок. У Великобританії за 1914-1937 рр. кількість акціонерних товариств зросла з 64,7 тис. до 153,8 тис., а акціонерний капітал – з 12,1 до 30,1 млрд. дол. Питома вага акціонерних товариств у загальній кількості промислових підприємств США за період з 1904 по 1939 р. зросла з 23,6 до 51,7%, а в продукції промисловості – із 73,7 до 92,6%. На частку АТ у Сполучених Штатах припадало 69% у 1947 р., 78% у 1962 р. сукупної виручки всіх підприємств [41].

Перше акціонерне товариство у Росії - «Російська у Константинополі торгуюча компанія» виникло 1757р. Оскільки спеціального акціонерного законодавства на той час не існувало, в основу діяльності товариств було покладено власні статути, затверджені царем. Основи для функціонування акціонерних компаній закріпили два документи, видані урядом на початку ХІХ ст. Зокрема, Указ 1805 р. установив, що акціонерна компанія має відповідати за своїми зобов’язаннями лише загальним акціонерним капіталом та жоден із її акціонерів не втрачав вкладеного ним капіталу в разі банкрутства компанії. Тим самим закріплювався принцип обмеженої відповідальності акціонерів за боргами компанії[41].

Маніфест 1807 р. встановив принцип формування акціонерної компанії та її первісної майнової бази. Він передбачав, що акціонерна компанія має формуватися з багатьох осіб, які повинні складати докупи визначені суми, певна кількість яких і створювала загальний капітал [45,с.27].

Відповідно до маніфесту акціонерні компанії мали засновуватись за затвердженням царя. Таким чином закріплювалась концесійна система створення компаній. Стрімке збільшення кількості акціонерних товариств після видання маніфесту вимагало прийняття розгорнутих законодавчих норм щодо регламентації їх діяльності. У результаті у 1836 р. було видано Положення про компанії на акціях ( Положення 1836 р.), яке містило в собі норми вищеназваних указу та маніфесту і стало основою акціонерного законодавства Російської імперії до 1917 р.

У Росії у 1861 р. налічувалось 120 АТ (без залізниць) з капіталом 100 млн. руб., в 1881 р. – 635 з капіталом 840 млн. руб., на початку 1917 р. – 2,9 тис. з капіталом 6,7 млрд. руб. Для багатьох акціонерних товариств царської Росії була характерною участь іноземного капіталу. У 1916-1917 рр. в акціонерних товариствах видобувної галузі іноземним монополіям належав 91% капіталу, у металообробній – 42%, у хімічній промисловості – 50%, текстильній – 28% [41].

Процес створення акціонерних товариств у Росії розпочався пізніше, ніж в інших країнах світу, однак відбувався більш швидкими темпами. Російська імперія відставала від цих країн за кількістю акціонерних компаній та загальним розміром їх капіталу, проте середній розмір капіталу російських акціонерних компаній був більшим за відповідний показник компаній інших країн.

Напередодні революції 1917 року в Росії діяло близько 3 тис. акціонерних товариств із загальною вартістю капіталу