Як уже зазначалося, законодавець дозволяє робити вне-ски до статутного фонду господарських, у тому числі акціонер-них, товариств цінними паперами, що також становило раніше значну проблему щодо визначення їхньої реальної вартості та оцінки у грошовій формі. Законодавець з цього питання передбачив наступний порядок визначення ринкової вартості емісійних цінних паперів акціонерного товариства:

- для емісійних цінних паперів, які не перебувають в обігу на фондових біржах,- як вартість цінних паперів, визначена відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність;

- для емісійних цінних паперів, що перебувають в обігу на фондових біржах, - як вартість цінних паперів, визначена відповідно до законодавства про цінні папери та фондовий ринок[10].

Ринкова вартість майна в т.ч. цінних паперів повинна бути затверджена наглядовою радою акціонерного товариства, а в процесі створення товариства – установчими зборами.

Водночас реальна вартість цінних паперів — досить складне питання. Деякі з них узагалі можуть не мати ринкової вартості (бути не-ліквідними), зокрема акції неплатоспроможного підприєм-ства чи підприємства-банкрута, або котируватися на фон-довій біржі нижче від номінальної вартості. Передбачена ж законом процедура оцінки цінних паперів, що вносять-ся учасниками в оплату акцій товариства (як вклад), не захи-щає інтереси решти акціонерів, що оплачували акції у гро-шовій формі, оскільки призводить до завищеної оцінки зазначених цінних паперів, а отже, самого майна товари-ства і частки в ньому учасників, які зробили внески у формі таких цінних паперів.

Від якості оцінки вкладів, зроблених у натуральній фор-мі, а також у формі цінних паперів, майнових прав (включно, з правами на інтелектуальну власність) залежить реальна вартість майна товариства і можливість здійснення ним на базі такого майна передбаченої установчими докумен-тами діяльності, а також реалізація прав акціонерів на отримання дивідендів, а кредиторів товариства — на задо-волення за рахунок цього майна своїх обґрунтованих вимог [42,с.84].

Гарантійна функція статутного капіталу належним чи-ном може відігравати свою роль лише тоді, коли оцінка вкладів, здійснених не в грошовій формі, відповідатиме їхній реальній вартості. Тому законодавець не повинен віддавати вирішення цього питання на локальний рівень, тобто на установчі (загальні) збори, більшість голосів у яких може належати зацікавленим у завищеній оцінці особам. Звідси доцільним уявляється використання вищезгаданого до-свіду країн ринкової економіки щодо регулювання цього питання.

У ряді випадків засновникам (учасникам) акціонерних товариств буває ви-гідно занижувати оцінку не грошового вкладу одного з них із якихось міркувань (наприклад, під час створення спільно-го підприємства за участю державних підприємств (органі-зацій) та іноземних підприємців трапляються випадки, коли частка державного майна оцінюється нижче від його ринкової вартості з метою завищення частки іноземного учасника у статутному фонді товариства; це стає особливо актуальним з огляду на інфляційні процеси і несвоєчасну індексацію (переоцінку) основних фондів державних під-приємств). Тому доцільно передбачити в законодавчому порядку такі заходи: під час створення акціонерного товариства за участю дер-жавних (комунальних) суб'єктів господарювання та іно-земних підприємців передбачити в законодавчому поряд-ку проведення:

1) обов'язкової індексації державного чи комунального майна, що вноситься як вклад до статутного фонду такого акціонерного товариства;

2) проведення декількох обов'язкової незалежних оцінок -аудиту ринкової вартості такого майна;

3) передбачити майнову і кримінальну відповідальність за умисне викривлення реальної вартості зазначених об'єктів такими оцінювачами, а також заходи дисциплінарної, майнової та кримінальної відповідальності щодо посадо-вих осіб державних і комунальних господарських органі-зацій, які не забезпечили проведення передбаченої зако-нодавством індексації вартості майна, що вноситься до статутного фонду спільного підприємства-акціонерного товариства як вклад держави або територіальної громади.

В акціонерному товаристві, як і в інших об'єднаннях капіталів, обов'язковою є наявність страхового (резервного) фонду, призначення якого досить вузьке — покриття непередбачених боргів товариства, зокрема сплата власникам привілейованих акцій обіцяних по них дивідендів у разі відсутності в акціонерному товаристві прибутку за результатами фінансово-господарської діяль-ності за минулий рік, виплата облігаціонерам вартості облігацій та передбачених умовами їх випуску відсотків у разі настання терміну погашення цих цінних паперів тощо. За українським законодавством розмір такого фонду має бути не менш як 15% статутного фонду, якщо інше не визначено статутом самого товариства; формується ж він за рахунок щорічних відрахувань у розмірі, передбаченому установчими документами товариства, але не менше, ніж 5% суми чистого прибутку, або за рахунок нерозподіленого прибутку. Кошти такого фонду, що має вузько цільове призначення, не можуть використовувати-ся на фінансування звичайної фінансово-господарської діяльності товариства. Роль зазначеного фонду — суто гарантійна: гарантування кредиторам товариства покриття непередбачених боргів, що забезпечує права певних кате-горій осіб — власників привілейованих акцій, облігаціонерів акціонерного товариства на випадок відсутності у товариства прибутку в розмірі, необхідному для виконання зобов'язань перед за-значеними особами.

Законом та/або установчими документами акціонерного товариства можуть передбачатися й інші фонди. Так, для акціонерного товариства, що є підприєм-ствами, обов'язковим є фонд оплати праці, інноваційний та амортизаційний фонди[37,с.181]. У цих товариствах доцільно створювати фонд виплати дивідендів, фонд заохочення най-маних працівників та інші фонди [40,с.49].

2.3. Учасники акціонерного товариства

Акціонерним товариствам притаманна чисельність його учасників-акціонерів (нерідко вона сягає декількох тисяч або навіть десятків і сотень тисяч осіб), серед яких особливе місце посідають засновники акціонерного товариства. Це невелика група осіб (за законодавством деяких країн акціонерне товариство може засновуватися лише однією особою, що відбувається і в Україні).

Усі майбутні учасники акціонерного товариства, як правило, не можуть бути його засновниками через їхню значну кількість і невизна-ченість на етапі заснування всіх претендентів на участь у такому товаристві, як в інших видах товариств. Винятком із цього правила є