4) законодавче закріплені вимоги щодо майнового стану засновників та їхньої спроможності відповідати за укла-деними зобов'язаннями на етапі створення акціонерного товариства (україн-ським законодавством обов'язкову аудиторську перевірку фінансового стану передбачено лише щодо засновників — юридичних осіб) [11].

Відносини за участю засновників , як слушно зазначав І.Ф.Шершеневич [56,с.418] , неоднорідні вони можуть складатися :

а) між самими засновниками;

б) між за-сновниками і товариством;

в) між засновниками і третіми особами.

Взаємні відносини між засновниками будуються відпо-відно до укладеного між ними договору (за вітчизняним законодавством цей договір зветься засновницьким). Їх об'єд-нання ще не становить організацію-товариство, а лише спрямоване на проведення підготовчої роботи щодо засну-вання акціонерного товариства — кінцевої мети їхньої діяльності.

За українським законодавством [47,с.132] засновниками ви-знаються особи, які підписали зазначений договір. Засновницький договір укладається у письмовій формі. Якщо товариство створюється за участю фізичних осіб, їх підписи на засновницькому договорі підлягають нотаріальному посвідченню. Усі за-сновники відповідальні один перед одним за порушення взятих на себе зобов'язань із укладеної між ними угоди і перед третіми особами за наслідки дій, що були вчинені на виконання зазначеної угоди. Юридична природа такої угоди може бути визначена як договір про сумісну діяль-ність з усіма притаманними йому рисами: узгодженістю дій засновників щодо досягнення мети угоди, їх необме-женою майновою відповідальністю за зобов'язаннями, що ґрунтуються на укладених відповідно до зазначеної угоди договорах. Засновницькій договір не є установчим документом товариства і діє до дати реєстрації Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати закрито того (приватного) розміщення акцій.

Перед третіми особами засновники відповідають як такі, що уклали договір про спільну (сумісну) діяльність щодо заснування акціонерне товариство, а не як представники останнього. Діяль-ність засновників передує створенню акціонерного товариства, власне, вона на це спрямована. Доки діють засновники акціонерного товариства, доти немає самого товариства, а поява останнього означає, що засновники перетворилися на акціонерів. Акціонерне товариство не відповідає за зобов'я-заннями (угодами), що їх уклали засновники, якщо уста-новчі збори не схвалять їхні дій. Позитивне рішення з цього питання установчими зборами означає, що товари-ство перебирає на себе відповідальність за угодами, що їх уклали засновники. Відмова установчих зборів схвалити такі угоди залишає їх наслідки на відповідальності заснов-ників (при цьому останні відповідають як солідарні борж-ники).

Відносини між засновниками і створеним ними това-риством досить складні. Хоча перші мають діяти в інте-ресах другого, вирішуючи його долю, однак діяльність за-сновників не можна назвати безкорисливою. Створення акціонерне товариство передусім відповідає інтересам самих його засновників. Забезпечення інтересів акціонерного товариства (і відповід-но — решти акціонерів, які не брали участі у підготовчих діях щодо його заснування) передбачає, що засновники для акціонерного товариства — сторонні особи, інтереси яких не завжди збігаються з інтересами самого товариства та решти його учасників, а тому акціонерне товариство має право користуватися послугами засновників на власний розсуд.

Законодавство багатьох країн ринкової економіки закріп-лює різноманітні, в тому числі й вище згадані заходи, що обме-жують можливості засновників відносно реалізації своїх корисливих інтересів за рахунок (і на шкоду) заснованого ними товариства та відповідно тих його учасників, які не входять до складу засновників[40,с.48].

Акціонер — це учасник акціонерного товариства, особа, яка володіє акцією як найдрібнішою часткою статутного капіталу акціонерного товариства, що засвід-чується акцією як цінним папером. Право власності на акцію і відповідно — видачі її на руки акціонеру відбу-вається лише після повної її оплати.

Права акціонерів визначаються двома Законами Украї-ни: "Про акціонерні товариства"[11] і "Про цінні папери та фондовий ринок"[10], а також (додатково) — установчими доку-ментами товариства.

Кожною простою акцією акціонерного товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи права на:

1) участь в управлінні акціонерним товариством;

2) отримання дивідендів;

3) отримання у разі ліквідації товариства частини його майна або вартості;

4) отримання інформації про господарську діяльність акціонерного товариства[11].

Одна проста акція товариства надає акціонеру один голос для вирішення кожного питання на загальних зборах, крім випадків проведення кумулятивного голосування.

Акціонери - власники простих акцій товариства можуть мати й

інші права, передбачені актами законодавства та статутом акціонерного товариства.

У статуті акціонерного товариства визначається обсяг прав, які надаються акціонеру - власнику кожного класу привілейованих акцій, у тому числі визначаються:

1) розмір і черговість виплати дивідендів;

2) ліквідаційна вартість і черговість виплат у разі ліквідації товариства;

3) випадки та умови конвертації привілейованих акцій цього класу у привілейовані акції іншого класу, прості акції або інші цінні папери;

4) порядок отримання інформації[4].

Як уже згадувалося, частина цих прав має майновий характер (участь у розподілі прибутку та одержанні інших дистрибуцій, а також майна товариства в разі його ліквідації), а частина — особистий характер (право участі в управлінні справами товариства, право на отримання інформації про діяльність товариства). Частина акціонерів (а надто це стосується дрібних акціонерів — власників однієї чи незначної кількості акцій) набуває цього статусу з метою реалізації майнових прав, особливо права на участь у розподілі прибутку. Решта прав (особис-того характеру, зокрема участь в управлінні справами това-риства шляхом участі в загальних зборах) не для всіх акціонерів приваблива, оскільки пов'язана з витратами часу і коштів (переїзд для участі в загальних зборах іногородніх акціонерів), і окупається лише в тому разі, коли акціонер своїми голосами може впливати на рішення загальних зборів. Останнє можливе лише для власників значних за розмірами пакетів акцій.

Реалізація акціонерами своїх прав може супроводжу-ватися порушенням при цьому