Чинне законодавство передбачає лише одну обов'язкову вимогу до членів правління — заборону бути одночасно членом наглядової ради того ж акціонерного товариства і членом його реві-зійної комісії , залишаючи поза увагою необхідність уста-новлення обмежень щодо одночасного членства в правлі-ннях та/або наглядових радах декількох акціонерних товариств, що впли-ває і на якість виконуваних повноважень такими членами правління, і на дотримання вимог антимонопольного законо-давства. Тому уявляється доцільним у законодавчому порядку встановити кількісні, та якісні вимоги до складу правління.

Що ж до кількісного складу правління, то закон може окреслювати його межі (скажімо, від 3 до 21 особи — для правління), в тому числі передбачати обов'язкове представництво в цьому органі найманих працівників, якщо в акціонерному товаристві відсутня наглядова рада (норма такого представництва має бути не більше 1/3 складу правління). Конкретну кількість членів цього органу визначає саме акціонерне товариство залежно від кількості акціонерів, розміру статутного фонду, масштабів діяльності та структури акціонерного товариства.

Вимоги до якісного складу правління, на мою думку, повинні бути дещо іншими. Так, членами правління, як це визначає нині діюча норма, можуть бути не тільки акціо-нери товариства, а й наймані працівники; згадана заборо-на щодо одночасного членства у спостережній раді та прав-лінні залишається; запропоновані вище вимоги щодо обов'язкового представництва найманих працівників мають діяти лише в тих акціонерних товариствах, де відсутня наглядова рада; членами правління за посадою доцільно визнати головного бухгалтера акціонерного товариства та інших головних спеціалістів; одночасне членство в правліннях різних акціонерних товариств варто обмежити, наприклад, трьома товариствами, за винятком підприємств однієї холдингової компанії (в останньому випадку це число може ї досягати 5-7 товариств) і Правління вирішує всі питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що належать до компетенції загальних зборів і ради акціонерного товариства, (наглядової ради). Загальні збори можуть винести рішен-ня про передачу частини належних їм прав до компетенції правління, крім тих питань, що законом і статутом акціонерного товариства віднесені до виключної компетенції загаль-них зборів акціонерів і наглядової ради товариства [11].

За законодавством ряду країн, а також дореволюційної Росії, на перше обране правління покладаються (покладалися) додаткові функції — перевірка дій засновників і правильність оцінки вкладів, здійснених у не грошовій формі, про що вже згадувалося. Подібну норму доцільно перед-бачити і в українському законодавстві з таких міркувань:

а) загальні збори учасників не мають реальної можливості перевірити об'єктивність запропонованої оцінки;

б) заснов-ники як організатори цих зборів особисто зацікавлені в прийнятті позитивного рішення з цього питання, і вони фактично домінують на цих зборах;

в) особи, які зробили вклади в не грошовій формі, за українським законодавством беруть участь у голосуванні щодо рішення з цього питання[23].

Відповідно до статті 58 Закону України "Про АТ" [11] правління підзвітне загальним зборам акці-онерів (у товариствах, де існує наглядова рада/рада акціонерного товариства, і цій раді) та організує виконання їхніх рішень.

Правління діє від імені акціонерного товариства в межах, передбачених чинним законодавством і статутом акціонерного товариства.

Відносини між членами правління та акціонерним товариством встановлюють-ся на певний термін, хоча вітчизняний закон не визначає мінімального та максимального його розмірів, що не мож-на визнати доцільним, — адже безстроковість і незмінність і складу правління небезпечна як для самого акціонерного товариства, так і для його акціонерів. Законодавство країн ринкової економіки встановлює максимальний строк повноважень членів прав-ління, а також можливість обрання (призначення) тих са-мих осіб на повторний термін. Це не означає, однак, що і загальні збори акціонерів позбавлені права будь-коли від-кликати обраних ними членів правління, якщо останні не-належним чином виконують свої обов'язки або завдають своїми діями шкоду товариству, діючи у власних інтере-сах або в інтересах третіх осіб.

Правління є колегіальним органом, а отже, повинно мати голову правління, який очолює роботу цього органу, та членів правління. Голова правління акціонерного товариства має право без до-віреності здійснювати дії від імені товариства. Інші члени правління також можуть бути наділені цим правом згідно, зі статутом.

Правління підзвітне у своїй діяльності загальним збо-рам акціонерів і спостережній раді товариства (якщо вона передбачена статутом товариства) та зобов'язане періодич-но, відповідно до вимог внутрішніх нормативних актів акціонерного товариства, звітувати перед спостережною радою, а також протягом певного строку після закінчення фінансового року подати наглядовій раді зведений річний баланс, зведений звіт прибутків і збитків, а також річний звіт[32].

Колегіальність правління як органу акціонерного товариства обумовлює пи-тання про порядок прийняття рішень цим органом, а та-кож правомочність таких рішень. Чинне законодавство також не встановлює вимог щодо цього, залишаючи вирі-шення зазначеного питання самим акціонерним товариств в особі загальних зборів їх учасників (акціонерів), а за бажанням акціонерів товариства — з використанням розроблених Фондом дер-жавного майна України внутрішніх документів відкрито-го акціонерного товариства. Водночас зазначені питання також доцільно врегулювати в законі, встановивши умови прийняття рі-шень цим органом:

а) за наявності більшості членів прав-ління, аз окремих питань — 2/3 складу правління;

б) за умови, що за таке рішення проголосує більшість присутніх на засіданні правління членів. Також є резон установити орієнтовну (максимальну) періодичність засідань правлі-ння (скажімо, принаймні двічі на місяць). Невиконання встановлених законом або статутом акціонерного товариства вимог щодо пра-вомочності прийнятих правлінням рішень повинно мати значення лише