6. Виконавчим органом акціонерного товариства є правління або дирекція ( колегіальний орган)чи директор ( одноосібний виконавчий орган), який підзвітний загальним зборам акціонерів.

7. Наглядова рада створюється в акціонерному товаристві, яке налічує понад 10 акціонерів – власників простих акцій обов'язковим органом акціонерного товариства. Питання про доцільність створення в акціонерному товаристві цього органу в решті випадків законодавець передає на локальний рівень (тобто загальним зборам акціонерів.

8. Ревізійна комісія є обов'язко-вим контрольним органом акціонерного товариства., що здійснює перевірку фінансово-господарської діяльності товариства.

РОЗДІЛ 3

КОЛІЗІЇ ГОСПОДАРСЬКОГО ЗАКОНОДАВСТВА ПРИ РЕГУЛЮВАННІ ДІЯЛЬНОСТІ АТ ТА СПОСОБИ ЇХ ОПТИМІЗАЦІЇ

3.1.Основні недоліки правового регулювання діяльності

Акціонерного товариства та шляхи їх усунення

Кількість акціонерних товариств в Україні становить близько 32 тис., із них 11 тис. відкриті та майже 21 тис. — закриті. Вони виробляють майже 75 % валового внутрішнього продукту країни. Саме в акціонерних товариствах зосереджено понад 60 % промислово-виробничого потенціалу нашої країни. Недосконалість і прогалини в чинному законодавстві ускладнюють нормальну роботу великих інвесторів, ставлять їх у залежність від зривів загальних зборів, судової тяганини та інших перешкод, що чиняться з боку інвесторів та третіх осіб[59].

Унаслідок масової приватизації більша частина населення України стала акціонерами. І хоча кількість громадян-акціонерів поступово зменшується, за останніми даними, майже третина населення країни (близько 15 млн) залишається власниками акцій. Недоліки законодавства, що регулює ринок цінних паперів і діяльність акціонерних товариств, створюють умови для безкарного порушення прав дрібних акціонерів. Водночас через відсутність попиту на акції більшості акціонерних товариств громадяни не мають змоги продати належні їм цінні папери за відповідною ціною. Закон про акціонерні товариства усуває наявні огріхи законодавства в сфері корпоративного управління, а також вирішує проблеми забезпечення інтересів акціонерних товариств, акціонерів, кредиторів, працівників і держави в цілому[34].

Україна була останньою з країн колишнього СРСР, в якій такого закону не було. Вступ його в дію започаткував появу цивілізованих правил гри у сфері корпоративного управління. 

Одним із головних завдань закону є посилення захисту прав акціонерів. Законом передбачена чітка заборона на штучне обмеження права власності акціонера. З метою пришвидшення прийняття управлінських рішень зменшено коло питань, рішення щодо яких приймають загальні збори акціонерів: частина їх повноважень передана до компетенції наглядової ради, члени якої обираються серед акціонерів і захищають інтереси останніх. 

Закон «Про акціонерні товариства» було опубліковано в середу, 29 жовтня 2008р, в газеті «Урядовий кур’єр».Відповідно до тексту, він набув чинності через шість місяців після публікації, а саме 29 квітня 209р. тоді як норма про існування акцій в Україні тільки в бездокументній формі – через два роки після публікації. Слід також відзначити, що через два роки втрачають силу норми закону про господарчі товариства, що стосуються АТ, тобто акціонерним товариствам дається два роки з дня публікації нового закону на приведення своєї діяльності у відповідність до нього. 

На сьогоднішній день діяльність акціонерних товариств в Україні донині регулюється законом про господарські товариства, прийнятим ще у 1991 році. Тобто Закон «Про акціонерні товариства», не скасовуючи, але і не визначаючи статусу, рівня юридичної значущості усього обсягу правових норм, за якими здійснювали діяльність ЗАТи та ВАТи віддає пріоритет нормам нового Закону в частині усього обсягу діяльності акціонерних товариств. Так, згідно із Новим Закону сфера застосування останнього поширюється: на порядок створення, діяльності, припинення, виділу акціонерних товариств, їхній правовий статус, права та обов’язки акціонерів», тобто буквально на усе. До того ж, якщо порівняти вимоги Закону «Про АТ» [11] з нормами Закону України «Про господарські товариства» [4] виходить, що фактично жодними нормами старого закону користуватися неможливо, оскільки усі вони або повторюють або суперечать нормам Нового Закону.

Цю колізію підтверджують і фахівці управлінь ДКЦПФР і юристи Бізнес-центру ЛІГА. На вказану вище проблему є читка відповідь, що міститься в Роз’ясненні, а саме: «Акціонерні товариства до приведення у відповідність до норм Закону статуту та інших внутрішніх положень акціонерного товариства мають керуватися у своїй діяльності з 29 квітня 2009 р. до 28 квітня 2011 р. Законом України «Про господарські товариства» та відповідними підзаконними нормативно-правовими актами. Цими актами законодавства регулюються взаємовідносини товариства з акціонерами, інвесторами, органами державної влади та іншими особами[59].

Акціонерні товариства, які починаючи з 29 квітня 2009 р. привели свою діяльність у відповідність до Закону мають керуватися у своїй діяльності Законом України «Про акціонерні товариства» та відповідними підзаконними нормативно-правовими актами. Цими актами законодавства регулюються взаємовідносини товариства з акціонерами, інвесторами, органами державної влади та іншими особами

Іншими словами Роз’яснення поділяє усі акціонерні Товариства на дві групи:

1 група –  ВАТи та ЗАТи, що повинні керуватися Законом України «Про господарські товариства» та пов’язаними з ним підзаконними нормативними актами до 28 квітня 2011 р.;

2 група – ПРАТи та ПУАТи, що повинні керуватися Законом України «Про акціонерні товариства» та пов’язаними з ним підзаконними нормативними актами [14 ].

Така позиція, на нашу думку, з одного боку, має свій позитив –відсутність будь-яких колізій та чітке застосування норм відповідного права, з іншого боку, має свій негатив – більш прогресивні норми нового Закону (збільшення повноважень наглядової ради, статусу Статуту Товариства, чітке визначення порядку обрання виконавчого органу Товариства) залишаться для ВАТів та ЗАТів недоступними.  Внесення змін до статутних документів або перетворення товариства займає до одного року. Але для окремих товариств, у яких велика кількість громадян, акціонерів