У будь якому разі Роз’яснення –  це особиста позиція ДКЦПФР та не є нормативно-правовим актом, що має юридичну чинність, а плутанина, народжена нечіткими формулюваннями Прикінцевих та перехідних положень Закону, ще зробить багато проблем для юристів- корпоративників.       

На думку учасників ринку і регуляторів, прогалини у новому законі створюють умови для зловживань, а спроба вносити виправлення до чинного закону вирішує лише окремі проблеми.  Прийнятий Верховною Радою закон, за словами експертів, поліпшує правові умови для захисту прав акціонерів в Україні й усуває промилки в національному законодавстві щодо створення і діяльності АТ в Україні34].

Головне завдання нового закону – захист прав акціонерів. Наслідок – зменшення кількості рейдерських захоплень, збільшення інвестицій у вітчизняну економіку та покращення міжнародного іміджу України в світі.  Зокрема закон впроваджує механізми захисту від входу рейдера до складу акціонерів, від прихованого купування рейдером контрольного пакету акцій або захоплення активів підприємства, від безпідставного оскарження рішень загальних зборів.  Прийнятий закон вводить особливий порядок відчуження акцій: переважне право на покупку акцій інших акціонерів у закритому акціонерному товаристві виключається тільки в двох випадках. Коли акції передаються в спадок (для фізичних осіб) або в правоспадок (для юридичних осіб). Ці норми повинні ліквідувати схему одержання акцій рейдерами через дарування.  Закон також накладає на мажоритарного акціонера, що придбав понад 50 % акцій, зобов’язання зробити безвідкличну оферту усім миноритарним акціонерам за ринковою ціною, від якої водночас миноритарії можуть відмовитися.

Додатковим захистом від рейдерів має стати вимога закону проводити збори акціонерів лише в тому місті, де знаходиться саме товариство. Таким чином стало неможливо для рейдерів проводити альтернативні збори в інших містах, та ще й у ті самі дні.

Голосування акціонері, за новим законом має проводитися лише бюлетенями (якщо кількість акціонерів перевищує 100 осіб). А керівництву товариства забороняється вимагати від акціонерів-співробітників інформацію про те, як вони проголосували або збираються голосувати. Керівники-порушники можуть бути позбавлені майнових прав. 

Якщо особа бажає придбати понад 10 % акцій товариства, вона має про свій намір повідомити публічно не менш як за тридцять днів до такої операції. А при купівлі понад 50 % акцій – ще й запропонувати всім акціонерам викупити у них прості акції товариства.

Марно сподіватися, що з прийняттям Закону «Про акціонерні товариства» рейдерські захоплення припиняться, акціонери почнуть отримувати дивіденди вчасно, а акції вітчизняних підприємств подорожчають. Отже, усіх недоліків теперішньої системи він не вирішує.

Зокрема в силі залишається найбільш суперечливе питання всіх пов’язаних законопроектів ЗУ АТ: кворум загальних зборів. Нинішній закон залишає в силі норму, що загальні збори акціонерного товариства мають кворум за умови реєстрації для участі у них акціонерів, які разом володіють не менш як 60 % голосуючих акцій. Тож зірвати збори акціонерів буде так само легко, як і раніше.

Слід зауважити, що українське законодавство порівняно з міжнародним має найвищу планку кворуму. У РФ, наприклад, загальні збори є правомочними, якщо на них присутні власники понад 50% акцій. Якщо ж кворуму немає, проводять повторні збори, при цьому планка кворуму може бути знижена до 30%. За законом про АТ Республіки Казахстан, правочинність загальних зборів також підтверджується присутністю 50% акцій. У Франції для проведення зборів досить присутності акціонерів, які володіють 25% голосуючих акцій. У законодавстві Чехії планка кворуму АТ встановлена на рівні простої більшості, тобто 50%+1 акція, однак передбачена й норма, коли АТ самостійно закріплює в статуті необхідну кількість голосуючих акцій. У Німеччині, Польщі й Болгарії питання кворуму має визначатися в статутних документах АТ. У США взагалі правочинна та кількість акціонерів, яка присутня на зборах [58 ].

Та, незважаючи на ці недоліки, спеціалісти появу закону «Про акціонерні товариства» оцінюють позитивно. На думку експертів, документ дійсно має певні розбіжності і з вітчизняними законами, і з законодавством ЄС, але це цілком може бути усунуто, шляхом внесення відповідних змін до Закону[22].  Що ж до антирейдерської ефективності, експерт переконаний, що самих норм цього закону для унеможливлення недружніх поглинань не досить. Якщо рейдерському захопленню сприяють судові рішення або недоліки нашої судової системи, то тут жоден закон не допоможе. Водночас межа кворуму в 60% голосів зовсім не означає порушення прав міноритарних акціонерів та цілком відповідає світовій практиці. Як і строки, необхідні для остаточного впровадження закону.

Потребує доопрацювання визначення поняття контрольного пакета акцій. Згідно із Законом ним є пакет з 50 і більше відсотків простих акцій акціонерного товариства (далі – АТ). Таким чином, через невдале формулювання може виникнути ситуація, за якої контрольним пакетом акцій володітимуть одразу два акціонери, які матимуть по 50% акцій кожен. Ці на перший погляд несерйозні недоліки потребують негайного виправлення.

Широкої роз’яснювальної роботи потребує й механізм кумулятивного голосуванння, який застосовується при обранні членів наглядової ради. Кумулятивне голосування – це голосування під час обрання органів товариства, при якому загальна кількість голосів акціонера помножується на кількість членів органу АТ, що обираються, а акціонер має право віддати всі підраховані таким чином голоси за одного кандидата або розподілити їх між кількома кандидатами. Цей механізм є досить складним. Це засвідчує і наведений приклад: три спроби здійснити кумулятивне голосування дали абсолютно різні результати, тоді як всі учасники голосування мали чіткі позиції і не змінювали їх у ході голосування[4].

Слід зауважити ще