Відповідно до принципу виключної майнової відповідальності акціонерного товариства на його акціонерів не може бути покладено: обов'язку сплачувати додаткові внески та брати на себе зобов'язання перед іншими акціонерами чи кредиторами; товариства щодо покриття збитків товариства, якщо закон не зазначає інше . Так, згідно з законодавством деяких країн (Німеччини, Російської Федерації) контролююче підприємство (в тому числі власник контрольного пакету акцій) несе субсидіарну чи солідарну відповідальність за борги това-риства — залежного підприємства, включаючи випадки визнання останнього банкрутом, якщо заподіяна шкода (заборгованість) чи банкрутство спричинені впливом кон-тролюючого підприємства. Щодо іншої ознаки - обмеженої відповідальності акціо-нерів, то, попри типовість вирішення цього питання і на практиці (акціонери власним майном за борги товариства взагалі не відповідають, якщо повністю сплатили свої акції), теоретичне обґрунтування та законодавче закріплення положень щодо обсягу відповідальності акціонерів не мож-на назвати простим [45,с.67].

Частина науковців-дослідників акціонерних товариств, визнача-ють відповідальність акціонерів як обмежену сумами (кош-тами, майном), сплаченими за акції (в межах акцій). Слід, однак, зазначити, що деякі автори говорять про безпосеред-ню відповідальність (у разі, якщо акціонер не повністю оплатив акцію, він відповідає в межах несплачених за акцію сум усім своїм майном, на яке може бути звернено стягнення) і опосередковану відповідальність (щодо сум, сплачених за акції, можливість повернення яких він може втратити в разі задоволення вимог кредиторів за рахунок майна товариства) [ 35,с.141].

У першому випадку можна погодитися з обмеженістю додаткової відповідальності акціонерів, адже ми маємо справу зі справді майновою відповідальністю учасників акціонерних товариств. У другому ж випадку важко говорити про майнову відпо-відальність акціонерів узагалі, адже власним майном вони не відповідають ( на нього не може бути звернено стягнен-ня), якщо в разі несприятливого перебігу справ чи банкрут-ства акціонерного товариства його майна, сформованого в тому числі й за рахунок вкладів акціонерів, не вистачає для покриття боргів і задо-волення обґрунтованих вимог кредиторів. Акціонери в да-ному випадку ризикують лише втратити можливість по-вернути собі вартість акцій. Брак власного майна в акціонерному товаристві для задоволення обґрунтованих вимог кредиторів не тягне для акціонерів, які повністю оплатили акції, ніяких втрат влас-ного майна — адже кошти, сплачені за акції, перейшли з власності акціонерів у власність акціонерного товариства: відповідати двічі од-ним і тим же майном різні особи не можуть, тим більше, що лише акціонерні товариства є його власником. Найбільш обґрунтованою є позиція другої групи дослідників акціонерних товариств, які воліють говорити не про відповідальність акціонерів, а про їхній ризик втратити можливість повернення коштів, сплачених за акції, або ризик зазнати збитків, пов'язаних із діяльністю товари-ства [ 30,с.189].

Деякі з дослідників вважають, що акціонери не несуть ні відповідальності, ні ризиків за негативні наслідки діяль-ності акціонерних товариств. Відтак визнається за доцільне в легальному визначенні акціонерних товариств взагалі не згадувати про відповідальність акціонерів у межах вартості акцій [ 46,с.89].

На зорі акціонерної справи положення щодо обмеженого характеру відповідальності акціонерів включалися до акціонерного законодавства, щоби підкреслити різницю правового становища учасників акціонерних товариств і персональних (повного і командитного) товариств, які були традиційними формами підприємництва на відміну від перших. Зараз такої потреби немає, бо всі відомі види підприємницьких товариств існу-ють упродовж тривалого часу, і різниця в правовому стано-вищі їхніх учасників (в тому числі й щодо їхньої майнової від-повідальності за зобов'язаннями товариства) не викликає сумніву. До того ж положення щодо обмеженого характеру відповідальності акціонерів термінологічне неточне, бо останні несуть не відповідальність (якщо повністю опла-тили акції), а ризик збитків (втрати можливості повернути вартість своїх акцій), хоча, як уже згадувалося, деякі до-слідники небезпідставно вважають, що до закону не слід включати положення ні про відповідальність, ні про ризик акціонерів [30,с.163].

Перелічені тут ознаки акціонерного товариства наводяться у визначенні цих товариств у національних законодавствах країн ринкової і перехідної до ринкової економік, а також у наукових працях дослідників акціонерних товариств. Але ними не вичерпується характе-ристика акціонерного товариства, яким притаманні також інші риси — як по-зитивні, так і негативні, зумовлені особливостями цієї орга-нізаційно-правової форми.

Ознаки акціонерного товариства наочніше виявляються в процесі аналізу їхніх характерних рис. Увага дослідників акціонерних товариств та всіх зацікавлених осіб акцентується лише на їхніх позитивних рисах, яких чимало, а саме:

1) легкість створення значного за розмірами капіталу, що не під силу переважній більшості підприємців. Це до-сягається завдяки:

а) відносній простоті вкладення капі-талу, що тимчасово не використовується (для цього досить лише придбати акції), а в разі сприятливого перебігу справ в акціонерному товаристві дозволяє отримати значні за розміром дивіденди;

б) простоті вступу і виходу з акціонерного товариства, для чого досить відповідно придбати або провести відчуження (позбутися) акцій, що дозволяє легко переливати капітал із однієї галузі в іншу, прибутковішу ;

в) незначному ризикові акціонерів у разі негативних результатів діяльності акціонерного товариства (він обмежується вартістю належних акціонерові акцій);

г) необтяжливістю обов'язків акціонерів ( вони повинні лише сплатити вартість акцій - зробити майновий внесок і не зобов'язанні брати особистої участі в діяльності товариства, в тому числі в управлінні його справами, а можуть задовольнитися отриманням дивідендів, що влаштовує біль-шість дрібних акціонерів, які не мають реальних можливос-тей