2) обмеженість ризику акціонерів дозволяє шляхом ство-рення акціонерного товариства започатковувати ризиковану справу ризиковані види господарської (підприємницької) діяльності, що в разі успіху дає великі прибутки, а в разі невдачі загрожує акціо-нерові, на відміну від індивідуального підприємця чи учас-ника персонального товариства, лише втратою можливості повернути вартість належних йому акцій і надій на диві-денди без загрози втрат для власного майна;

3) підприємства у формі акціонерного товариства стабільніші щодо своєї май-нової бази, ніж інші види підприємницьких товариств, ос-кільки на них не впливає, як правило, вихід акціонера з товариства (акції, якщо інше не передбачено установчими документами акціонерного товариства, при цьому відчужуються не самому то-вариству, а іншим особам, отже, само акціонерне товариство за цей вихід не платить) [35,с.156 ].

У тих випадках, коли акціонерне товариство викуповує власні акції з певною метою (для погашення; для підтримки ринково-го курсу акцій; для наступного продажу своїм працівни-кам тощо), воно оплачує акції в грошовій формі навіть тоді, коли акціонер вносив свій вклад у майновій формі. Отри-мати таке майно акціонер має можливість лише у випадку ліквідації товариства, якщо це майно залишилося після за-доволення обґрунтованих вимог кредиторів і відповідає його частці у статутному фонді;

4) Акціонерне товариство незаперечне є об'єднанням капіталів, навіть більше — в акціонерне товариство риси цього об'єднання проявляються найповніше.

5) для акціонерного товариства є характерною можливість участі в них широ-ких верств населення і відповідно — розподілу прибутку серед цих осіб у разі сприятливого перебігу справ в акціонерному товаристві (хоч, як свідчить світова практика, більшість акцій акціонерного товариства належить не фізичним, а юридичним особам, які мають більше мож-ливості впливати на стан справ в акціонерному товаристві завдяки володінню значними пакетами акцій, на відміну від акціонерів — фізичних осіб, більша частина яких — дрібні акціонери);

6) акціонерна форма підприємницької діяльності за-стосовується в різних секторах економіки: приватному, дер-жавному, комунальному, а нерідко в акціонерному товаристві беруть участь суб'єкти різних форм власності (так звані змішані акціонерні товариства).

7) широке використання акціонерної форми в процесі приватизації з метою реформування відносин власності й залучення інвестицій у виробничу сферу. Важко пере-більшити роль акціонерного товариства (особливо приватного) у процесі прива-тизації майна середніх і великих за розмірами державних і комунальних підприємств. Саме створення на базі під-приємств, що приватизуються, приватних акціонерних товариств дозволило більш-менш оптимально врахувати основні принципи й цілі приватизації та інтереси як трудових колективів та-ких підприємств, так і всього населення України;

8) можливість контролювати акціонерне товариство, володіючи контроль-ним пакетом акцій, розмір якого теоретично має перевищувати 50% акцій, розміщених товариством.

9) акціонерна форма підприємницької діяльності доз-воляє встановлювати між підприємствами-суміжниками досить тісні зв'язки, завдяки перехресному (взаємному, володінню) акціями один одного (досить поширено в Японії, і що є одним із чинників, який забезпечує високий рівень виробництва і конкурентоспроможність японських товарів на світовому ринку ;

10) організаційно-правова форма акціонерного товариства використовується у світовій практиці як одна з форм господарських об'єд-нань (об'єднань підприємств), що ставить основною метою не отримання прибутку, а координацію діяльності своїх учасників, встановлення між ними тісних зв'язків для об'єднання зусиль щодо задоволення спільних економічних і суспільних потреб;

11) використання форми акціонерного товариства дозволяє на вибір його зас-новників (учасників) обрати вільний рух акціонерів (їх вступ і вихід з товариства), що притаманне приватним акціонерним товариствам, або обмеження такої можливості, що є характерною озна-кою публічних акціонерних товариств, де значнішу, ніж у приватному акціонерному товаристві роль відіграє особистий елемент [38,с.22].

У. Е. Батлер і М.Е.Гаші-Батлер називають ще дві ознаки акціонерного товариства. Перша з них — безстрокове існування, котре є загаль-ним правилом, якщо у статуті корпорації (аналог акціонерних товариств за американським законодавством) не передбачено, що вона створюється на визначений строк. Ці автори згадують вислів сера Вільяма Блекстона: "корпорація — це юри-дична особа, яка наділена правовим безсмертям", зазнача-ючи, що істотною властивістю корпорації є її можливість пережити своїх засновників та акціонерів. Характерною рисою корпорації (акціонерного товариства) ці автори вважають також центра-лізоване управління корпорацією, здійснюване переваж-но не учасниками акціонерного товариства (акціонерами), а найманими менед-жерами - директорами корпорації [ 57,с.72].

Нажаль, позитивними рисами характеристика акціонерного товариства не обмежується. Деякі їх дослідники (наприклад, Р.Ієринг) назвали акціонерне товариство чине найгіршим винаходом суспільства, що призвело до більших утрат, ніж здобутків.

До негативних рис акціонерного товариства найчастіше відносять:

1) великі масштаби акціонерного товариства, що заважає гнучкості веден-ня справ товариства. У разі невигідності того виду (видів) господарської діяльності, яку здійснює акціонерне товариство, останньому на-багато складніше переорієнтуватися на інший вид діяль-ності, ніж малому підприємству чи індивідуальному під-приємцю, і, як то нерідко трапляється у подібній ситуації (про що свідчить світова практика), акціонерне товариство поступово просу-ваються до свого краху, не маючи спроможності істотно поліпшити стан справ у товаристві вдавшись до карди-нальних змін;

2) багато дослідників закидають акціонерне товариство, що вони дорого кош-тують своїм акціонерам, адже наймані менеджери (члени правління й керівники структурних підрозділів) не заці-кавлені в ощадливості і тому не обтяжують себе турбота-ми про економне ведення справи, особливо коли це стосуєть-ся їхніх окладів і застосування до них заходів матеріаль-ного заохочення;

3) з метою підтримання високих дивідендів, що не зав-жди забезпечується основною діяльністю акціонерного товариства, наймані ме-неджери часто-густо вдаються до випуску (і відповідно — продажу) облігацій, що веде до збільшення заборгованості акціонерного товариства (адже відомо, що облігаціонер — це кредитор товари-ства; останнє рано чи пізно має повертати облігаціонерам