Учасник ТОВ у будь-який момент може вийти із товариства і вимагати виділу із майна товариства належної йому частки. Акціонери приватного акціонерного товариства такого права не мають, натомість вони можуть продати свої акції самому товариству, іншим акціонерам або третім особам. Ця суттєва відмінність робить приватне акціонерне товариство значно стабільнішою формою ведення спільного бізнесу.

Кількість учасників ТОВ не може перевищувати 10 осіб[4] Товариства, які мають більше 10-ти, але менше 100 учасників, і не бажають втрачати важливі для них переваги приватної форми ведення бізнесу, мають можливість скористатися формою приватного акціонерного товариства.

Режим обертання акцій приватних АТ і часток ТОВ є схожим в тому, що стосується переважного права інших акціонерів (учасників) на придбання акцій (часток) при їх відчуженні акціонерами або учасниками. Відчуження часток у ТОВ ускладнене тим, що для завершення переходу права власності необхідно змінити статут ТОВ і зареєструвати зміни в державному реєстрі.

Істотна відмінність приватних АТ і ТОВ полягає в порядку збільшення капіталу і залучення додаткових інвестицій. Випуск додаткових акцій приватними АТ підлягає реєстрації регулятором (Державною комісією з цінних паперів), який має право відмовити в реєстрації у разі виявлення навіть несуттєвого недотримання процедури. Збільшення статутного капіталу ТОВ здійснюється без залучення регулятора. Це надає ТОВ значну перевагу перед приватними АТ, оскільки погодження бюрократичних формальностей з регулятором може бути тривалою справою із складно передбачуваним результатом. В індустріально розвинених країнах, в тому числі в країнах ЄС, участь регулятора в процесі збільшення капіталу компаніями (публічними або приватними) не передбачена, крім випадків залучення публічними компаніями інвестицій на організованих ринках капіталу.

Різне ставлення регулятора до збільшення капіталу товариствами в залежності від виду товариства (а не особливостей залучення інвестицій) є економічно необгрунтованим і завдає шкоди учасникам ринку і інтересам державного регулювання.

Характерною ознакою приватного акціонерного товариства, що відрізняє його від публічного товариства, є можливість закріплення у статуті іншого порядку прийняття рішення загальними зборами акціонерів ( ч.3 ст.42 –ЗУ АТ) [ 11 ].

Приватні та Публічні Акціонерні товариства різняться:

- способом розміщення акцій (у приватному — тільки приватне розміщення; в публічному акціонерному товаристві —публічне і приватне акцій (за законодавством деяких країн, зокрема в Російській Федерації, — серед заздалегідь визначеного кола осіб);

- порядком обігу акцій : (акції приватного товариства не можуть купуватися та/або продаватися на фондовій біржі, за винятком продажу шляхом проведення на біржі аукціону. Для акцій публічного товариства закон не тільки дозволяє біржовий обіг, але й вимагає обов’язкового проходження лістингу та обігу акцій виключно на тій біржі, де товариство пройшло процедуру лістингу);

- порядком відчуження акцій ( відповідно до ст..7 Закону акціонери публічного товариства можуть відчужувати належні їм акції без згоди інших акціонерів та товариства, у той час як статутом приватного товариства може бути передбачено переважне право й1ого акціонерів та самого товариства на придбання акцій цього товариства, що пропонується їх власником до продажу третій особі);

- порядком прийняття рішень ( законодавець надав можливість приватному товариству закріпити в статуті інший порядок прийняття рішень загальними зборами акціонерів);

- порядком формування наглядової ради ( на відміну від публічного товариства, де обрання членів наглядової ради може здійснюватись виключно шляхом кумулятивного голосування, в приватному товаристві обрання членів наглядової ради може здійснюватись одним із способів, визначених його статутом - шляхом кумулятивного голосування або за принципом пропорційності представництва у складі наглядової ради представників акціонерів відповідно до кількості належних акціонерам голосуючих акцій);

- кількістю акціонерів ( у приватному товариство кількість власників простих акцій не може перевищувати 100 осіб);

- порядком скликання та проведення загальних зборів ( особливості стосуються акціонерних товариств, які налічують певну кількість акціонерів);

-порядком проведення перевірок фінансово-господарської діяльності товариства ( в приватних товариствах запроваджується посада ревізора або обирається ревізійна комісія, в публічних товариствах обов’язково обирається ревізійна комісія шляхом кумулятивного голосування);

- обсягом публічності діяльності: згідно зі ст..78 Закону публічне акціонерне товариства зобов'язане мати власну веб-сторінку в мережі Інтернет.

Саме на веб-сторінці законодавець зобов’язує товариство , розмістити інформацію, що підлягає оприлюдненню відповідно до вимог законодавства, а також :

- статут товариства, зміни до статуту, засновницький (установчий договір), свідоцтво про державну реєстрацію товариства;

- положення про загальні збори, наглядову раду, виконавчий орган та ревізійну комісію, інші внутрішні документи та зміни до них;

- положення про кожну філію та кожне представництво товариства;

- принципи ( кодекс) корпоративного управління товариства;

- протоколи загальних зборів;

- висновки ревізійної комісії(ревізора) та аудитора товариства;

- річна фінансова звітність;

- документи звітності, що подаються відповідним державним органам;

- перелік афілійованих осіб товариства із зазначенням кількості, типу та /або класу належних їм акцій;

- особлива інформація про товариство згідно з вимогами законодавства.

Додаткові вимоги щодо розкриття інформації ставляться до публічних акціонерних товариств, які пройшли лістингу. Такі товариства зобов’язані подавати відповідній фондовій біржі інформацію, визначену законом, а саме :

1) протягом 10 днів після прийняття рішення про виплату дивідендів публічне товариство повідомляє фондову біржу про дату, розмір, порядок та строк виплати дивідендів;

2) надіслати повідомлення про проведення загальних зборів та їх порядок денний та зміни в порядку денному;

3) повідомити про прийняте рішення про припинення акціонерного товариства шляхом поділу, перетворення, злиття або приєднання, а також про виділ.

Правове становище акціонерного товариства віддавна регулюється державою з допомогою законодавства. Це зумовлено суспільною вагою цих товариств (розміром акумульованих у них ка-піталів, великою кількістю учасників, значними розмірами господарської діяльності). Перші акціонерні товариства створювалися з доз-волу уряду (короля,