1) у процесі економічної реформи відбувається переформуван-ня джерел фінансування установ невиробничої сфери — із загально-державного у місцеве;

2) зростає частка позабюджетних коштів у складі джерел фінан-сування бюджетних установ;

3) галузева специфіка окремих установ вимагає специфічного підходу до обліку їхньої діяльності;

4) подальше впровадження ЕОМ в обліковий процес не завж-ди науково й методологічно обґрунтоване;

5) поєднання в одній установі бюджетної і комерційної діяльно-сті та її відображення в єдиній системі обліку.

Впровадження у невиробничій сфері нового господарського механізму, використання різних форм господарювання (орендна, кооперативна, індивідуальна трудова діяльність) сприяли виникненню нових для бюджетних установ понять: колективний і орендний підряд, інтенсифікація виробництва, вартість підготов-ки спеціаліста, вартість медичних послуг, вартість послуг установ культури.

Все це зумовлює специфіку і новизну в методології та органі-зації обліку і вимагає відповідного теоретичного обґрунтування,

що необхідно для посилення контролю за використанням ресурсів та покращання якісних показників роботи цих установ. Вирішу-ються ці проблеми по-різному: в одних установах створюють дві бухгалтерії (бюджетну і госпрозрахункову), в інших — вводять два плани рахунків (один для обліку використання бюджетних коштів, а другий — для обліку підприємницької діяльності), у третіх — скла-дають окремі облікові регістри. У той же час законодавство пропонує об'єднання коштів, що надходять з різних джерел, їх спіль-не планування в єдиному кошторисі і спільний облік використан-ня. Але надходження позабюджетних коштів не повинно бути підставою для зменшення бюджетного фінансування, за рахунок якого часто здійснюються витрати, які неможливо перевести на комерційні засади (профілактичні медичні заходи, фундаментальні наукові дослідження тощо).

З метою забезпечення єдиних методологічних основ органі-зації і ведення бухгалтерського обліку та звітності на всій території України в умовах різних форм власності та розвитку ринкових відносин Верховна Рада України прийняла Закон України № 996-XIV від 16.07.1999 р. «Про бухгалтерський облік і фінансову звіт-ність в Україні». Цей документ передбачає єдині засади організації обліку і звітності для всіх підприємств, установ і організацій, що є юридичними особами за законами України. Згідно з п. 4 статті 6 цього Закону «порядок ведення бухгалтерського обліку і складан-ня фінансової звітності про виконання бюджетів і госпрозрахунко-вих операцій бюджетних установ встановлюється Державним каз-начейством України відповідно до законодавства».

Державне казначейство України розробляє план рахунків бух-галтерського обліку і порядок його застосування, інструкції з об-ліку наявності та використання бюджетних і позабюджетних коштів, основних засобів, запасів, видатків, валютних операцій, проведення інвентаризацій, складання звітності тощо. Така сувора регламентація методології обліку забезпечує його єдність, порівню-ваність показників установ різних галузей невиробничої сфери, можливість отримання зведених показників для контролю виконан-ня кошторисів і бюджетів.

Одночасно треба зазначити, що на бюджетні установи не по-ширюється дія національних положень (стандартів) бухгалтерсько-го обліку, що розроблені і затверджені Міністерством фінансів України у період з 1999 до 2001 р.

Основними нормативними документами, відповідно до яких організовується облік у бюджетних установах України, є новий план

рахунків бухгалтерського обліку та порядок його застосування, нова бюджетна класифікація видатків, інструкція про кореспонден-цію рахунків бухгалтерського обліку для відображення основних господарських операцій бюджетних установ, інструкція про фор-ми меморіальних ордерів бюджетних установ та порядок їх скла-дання, інструкція з обліку запасів бюджетних установ та багато інших. У них викладено методику обліку операцій з виконання кош-торису видатків за загальним і спеціальним фондами та з обліку іншої діяльності.

Ведення бухгалтерського обліку, здійснення контролю за ви-конанням кошторисів, складання звітності в бюджетних установах покладається на бухгалтерію, яка є самостійною служ-бою і має свою структуру. Існують дві організаційні форми обліку в бюджетних установах: 1) бухгалтерії окремих установ; 2) центра-лізовані бухгалтерії.

Зазвичай самостійні бухгалтерії мають великі установи: вищі навчальні заклади, науково-дослідні інститути, лікарні.

Централізовані бухгалтерії — найбільш поширена форма організації обліку в бюджетних установах. Вони створюються за відомчою чи міжвідомчою ознаками при територіальних і район-них медичних закладах, управліннях місцевих державних адмініст-рацій, міністерствах, відомствах та їх управліннях і виконують усі функції з обліку та звітності бюджетних установ, які вони обслуго-вують.

Процес створення централізованих бухгалтерій почався в 60-тірр. минулого (XX) століття. На теперішній час ними обслуговуються понад 90% бюджетних установ, що утримуються за рахунок місце-вих бюджетів. Централізація обліку справила позитивний вплив на його організацію, методологію, оперативність: поліпшився функ-ціональний розподіл обов'язків між обліковими працівниками, на-були поширення прогресивні форми і методи обліку, скоротилися видатки на утримання апарату управління, прискорилося складан-ня та узагальнення звітності, з'явилась можливість порівняння ре-зультатів аналізу і контролю виконання кошторисів однотипних установ, використання сучасної обчислювальної техніки тощо. Все це сприяло поліпшенню обліку і контролю виконання бюджету за видатками.

Бюджетна система України та організація обліку виконання бюджету

Основним законодавчим актом, що регулює процес складан-ня, розгляд)', затвердження, виконання бюджетів та розгляду звітів про і'х виконання, є Бюджетний кодекс України, основні положен-ня якого набули чинності з 25 .липня 2001 р. Згідно з цим Кодексом до складу бюджетної системи України як самостійні складові час-тини входять: республіканський (державний) бюджет України, зве-дений бюджет АР Крим, зведені бюджети областей, зведені бюд-жети міст централізованого підпорядкування (Києва і Севастопо-ля). У свою чергу зведені бюджети областей складаються з облас-них бюджетів, зведених бюджетів міст обласного підпорядкуван-ня, зведених бюджетів районів.

Така будова бюджетної системи, при якій усім місцевим адмі-ністраціям надано право мати власний бюджет, забезпечує найбільш повний