Крім основної оплати за виконану роботу або відпрацьова-ний час, працівники бюджетних у станов можуть отримувати різно-го виду доплати, передбачені законодавством. Так, медичним пра-цівникам нараховуються доплати за тривалість безперервної ро-боти, за категорію, за роботу у спеціальних медичних закладах; викладачам вищих навчальних закладів — за стаж викладацької роботи у ВНЗ, за науковий ступінь, вчене звання; персоналові за-гальноосвітніх шкіл — за перевірку зошитів, за класне керівницт-во, за завідування кабінетами тощо; державним службовцям — за ранг, вислугу років на державній службі. Розміри надбавок обґрунтовуються відповідними розрахунками, підтверджуються необхідними документами та оформляються наказами керівника установи. Це і є підставою для бухгалтерії при нарахуванні надба-вок. Згідно з наказом на підставі табеля відпрацьованого часу про-вадиться додаткова оплата і за роботу в святкові та неробочі дні, а також за роботу в нічний час.

Працівники бюджетних установ, як і всі громадяни України, мають право на щорічну відпустку, а також на додаткові, творчі та соціальні відпустки згідно із законодавством. Основними законо-давчими актами, що регулюють питання надання та оплати відпу-сток є «Кодекс законів про працю України» та Закон України «Про відпустки» від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР, зі змінами і доповнення-ми. У всіх випадках надання відпустки оформляється наказом (роз-порядженням) керівника установи, що і є підставою для нараху-вання оплати за час відпустки.

Для оплати щорічної відпустки обчислюється середня заробіт-на плата за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки. Якщо працівник працював у даній ус-танові менше року, то середня зарплата обчислюється за фактично відпрацьований час, тобто з 1 числа місяця після зарахування на роботу і до 1 числа місяця, у якому надається відпустка. Якщо згідно із законодавством або з інших причин працівник не працював якийсь час і за ним не зберігався заробіток або зберігався частко-во, то цей проміжок часу виключається з розрахункового періоду.

При визначенні середньої зарплати для розрахунку оплати за час відпустки враховують такі виплати: основна зарплата, допла-ти і надбавки (за понаднормову роботу і роботу в нічний час, за суміщення посад, розширення зон обслуговування, умови праці, інтенсивність праці, вислугу років), виробничі премії, винагороди за підсумками року, допомога з тимчасової непрацездатності, ви-плата за середнім заробітком (за час виконання державних і гро-мадських обов'язків, службових відряджень тощо): Не враховуються при визначенні середньої зарплати виплати разового характеру (за окреме доручення, за невикористану відпустку, матеріальна допо-мога, вихідна допомога та ін.), компенсаційні виплати на відряд-ження, премії за винаходи та раціоналізаторські пропозиції, пенсії, державна допомога, призи за результатами конкурсів, вартість ви-даного спецодягу, засобів індивідуального захисту, знезаражуваль-них засобів, спеціального харчування, дотації на обіди та проїзд, зарплата за роботу за сумісництвом, доходи від акцій трудового колективу.

Для визначення оплати за час відпустки суму зарплати за 12 місяців (або за менший фактично відпрацьований період) ділять на кількість календарних днів у взятому для розрахунку періоді (за вирахуванням святкових і неробочих днів згідно із законодавством) і одержаний середній денний заробіток множать на кількість ка-лендарних днів відпустки. При цьому святкові і неробочі дні, що припадають на період відпустки, у розрахунок тривалості відпуст-ки не включаються і не оплачуються.

Якщо відпустка починається в одному, а закінчується у наступ-ному місяці, то суму оплати визначають окремо за кожен місяць. Це необхідно для правильного розрахунку сукупного оподаткову-ваного доходу для відрахування прибуткового податку.

Допомога з тимчасової непрацездатності внаслідок загально-го захворювання, не пов'язаного з нещасним випадком на виробни-цтві, призначається відповідно до Закону України від 18.01.2001 р. № 2240-ПІ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страху-вання у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витрата-ми, зумовленими народженням і похованням» (зі змінами і допов-неннями). Сума допомоги залежить від розміру середньої заробіт-ної плати працівника, тривалості хвороби та страхового стажу.

Середня заробітна плата визначається відповідно до «Поряд-ку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуван-ням», затвердженого постановою КМУ від 26.09.2001 р. № 1266,

виходячи -і виплат за останні шість календарних місяців роботи перед захворюванням. При цьому загальну суму заробітку ділять на кількість фактично відпрацьованих робочих днів у розрахунко-вому періоді. Якщо працівник відпрацював в установі до хвороби менше шести місяців, середня зарплата визначається виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Загальна сума заробітку для розрахунку допомоги з урахуванням додаткової оплати не по-винна перевищувати граничну місячну суму зарплати, на яку нара-ховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне соці-альне страхування. Постановою КМУ від 26.04.2003 р. № 605 гра-нична сума місячної зарплати (доходу), з якої утримуються стра-хові внески, визначена на рівні 2660 гри з розрахунку на кожну фізичну особу — платника внесків.

Тривалість хвороби для розрахунку допомоги визначається кількістю робочих днів, що припадають на час хвороби. При цьо-му сума допомоги визначається множенням середньоденного за-робітку на кількість робочих днів хвороби та на розмір допомоги залежно від страхового стажу: 60% — при страховому стажі до 5 років; 80% — при стажі від 5 до 8років; 100% середньої зарплати — при страховому стажі понад 8 років, а також ветеранам війни та громадянам, що постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС, незалеж-но від страхового стажу.

При визначенні суми допомоги з тимчасової непрацездатності треба мати на увазі, що оплата перших п'яти календарних днів не-працездатності здійснюється за рахунок коштів установи за основ-ним місцем роботи,