Доплати за період виконання державних та громадських обо-в'язків, коли вони здійснюються в робочий час, провадяться вихо-дячи з середнього заробітку за останні два місяці. У розрахунок середнього заробітку включаються всі виплати за фактично відпра-цьований час, які мають постійний характер. Для визначення суми доплати бухгалтеру необхідно скласти спеціальний розрахунок довільної форми, використовуючи для цього дані особового рахун-ка працівника про склад нарахованих виплат та фактично відпра-цьований час.

Відрахування із зарплати. Порядок оформлення та аналітичного обліку розрахунків з працівниками з оплати праці

Відрахування із заробітної плати працівників бюджетних ус-танов не мають якихось особливостей порівняно з відрахуваннями із зарплати працівників виробничої сфери. Вони здійснюються на загальних підставах відповідно до чинного законодавства. Усі відрахування поділяють на обов'язкові та добровільні. Останні здійснюють за заявами (згодою) працівників.

До обов'язкових відрахувань належать:

1) прибутковий податок — відраховується щомісячно із сукуп-ного оподатковуваного доходу як за місцем основної роботи, так і з доходу, отриманого від роботи за сумісництвом. Установа, яка здійснює виплату доходу працівникам не за місцем їх основної ро-боти, зобов'язана протягом місяця після такої виплати направити податковому органу за місцем проживання громадянина відомості про нарахований доход та суму відрахованого податку. Ставки прибуткового податку диференційовані залежно від рівня заробіт-ку. Пільги надаються згідно із законодавством лише за місцем ос-новної роботи. У кінці року здійснюється перерахунок податку, виходячи з фактичного середньомісячного сукупного оподаткову-ваного доходу за рік та сплаченого протягом року податку. Кожен громадянин, що має доходи з інших джерел (крім основної робо-ти), зобов'язаний вести облік цих доходів і після закінчення року подати до податкового органу за місцем проживання декларацію про суму сукупного доход}' та сплачені податки;

2) збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1 % (при заробітку до 150грн в місяць) і 2% (при зарплаті понад 150грн в місяць). Для платників збору, які мають статус державного службовця або працюють на посадах, які дають право на одержан-ня спеціальної пенсії на рівні державних службовців (згідно із За-конами України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про наукову і науково-технічну діяльність» та ін.) встановлені такі став-ки збору до Пенсійного фонду:—

1% з частки сукупного оподатковуваного доходу, що не перевищує 150грн;—

2% з частки сукупного оподатковуваного доходу від 151 до 250грн;—

3% з частки сукупного оподатковуваного доходу від 251 до 350грн;—

4% з частки сукупного оподатковуваного доходу від 351 до

500грн;—

5% з частки сукупного оподатковуваного доходу понад 501грн;

3) збір на обов'язкове соціальне страхування у разі тимчасо-вої втрати працездатності у розмірі 0,5%;

4) збір на обов'язкове державне соціальне страхування на ви-падок безробіття у розмірі 0,5% від сукупного оподатковуваного доходу (крім допомоги з тимчасової непрацездатності). Цей збір не відраховується із заробітку пенсіонерів та осіб, що досягай пен-сійного віку;

5) за виконавчими листами суду, приписами нотаріальних органів, рішеннями адміністративних органів про відрахування штрафів, повідомленнями контролюючих органів про накладені штрафи на посадових осіб, надлишково виплачені суми авансів.

До відрахувань за заявою працівника належать:

1) членські профспілкові внески (1% від суми заробітку);

2) невикористані і не повернуті вчасно підзвітні суми;

3) за товари, продані в кредит;

4) погашення наданих позик;

5) безготівкові перерахування на особові рахунки в банках;

6) безготівкові перерахування внесків за договорами добро-вільного страхування.

Суми, відраховані із заробітку за заявами працівників, у біль-шості випадків підлягають перерахуванню відповідним органам, на користь яких проводилося відрахування (магазинові — за това-ри, банкові — за позику, страховій організації — внески)

Згідно із законодавством загальна сума обов'язкових відраху-вань із заробітної плати працівників не повинна перевищувати 20%, а в окремих випадках — 50% суми зарплати, що належить до ви-плати працівникові.

Заробітна плата у більшості бюджетних установ виплачується два рази на місяць: 1) аванс за першу половину місяця; 2) фактич-ний місячний заробіток з вирахуванням суми авансу та відрахувань. На виплату авансу складають «Платіжну відомість» (т. ф. № П-53), яка містить такі реквізити: табельний номер, прізвище, ім'я та по батькові працівника, сума авансу, розписка про отримання. За другу половину місяця розрахунок суми заробітку та відра-хувань здійснюють у розрахунково-платіжній відомості або в особовому рахунку, які виконують роль регістрів аналітич-ного обліку. При цьому можуть застосовуватися такі варіанти ана-літичного обліку розрахунків:

1) у «Розрахунково-платіжній відомості» (т. ф. № П-49), яка складається в одному примірнику на підставі даних «Особового рахунка» (т. ф. № П-54). При наявності великої кількості первин-них документів з обліку виробітку робітників з відрядною опла-тою праці для підрахунку загальної суми заробітку може застосо-вуватися «Накопичувальна картка обліку виробітку та заробітної плати» (т. ф. № П-55) або «Накопичувальна картка обліку заробіт-ної плати» (т. ф. № П-56), дані з яких переносять до особового ра-хунка, а звідти — у розрахунково-платіжну відомість;

2) у «Розрахунковій відомості» (т. ф. № П-50) та окремій «Платіжній відомості» (т. ф. № П-53), за якою виплачується заробіт-на плата. Як і в першому варіанті, можливе використання накопи-чувальних відомостей (т. ф. № П-55 або П-56) і особового рахунка (т.ф.№П-54); (Додаток Д)

3) у спеціальних документах «Розрахунок заробітної плати» (т. ф. № П-52), які складають на кожного працівника зокрема. Дані з цього розрахунку переносять до особового рахунка і у платіжну відомість на