з цією ж метою «Звіт про рух матеріалів на складі», який більше відповідає цьому методові обліку. Залишки на початок місяця у такому звіті звіряють із за-лишками на кінець попереднього місяця в оборотній відомості, надходження та вибуття матеріалів — з доданими до звіту первин-ними документами, залишки на кінець звітного місяця виводять у звіті та порівнюють з даними карток складського обліку. Підсум-ки звіту переносять до оборотної відомості. Підсумки оборотних відомостей за всіма матеріально відповідальними особами звіря-ють з даними синтетичного обліку. Оборотні відомості за цим ме-тодом ведуть у вигляді зшитка з вкладними аркушами. Наймену-вання матеріалів та їхні номенклатурні номери записують лише один раз на початку року, а щомісяця заносять на вкладні аркуші дані про рух матеріалів та їх залишки на кінець місяця.
Оперативно-бухгалтерський (сальдовий) метод обліку матеріа-лів широко застосовують у бюджетних установ ах, що мають знач-ну облікову номенклатуру матеріалів, та в централізованих бухгал-теріях. Цей метод поєднує в одному процесі аналітичний облік ма-теріалів у бухгалтерії з оперативним обліком на складах, що сприяє поліпшенню обліку матеріалів та посиленню контролю за їх вико-ристанням, зменшенню кількості бухгалтерських записів з обліку матеріалів, усуненню дублювання кількісного обліку матеріалів на складах і в бухгалтерії. Все це значно підвищує оперативність і точність бухгалтерського обліку матеріалів, знижує його тру-домісткість та підвищує ефективність праці облікових працівників.
При цьому методі облік матеріалів на складах ведеться тільки в натуральних вимірниках, а в бухгалтерії — тільки у грошовому виразі за твердими (постійними) обліковими цінами у розрізі місць зберігання, матеріально відповідальних осіб та груп матеріалів.
Впровадження сальдового методу передбачає проведення відповідної підготовчої роботи: розробку номенклатури-цінника на всі матеріали, що використовуються в установі; визначення єди-них планово (розрахунково)-облікових цін; планування системи документообігу і суворого дотримання порядку оформлення пер-винних документів; систематичну (щотижневу) перевірку праців-никами бухгалтерії правильності ведення складського обліку.
Матеріально відповідальні особи передають первинні докумен-ти у бухгалтерію після попередньої перевірки бухгалтером повно-ти і правильності їх рознесення у регістри складського обліку. У кінці місяця завідувач складу виводить залишки у цих регістрах і переносить їх з карток складського обліку в «Сальдову книгу (відомість)», яку передає до бухгалтерії. У бухгалтерії залишки ма-теріалів таксують (розцінюють) за твердими цінами і визначають суму залишків за окремими групами матеріалів у розрізі матері-ально відповідальних осіб. Ці залишки звіряють з даними аналі-тичного обліку, який ведеться у грошовому вимірнику за тими ж обліковими групами матеріалів і за тими ж постійними (твердими) цінами. При виявленні розбіжностей у конкретній групі перевіря-ють первинні документи щодо кількості матеріалів, які надійшли та вибули, правильності застосування ціни і таксування. Виявлені помилки в аналітичному обліку виправляють методами додатко-вих записів або «червоного сторно». Помилки у картках склад-ського обліку виправляють коректурним способом.
Досвід роботи бюджетних установ показує, що оперативно-бухгалтерський (сальдовий) метод обліку матеріальних цінностей сприяє значному поліпшенню якості як складського, так і всього матеріального обліку і забезпечує підвищення реальності бухгал-терських балансів та звітності.
Відхилення від облікових цін, що закономірно з'являються при цьому методі обліку, можуть відображатися в обліку двома спосо-бами. Якщо вони незначні (в умовах стабільності економіки), їх можна зразу ж при надходженні матеріалів та виникненні відхилень відносити за рахунок відповідних джерел фінансування, тобто спи-сувати на видатки. В умовах нестабільної економічної ситуації, при значних коливаннях цін на матеріали (в умовах інфляції тощо) для обліку відхилень бажано відкривати окремі аналітичні рахунки «Відхилення від облікових цін» до кожного синтетичного рахунка або субрахунку. Щомісячно суми таких відхилень необхідно роз-поділяти і списувати на витрати пропорційно вартості витрачених матеріалів за обліковими цінами. При такій організації обліку за-лишок матеріалів на синтетичному рахунку (субрахунку) буде відоб-ражено за їхньою фактичною собівартістю.
При автоматизації обліку всі необхідні регістри складають на підставі робочих масивів інформації автоматично згідно із зада-ною програмою обробки документів, але і в цьому випадку доціль-ним є використання оперативно-бухгалтерського (сальдового) ме-тоду обліку матеріальних цінностей.
3.9. Синтетичний облік виробничих запасів і господарських матеріалів
Для обліку виробничих запасів і господарських матеріалів планом рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ пе-редбачено синтетичні рахунки класу 2 «Запаси»: 20 «Виробничі за-паси»; 23 «Матеріали і продукти харчування». До кожного з цих рахунків відкриваються субрахунки за видами товарно-матеріаль-них цінностей.
На рахунку 20 «Виробничі запаси» обліковується обладнан-ня, яке підлягає встановленню на об'єктах, що будуються або ре-конструюються, будівельні матеріали, конструкції, деталі та інші матеріальні цінності, придбані за рахунок коштів, виділених на капітальне будівництво, матеріали для науково-дослідних робіт, а також спеціальне обладнання, придбане для виконання науково-дослідних робіт за господарськими договорами. До цього рахунка передбачено такі субрахунки:
201 «Сировина і матеріали»;
202 «Обладнання, конструкції і деталі до установки»;
203 «Спецобладнання для науково-дослідних робіт за госпо-дарськими договорами»;
204 «Будівельні матеріали»;
205 «Інші виробничі запаси».
На субрахунку 201 «Сировина і матеріали» обліковуються си-ровина та матеріали короткотермінового використання для нау-ково-дослідних робіт і капітального будівництва.
На субрахунку 202 «Обладнання, конструкції і деталі до уста-новки» обліковують будівельні конструкції і деталі, зокрема: металеві, залізобетонні і дерев'яні конструкції, блоки і збірні частини будівель і споруд; збірні елементи; обладнання для опалювальної, вентиляційної, санітарно-технічної системи (опалювальні котли, радіатори). На цьому субрахунку також обліковується вітчиз-няне та імпортне обладнання, що потребує монтажу і призначене для встановлення, інші матеріальні цінності, необхідні для будів-ництва. До обладнання, яке потребує монтажу, належить таке, що може бути введено в дію тільки після збирання його частин і при-кріплення до фундаменту або опор будівель і споруд, а також ком-плекти запасних частин такого обладнання. До складу