д) Окисли азоту. Основними джерелами викиду є підприємства, що роблять азотні добрива, азотну кислоту і нітрати, анілінові барвники, нітросполуки, віскозний шовк, целулоїд. Кількість окислів азоту, що надходять в атмосферу складає 20 млн. т. рік.[2].

Найбільш шкідливими для здоров'я людини є забруднення штучного (техногенного) походження. Унаслідок діяльності людини в атмосферу щорічно надходить близько 1500 млн. т. диоксида сірки, 200 млн. т. оксиду вуглецю, близько 40 млн. т. вуглеводів і 20 млн. т. оксиду азоту. Ці гази змішуються з газами атмосфери, часточками пилу, часточками пороши й утворять аэрозоли (тумани і дим), що стали візитними картками промислових міст.

Господарська життєдіяльність істотно впливає на кругообіг речовин у природі (особливо азоту). При згорянні вугілля, нафти, торфу, дров і інших речовин відбувається збагачення біосфери азотом. Знаходячись в атмосфері, оксиди азоту взаємодіють з парами води й утворять кислотні з'єднання, що випадають на поверхню землі у виді кислотних дощів, згубних для всього живих.

Основним загрязнителем атмосфери в містах, крім промислового виробництва є автомобілі. Вони викидають у повітря більше 200 різних з'єднань, серед яких є дуже сильні отрути, що несприятливо позначаються на здоров'я населення (табл.1)

Табл. 1. Вплив вихлопних газів автомобіля на здоров'я людини

Шкідливі речовини | Наслідку дії на організм

Оксид вуглецю | Шкодить адсорбированию кисню кров'ю. Послабляє уявну діяльність. Викликає сонливість, може бути причиною утрати свідомості

Свинець | Впливає на кровоносну, нервову системи

Оксиди азоту | Може збільшувати вплив на організм вірусних захворювань, викликати бронхіт і пневмонію

Озон | Дратує слизувату оболонку органів подиху, викликає кашель, порушує роботу легень, знижує імунітет організму при простудних захворюваннях, може загострювати хронічні захворювання серця, а також викликати астму, бронхіт.

Токсичні викиди (важкі метали) | Сприяє утворенню пухлин, порушенню полової системи і розвитку дефектів у немовлят

У цілому автотранспорт додає до викидів в атмосферу 166 млн.т. забруднюючих речовин - 38,5 % усіх шкідливих викидів на території України.

Критична ситуація по забрудненню атмосфери склалася сьогодні більше, ніж у 20 містах України [3].

1.2. Забруднення ґрунту

Забруднення ґрунту стало характерним явищем для 20 сторіччя, що приводить до втрати ними основної якості - родючості.

Сильно забруднюються ґрунти пестицидами і залишками мінеральних добрив.

Найбільш токсичними для ґрунтів (1 клас небезпеки) є свинець, ртуть, уран, торий, кадмій, бериллий, хром, нікель, і кобальт. Токсичні також германій, олово, вольфрам, молібден, літій, вісмут, хром, марганець, мідь, миш'як, селі, алюміній.

В останні десятиліття не перше місце серед хімічних забруднень вийшли диоксины. За назвою «диоксин» виступають більш 15 поліхлорованих похідних дибензодиоксину і фурану які утворяться при відбілюванні целюлози і спалюванні промислових відходів і характеризуються високою токсичністю. Диоксин отрутний для всієї анаэробных (дихаючих киснем) організмів. Він важко розкладається в природних умовах. Диоксин входить до складу так називаного «жовтогарячого агента», що у США використовується як дефоліант у період війни. В В'єтнаму. У результаті в місцевого населення й у солдатов США ? ветеранів цієї війни дотепер реєструється підвищена частота ракових захворювань.

Стан «здоров'я» ґрунту реєструється в даний час погано. Серед великої кількості хімічних речовин поступающих у ґрунти, реєструються тільки кілька десятків. Зараз ставиться питання про підготовку «Червоної книги ґрунтів» яка стане основою для ведення моніторингу стану ґрунтів і збереження еталонів природних типів ґрунтів.

1.3. Забруднення Світового океану і континентальних вод

В даний час проблема чистоти води стала глобальної, придбала міжнародний характер. Найбільше небезпечно хімічне забруднення водойм різноманітними токсичними речовинами. Воно настільки велике, що водойми усе більше перетворюються в «стічну канаву цивілізації». Хімічні забруднення, концентруючи в трофічних ланцюжках не тільки безпосередньо знищують живі організми, вони вкрай несприятливо діють опосредованно, вода втрачає прозорість, у ній падає зміст кисню.

Максимальне забруднення приходиться на узбережжя на глибині до 100 м. Особливо небезпечним є забруднення внутрішніх морів. Підраховано, що в Каркинтской затоці України втрата рибних ресурсів, зв'язана з забрудненнями води перевищила ефект від уживання хімічних препаратів захисту рослин.

Велика кількість забруднень зберігається у воді дуже довго. Ще довше проходить їхня циркуляція в трофічних ланцюгах. Відомо, що виробництво і використання ДДТ припинене приблизно 25 років тому, але його продовжують знаходити у світовому океані на глибині 2500 м. По підрахунках С. Драй-Жильмо пестициди, що потрапили в океан зі стоками, отруюють живі організми за рахунок з концентрації в трофічних ланцюгах. Якщо допустимо зміст пестицидів у морській воді вважати одиницею на літр, то в планктоні зміст пестицидів складає близько 70 одиниць на літр, у тканинах риб - 25 тисяч одиниць на кг, а в тканинах і жирі дельфінів і хижих морських риб - 800 тис. одиниць на кг.

Серйозну небезпеку для водойм усіх видів представляють повехносно-активные речовини (УПАВШИ), що використовуються, як миючий засіб Світове виробництво УПАВШИ досягло 2,8 х 106 тон у рік. По хімічному складі УПАВШИ поділяються на три види: катіонні, аніонні і не утримуючі іони. Найбільш поширені аніонні миючі засоби. Вони утворять плівку на поверхні води, що заважає розвиватися всьому живий.

Для життєдіяльності будь-якого організму необхідні метали: натрій, калій, кальцій, залізо, кобальт, магній, мідь, молібден, цинк. Вони відіграють важливу роль у проходженні більшості біохімічних процесів в організмі. У той же час влучення в організм токсичних з'єднань, таких як кадмій, миш'як, ртуть, свинець і інших з навколишнього середовища викликає гострі і хронічні