Внесок українських учених у розвиток космонавтики

Каденюк Леонід Костянтинович

Народився 28.01.1951 р. у с. Клишковці (Хотинского р-ну Чернівецької обл., Україна). Закінчив Чернігівське ВВАУЛ (1971) і МАІ за фахом «інженер-механік» (1988). Генерал-майор ВВС України (1998). Служив у ВВС. Проходив підготовку до космічних польотів у ЦПК ВВС і ГКНДІ (1976), потім (після розвалу СРСР) готувався до польоту в Космічному центрі ім. Джонсона в США як фахівець з корисного навантаження. Здійснив космічний політ на МТКК «Колумбія» за програмою STS-87 (19.11 – 5.12.1997). Під час польоту виконував біологічні експерименти з рослинами та експерименти Інституту системних досліджень за тематикою “Людина і стан невагомості”. Після вибуття з загону космонавтів (1983) на керівних посадах в Україні. Перший космонавт незалежної України. Герой України. Заслужений майстер спорту України.

Ярослав Пустовий - потенційний другий український космонавт

Міжнародна компанія «Кенедіен ероу» відібрала українця Ярослава Пустового з 200 кандидатів для запуску до суборбітального простору.

На сайті компанії «Кенедіан ероуз» звичайним рухом «мишки» можна замовити собі місце у космічному апараті. Здається, трохи складніше, ніж забронювати залізничний квиток. Вартість – усього 100 тисяч канадських доларів. Перший рейс – наступного року.

Цей поки що неіснуючий корабель має злетіти і приземлитися, а потім повторити трюк протягом двох тижнів. В разі успіху «Канадська стріла» отримає приз уряду – 10 мільйонів доларів. 32-річному Ярославу Пустовому випало бути у числі перших, спільно з п‘ятьма членами екіпажу-американцями.

Ярослав Пустовий, астронавт: - «Будь-який відбір астронавтів – це лотерея. А по-друге – досвід роботи в НАСА».

Суборбітальний політ відрізняється від орбітального тим, що корабель входить у космічний простір – на висоту понад 100 кілометрів – але не набираючи першої космічної швидкості, повертається на Землю за балістичною траєкторією.

Пустовий: - «Політ триває усього 15 хвилин і багато чого не потрібно на орбіті. Не потрібна складна система життєзабезпечення, яка є на орбітальних кораблях».

Один суборбітальний політ коштуватиме як середній лімузин. Це відкриває перспективу регулярних космічних подорожей із пасажирами та вантажами. Щоправда, астронавти застерігають від надмірного оптимізму. Літати суборбітальною ракетою поки що значно ризикованіше, - стверджує екс-керівник Байконуру Анатолій Завалішин, який у 1975 році був свідком суборбітального пуску в СРСР.

Анатолій Завалішин, екс-директор «Байконура»: - «Запускали на нормальную космическую орбиту. Но получилось неисправность в третьей ступени, космонавты не долетели до космоса и спускались обратно. Вообще, он геройски поступил, что предложил себя для этих экспериментов».

Пустовий міг полетіти ще у 1997 році, коли був дублером Леоніда Каденюка в екіпажі шатла “Коламбія”, про що на пам‘ять залишилась червона футболка і фото. Він каже, що не знає дати свого польоту та продовжує працювати у Києві.

Українські науковці в космонавтиці

Кибальчич Микола Іванович

1853 – 1881. Винахідник. Революціонер-народник. Випускник Новгород-Сіверської гімназії. Учився в Інституті інженерів шляхів сполучення (1871-1873) і Медико-хірургічної академії в Петербурзі (1873). Арештований (1875) за революційну діяльність і 2 роки провів в одиночному ув’язненні. З 1878 р. – на нелегальному становищі. Організатор динамітної майстерні, «головний технік» «Народної волі». Розробив конструкцію бомб, якими був смертельно поранений імператор Олександр II (1.03.1881). Засуджений за участь у царевбивстві, Кибальчич був доставлений у жандармське управління, що розміщалося в дворі будинку №2 по Гороховій вулиці. Знаходячись у ув’язненні, розробив перший у Росії ракетний літальний апарат для польоту людини, при цьому запропонував пристрій порохового ракетного двигуна, метод керування польотом шляхом зміни кута нахилу двигуна, програмний режим горіння, спосіб забезпечення стійкості апарата. Проект виявився похованим у жандармському архіві і побачив світло тільки в 1918 р. Страчений за вироком суду.

Кондратюк Юрій Васильович (Олександр Гнатович Шаргей)

Один з піонерів розробки основ космонавтики. Механік і винахідник, автор досліджень можливості ракетного польоту у світовий простір, автор оригінальний ідей у рішенні проблем міжпланетних подорожей. Існує версія , що він прожив усе життя під чужим ім'ям. Справжнє його ім'я – Олександр Ігнатійович Шаргей і народився він не в Сибіру, а на Україні, у Полтаві. У 1916 р. Кондратюк-Шаргей був покликаний на військову службу. Після революції 1917 р. його мобілізували в білу армію, де він і служив якийсь час. Ще в 1919 р. розглянув основні питання космонавтики, виклавши їх у творі «Тим, хто буде читати, щоб будувати». Він запропонував використовувати як паливо космічних ракет водневі з'єднання деяких металів і металоїдів, зокрема – бороводород. Пізніше, побоюючись репресій з боку Радянської влади, він змінив свої паспортні дані. Це загадкова людина, сибіряком його називали тільки тому, що саме в центрі Сибіру (у Новосибірську) у 1929 р. вийшов у світ твір за назвою «Завоювання міжпланетних просторів». У ній вивів, незалежно від Ціолковського, формулу польоту ракети. На його роботи звернув увагу професор В.П. Ветчінкін (1888-1950). У червні 1931 р. засуджений, направлений на роботу в проектно-конструкторське бюро. Із середини 1930-х років працював у московських проектно-конструкторських організаціях, зіграв помітну роль у елеваторобудуванні й інших областях техніки. Загинув під Калугою. Реабілітований у 1970 р.

Корольов Сергій Павлович

30.12.1906 (12.01.1907) – 14.01.1966.

Закінчив МВТУ ім. М. Баумана, його дипломним проектом керував А.Н. Туполев. Член-кореспондент АН СРСР по Відділенню технічних наук (механіка) (23.10.1953). Академік АН СРСР по тому ж відділенню (20.06.1958). Видатний вчений і конструктор, що вніс визначальний внесок у розвиток ракетно-космічної техніки. З ранніх років цікавився авіацією, ще в період навчання у вузі почав працювати в області ракетобудування. Арештований з безпідставних