[]

Гривня за часів Скоропадського та Директорії

10, 100 та 250 карбованців Української держави

Гетьман , прийшовши до влади в Україні у квітні 1918 року, відновив як основну грошову одиницю Української Держави , що поділявся на 200 шагів.

50 карбованців

Було виготовлено ескізи купюр у 10, 25, 50, 100, 250 та 1000 карбованців. З цих купюр Георгієві Нарбутові, який очолив утворену при гетьмані "Експедицію з заготовлення державних паперів", належав ескіз лише 100-карбованцевого знаку, де він використав портрет , індустріальні мотиви (композицію з ремісничих інструментів) та створений ним самим проект герба Української Держави зі сполученням символів "" та " з ом".

Ескізи інших купюр, що не визначалися високим художнім рівнем і виглядали досить еклектично, виготовили І.Золотов, І.Мозалевський, та інші графіки.

Після переходу влади в Україні у грудні 1918 року до рук на чолі з та основною грошовою одиницею відновленої УНР знову було проголошено гривню.

Хронологія введення грошових знаків УНР та Української Держави

року - 100 карбованців (ескіз Г.Нарбута)

року - 25 та 50 карбованців ("лопатки", ескізи О.Красовського)

року - 10, 100 та 500 ("горпинки") гривень (ескізи Г.Нарбута)

року - 1000 та 2000 гривень (ескізи І.Мозолевського)

року - 10 ("раки") та 1000 карбованців (ескізи І.3олотова), 100 карбованців (ескіз Г.Нарбута) та 250 карбованців ("канарейки", ескіз Б.Романовського)

року - 25 карбованців (ескіз А.Приходька).

Радянські часи

"Більшовицькі тисячки" запроваджені Раднаркомом на землях Радянської України, мали мізерний курс (1 золотий карбованець = 5457000000 радянських карбованців). Це становище спричинилося до проведення у - роках грошової реформи, наслідком якої стало введення в обіг радянського червінця (1,6767 г золота). року було встановлено курс нового радянського карбованця, який дорівнював 1/10 червінця. Ця подія стала моментом остаточного утвердження радянської валюти.

Гривня в сучасній Україні

Історія нової гривні

Безпосередня робота з виготовлення українських грошей розпочалася в квітні року за двома напрямами: розробка дизайну та виготовлення купюр і монет. гривень був розроблений українськими художниками та Борисом Максимовим під безпосереднім керівництвом . Вже в вересні року, після розгляду і схвалення , був запланований випуск номіналами 1, 3, 5, 10, 25, 50, 100, 200 гривень. Пізніше замість 3 гривень було випущено 2, 25-ти – 20 гривень.

Згідно з постановою Президії Верховної Ради України «Про затвердження назви і характерних ознак грошової одиниці України» від року встановлював детальні ознаки купюр всіх номіналів, а Голова Правління НБУ отримав повноваження підпису до друку зразків банкнот.

року були затверджені номінали монет: 1, 2, 3, 5, 10, 15, 20, 25, 50 і 1 гривня. Монети номіналом 3, 15 та 20 копійок в обіг випущені не були.

року Президія Верховної Ради України прийняла постанову «Про національну валюту на Україні». Цим документом передбачалось введення в обіг на території України національної валюти в І півріччі року. Тому заходи з виготовлення гривні здійснювались у прискореному темпі. Ще 1991 року було підписано контракт з «Кенедієн Банкнот Компані» на виготовлення гривні. Проте достатніх потужностей для якісного друку щонайменше 1,5 млрд. необхідних банкнот фірма не мала. Отже, за згодою , року у Києві було укладено контракт з англійською фірмою «Томас Де Ла Рю». Від Національного банку його підписав тодішній голова НБУ В.П.Матвієнко. Він же затвердив до друку купюри номіналом 50 і 100 гривень.

Хоча гривня була виготовлена вчасно, складна економічна ситуація вимагала введення перехідних грошей, які б прийняли на себе тиск інфляції і загрозу неплатежів, як це було в свій час і в . Виготовлені тоді купоно-карбованці виконали функцію таких грошей, забезпечивши виплати зарплат шахтарям, пенсіонерам, державним службовцям. Це дало змогу уникнути дефіциту грошових знаків, який виник при виході України з рублевої зони.

Паралельно з виготовленням гривні здійснювались заходи з впровадження власних потужностей для друкування грошових знаків і . року прийняв постанову «Про створення потужностей з виготовлення національної валюти і цінних паперів». Згідно з цією постановою Національний банк створив дирекцію з будівництва необхідних об'єктів. Були укладені угоди з провідними світовими виробниками найсучаснішого обладнання з виготовлення грошей, яке і стало технічною базою для друку гривні на вітчизняному . Таким чином, були закладені основи для самостійного випуску українською державою власних грошових знаків.

Грошова реформа

року в засобах масової інформації було оголошено Указ Президента України "Про грошову реформу в Україні". Безпосередньо виконання грошової реформи було покладене на , який тоді очолював .

Відповідно до Указу Президента України грошова реформа в нашій державі проводилася - року. У перший же день реформи за встановленим курсом було перераховано у гривні ціни, тарифи, оклади заробітної плати, стипендії, пенсії, кошти на рахунках підприємств, установ та організацій, а також вклади громадян. Карбованцеві вклади населення було перераховано у гривні за курсом 100000 карбованців за одну гривню без будь-яких обмежень і конфіскацій із вільним їх використанням у гривнях.

Протягом 15 днів - від 2 до 16 вересня року - в готівковому обігу одночасно вільно використовувалися як гривні, так і карбованці з поступовим вилученням останніх. Після року приймання карбованців в усі види платежів було припинено і єдиним законним засобом платежу на території України з цього моменту стала гривня.

З початку реформи всі видачі готівки з кас банків (у тому числі для виплати заробітної плати, пенсій та інших доходів), безготівкові розрахунки здійснювались тільки у новій національній валюті.

Час для цього було обрано не цілком вдалий. Грошова реформа не була підкріплена іншими заходами