Конвенція про Європол була ратифікована усіма державами-членами та набрала чинності 1 жовтня 1998 року. Після низки правових актів, пов’язаних із Конвенцією, Європол почав здійснювати повноцінну діяльність з 1 липня 1999 року.

Метою діяльності Європолу є "покращувати, … , ефективність та співпрацю компетентних органів держав-членів у запобіганні та боротьбі з тероризмом, незаконною торгівлею наркотиками та іншими серйозними формами міжнародної злочинності у випадку коли наявні фактичні ознаки діяльності організованої злочинної структури та двом або більше державам-членам завдається шкода зазначеними формами злочинності у такий спосіб, що вимагає спільного підходу держав-членів через рівень, значення та наслідки даних злочинів."[119]

Європол має наступні основні завдання: (1) сприяти обміну інформацією між державами-членами; (2) отримувати, збирати та аналізувати інформацію та відомості; (3) без затримок повідомляти через національні підрозділи компетентним органам держав-членів інформацію стосовно них та про будь-які встановлені зв’язки між кримінальними злочинами; (4) допомагати слідству у державах-членах шляхом передання усієї відповідної інформації до національних підрозділів; (5) підтримувати комп'ютеризовану систему зібраної інформації. Додатковими завданнями Європолу є: (1) розвивати знання спеціалістів про процедури розслідування у компетентних органах держав-членів та надавати консультації щодо розслідувань; (2) надавати стратегічні відомості для допомоги та підтримки належного та ефективного використання наявних ресурсів, доступних на національному рівні для здійснення оперативної діяльності; (3) готувати доповіді про загальне становище. Європол може через консультації та дослідження допомагати державам-членам у (1) навчанні представників компетентних органів; (2) організації та обладнанні цих органів влади; (3) методах запобігання злочинності; (4) технічних та правових (судових) методах дії поліції та процедурах розслідування.[120]

Європол складається з свого персоналу, який наймається директором Європолу, "беручи до уваги особисту придатність та професійну кваліфікацію, [директор] має брати до уваги потребу забезпечення адекватної репрезентації громадян усіх держав-членів та офіційних мов Європейського Союзу."[121]

Разом із персоналом Європолу здійснюють свою діяльність зв’язкові службовці (liaison officers), які відряджаються національними підрозділами Європолу. Кількість таких службовців визначається Управлінською Радою, але відповідно до Конвенції про Європол кожен національний підрозділ має відрядити принаймні одного зв’язкового службовця.[122] Зв’язкові службовці допомагають в обміні інформацією між національними підрозділами, які відрядили їх, та Європолом, зокрема шляхом: надання Європолу інформації з національного підрозділу, який відрядив їх; передання інформації з Європолу до національного підрозділу, який відрядив їх; співпраці із службовцями Європолу шляхом надання інформації та консультування з приводу аналізу інформації, яка стосується держави-члена, яка відрядила їх.[123] Права та обов’язки службових офіцерів по відношенню до Європолу визначаються Управлінською Радою одностайно.[124]

Наразі штат Європолу налічує 286 службовців з усіх держав-членів. З них 59 є зв’язковими службовцями, які представляють різноманітні правоохоронні структури (поліція, митниця, жандармерія, імміграційна служба, тощо). Протягом 2003 року штат Європолу має зрости до 496 осіб, включаючи зв’язкових службовців.[125]

Конвенція про Європол передбачає створення у кожній державі-члені національного підрозділу, який "є єдиним органом зв’язку між Європолом та компетентними національними органами влади".[126] Завдання національного підрозділу полягає у тому, щоб надавати до Європолу інформації для здійснення його завдань та зберігання у комп’ютеризованій системі, постійно оновлювати цю інформацію; подавати до Європолу запити та відповідати на запити Європолу щодо інформації, даних так консультацій, оцінювати інформацію у відповідності із національним правом та передавати її національним компетентним органам; забезпечувати дотримання права під час обміну інформацією з Європолом.[127]

Діяльність Європолу не обмежується державами-членами ЄС. Європол уклав двосторонні угоди про співпрацю з наступними державами та міжнародними організаціями: Чехія, Естонія, Європейський Центральний Банк, Європейський Моніторинговий Центр з питань наркотиків та зловживання наркотиків, Угорщина, Ісландія, Інтерпол, Норвегія, Польща, Словенія, Сполучені Штати Америки, Міжнародна Митна організація. Крім того Європол відкрив зв’язкове відділення у Вашингтоні (США).[128]

Одним з найважливіших елементів роботи Європолу є комп’ютеризована інформаційна система, "в яку держави-члени, представлені їхніми національними підрозділами та зв’язковими офіцерами, можуть прямо вводити дані у відповідності з їхніми національними процедурами і в яку Європол може вводити дані, надані третіми державами та третіми органами, та аналітичні дані, та яка є прямо доступна для консультацій для національних підрозділів, зв’язкових службовців, директора, заступників директора та належним чином уповноважених службовців Європолу."[129] Конвенція належним чином регламентує питання доступу до інформаційної системи, передачі та зберігання даних, правил оформлення цих даних та інші питання пов’язані з інформацією, якою здійснюється обмін в межах Європолу.[130] Комп’ютеризована інформаційна система повинна мати три основних частини: інформаційна система, аналітична система та каталог персональних даних. За офіційною інформацією Європолу аналітична частина та каталог персональних даних на даний момент вже створені та діють, попередня версія інформаційної системи почала діяти з 1 січня 2002 року.[131]

Дані які містяться в інформаційній системі Європолу, як і вся інша інформація, обмін якою здійснюється в межах Європолу, стосуються сфер злочинності, які визначені статтею 2 Конвенції про Європол та Додатком до цієї Конвенції.[132] Перелік цих злочинів постійно розширюється та доповнюється. Для цілей цього дослідження важливо відмітити, що боротьба з відмиванням грошей є одною з основних сфері діяльності Європолу з самого початку його діяльності.

На сьогоднішній день саме діяльність Європолу та співпраця в межах Шенгенського acquis є