?) Судова співпраця в ЄС охоплює класичні сфери такої співпраці – взаємну правову допомогу у кримінальних справах, екстрадицію, передачу кримінального провадження та виконання вироків. Acquis ЄС у цій сфері є доволі розлогим і заснований на передусім ряді конвенцій Ради Європи у цій сфері[133]. Акти прийняті в межах ЄС лише удосконалюють та підвищують ефективність механізмів закладених у конвенціях Ради Європи. Серед таких актів слід відзначити Конвенцію ЄС про правову допомогу у кримінальних справах 2000 року[134] Конвенцію ЄС про спрощення процедури видачі між державами-членами ЄС 1995 року[135], Конвенцію стосовно екстрадиції між державами-членами ЄС 1996 року[136] та Конвенцію про захист фінансових інтересів Європейських Співтовариств 1995 року.[137]

Важливим кроком у створенні нової системи судової співпраці стало Рамкове Рішення про Європейський ордер на арешт,[138] який, по суті, має замінити існуючу на сьогоднішній день систему екстрадиції.

Європейський ордер на арешт це "судове рішення, видане державою-членом з метою арешту та видачі іншою державою-членом розшукуваної особи в цілях проведення кримінального обвинувачення або виконання тюремного вироку або наказу про тримання під вартою".[139] Відповідно до зразку ордеру наведеного у тексті Рамкового Рішення, ордер це простий документ, який містить ім’я та громадянство розшукуваної особи, підтвердження наявності чинного рішення суду проти цієї особи, природу та правову кваліфікацію злочину, його опис та відповідні покарання, які мають бути накладені, а також інформацію про судовий орган, що видав ордер.

Держави-члени зобов’язані виконати ордер на основі взаємного визнання та у відповідності з положеннями Рішення,[140] в той же час Рамкове Рішення визначає підстави для обов’язкового[141] та можливого[142] невиконання ордеру, наприклад, коли злочин, щодо якого виданий ордер, охоплюється амністією у державі-члені виконання, або коли обвинувачення або покарання розшукуваної особи забороняється її правом.

Рада визначили широке коло злочинів, щодо яки може бути виданий ордер,[143] серед яких й відмивання грошей.

Рамкове Рішення також визначає порядок виконання ордеру, порядок видачі особи та права затриманої особи.

Європейський ордер на арешт починає застосовуватись з 1 січня 2004 року [144] і з цього ж дня Рамкове Рішення заміняє собою регулювання екстрадиції, яке запроваджене існуючими конвенціями з цього питання [145] .

Було також прийнято ряд актів спрямованих на встановлення безпосередніх контактів між органами судової влади держав-членів ЄС. Відповідно до Спільних Дій про зв’язкових магістратів[146], держави-члени відправляють службовців, які спеціалізуються на процедурах судової співпраці, до судових органів іншої держави для спрощення судової співпраці.[147] На практиці ці зв’язкові магістрати сприяли обміну інформацією між двома правовими системи шляхом допомоги колегам з країни походження у формулюванні запитів про допомогу таким чином щоб забезпечити бажану відповідь з держави-члена перебування.

У 1998 році, з метою встановлення прямих контактів між судовими органами влади та іншими органами влади, відповідальним за судову співпрацю,[148] була створена Європейська Судова Мережа,[149] яка складається з національних контактних пунктів,[150] які створюють держави-члени відповідно до їхнього національного права.[151] Контактні пункти мають бути активними посередниками які діють з метою завдання спрощення судової співпраці між державами-членами.[152]

Європейська Судова Мережа функціонує шляхом встановлення безпосередніх контактів між контактним відділами різних держав-членів, організації періодичних зустрічей представників держав-членів та надання постійно поновлюваної базової інформації.[153]

Європейська Судова Мережа не являла собою якоїсь окремої організації на рівні ЄС і функціонувала у формі комунікаційного середовища. В той же час ефективне покращення судової співпраці між державами-членами вимагало створення на європейському рівні структурного механізму, який сприяв би оптимальній координації дій слідства та обвинувачення, які охоплюють територію більш ніж однієї держави-члена при повній повазі до основних прав та свобод.[154] З цією метою було прийняте рішення про створення Євроюсту (Eurojust),[155] інституції, яка діє на постійній основі. Євроюст складається з одного національного члена, який відряджається кожною державою-членом у відповідності з її правовою системою та який є прокурором, суддею або службовцем поліції відповідної компетенції.[156]

Діяльність Євроюсту стосується слідства та обвинувачення у злочинах визначених Рішенням про Євроюст (серед яких зазначене і відмивання грошей)[157], та яке стосується двох або більше держав членів, і полягає у стимулюванні та покращенні координації між компетентними органами двох або більше держав-членів слідства та обвинувачення, які мають місце у цих державах членах, покращувати співпрацю між цими компетентним органами, зокрема спрощуючи здійснення взаємної правової допомоги та виконання запитів про екстрадицію, та іншим чином покращувати співпрацю між компетентними органами держав-членів.[158]

Держави-члени повинні привести своє національне право у відповідність до положень Рішення про Євроюст до 6 вересня 2003 року,[159] після чого Євроюст може розпочати свою діяльність.

Рішення про Євроюст та Рамкове Рішення про Європейський ордер на арешт свідчать про істотне зрушення у природі судової співпраці в ЄС і поступову відмову від класичних схем судової співпраці та створення справді єдиної території правосуддя, як це задекларовано в Договорі про Європейський Союз.

?) Створенню єдиної території свободи безпеки і правосуддя сприяє також вироблення єдиного підходу у визначенні окремих кримінальних злочинів та санкцій. До здобутків ЄС у сфері гармонізації кримінального права належить вироблення спільного підходу до таких злочинів, зокрема, як торгівля людьми та сексуальна експлуатація дітей,[160] тероризм, та злочини які безпосередньо належать до сфери цього дослідження – участь особи в злочинній організації,[161] злочини проти фінансових інтересів ЄС (шахрайство[162] та корупція[163]), корупція у приватному секторі[164] і відмивання грошей.[165]

Визначення складу злочину „участь у злочинній організації”, яке міститься у Спільних Діях про участь у злочинній організації за своїм підходом співпадає до визначення,