Відповідно до Спільних дій про участь у злочинній організації, такою участю є:

(a) поведінка будь-якої особи, яка із наміром та зі знанням й мети й загальної злочинної діяльності організації або наміром організації вчинити згадані злочини, активно приймає участь у: –

злочинній діяльності злочинної організації навіть коли особа не приймала участі безпосередньо у виконанні даних злочинів та, відповідно до загальних принципів кримінального права даної держави-члена, навіть коли дані злочини не були фактично скоєні, –

іншій діяльності організації, і далі знаючи, що її участь сприятиме досягненню результатів кримінальної діяльності злочинної організації;

(b) поведінка будь-якої особи, яка складається зі згоди з однією або більше особами, що діяльність, яка у випадку здійснення, призведе до вчинення злочинів має здійснюватись, навіть коли ця особа не бере участі у фактичному здійсненні діяльності.[167]

Крім того в цих Спільних Діях було дане єдине визначення злочинної організації[168], передбачено можливість кримінальної відповідальності юридичних осіб[169], та врегульовано питання про встановлення юрисдикції.[170]

Боротьба з економічними злочинами відіграє важливу роль у європейській правовій системі: вже у 1970-х, після запровадження автономного бюджету (так званої системи "власних ресурсів"), європейські нормотворці зосередились переважно на переслідування незаконної економіко-фінансової діяльності, яка становить серйозну загрозу економічному порядку.[171]

Результатами роботи у цій сфері став ряд документів, які передбачали вживання адміністративних дій у сфері захисту фінансових інтересів Співтовариств.[172]

В сфері кримінального права робота по боротьбі з фінансовими злочинами втілилась у Конвенцію про захист фінансових інтересів Європейських Співтовариств, яка була розроблена Радою і підписана представниками урядів держав-членів 26 липня 1995 року. Конвенція про шахрайство являє собою першу угоду в межах Розділу VI Договору про Європейський Союз про шахрайство, яке завдає шкоди бюджету Європейського Союзу. Перший Протокол до Конвенції був розроблений та підписаний 27 вересня 1996 року. Він безпосередньо спрямований на корупційні дії, які втягують національних посадових осіб та посадових осіб Співтовариства та завдають шкоди, або здатні завдати шкоди, фінансовим інтересам Європейських Співтовариств. Протокол про тлумачення, шляхом попередніх висновків, Судом Справедливості Європейських Співтовариств Конвенції про захист фінансових інтересів Європейських Співтовариств був розроблений та підписаний 29 листопада 1996 року. Цей інструмент дозволяє державам-членам визнавати, шляхом декларацій, зроблених в момент підписання Протоколу або у будь-який час пізніше, юрисдикцію Суду давати попередні висновки про тлумачення Конвенції та Першого Протоколу. 19 червня 1997 року був ухвалений Акт про розроблення Другого Протоколу і Другий Протокол до Конвенції про захист фінансових інтересів Європейських Співтовариств був підписаний представниками урядів держав-членів.[173]

Конвенція про шахрайство та протоколи до неї містять визначення таких злочинів як шахрайство, що наносить шкоду фінансовим інтересам Європейських Співтовариств,[174] пасивна корупція,[175] активна корупція,[176] та відмивання доходів від цих злочинів.[177] Конвенцією та протоколами визначені покарання за ці злочини, питання про юрисдикцію, видачу правопорушників та їх обвинувачення. Крім того встановлене положення про відповідальність керівництва суб’єктів підприємницької діяльності[178] та про відповідальність юридичних осіб.[179]

Конвенція в комплексі зі протоколами до неї створюють цілісний та дієвий комплекс заходів, спрямованих на захист фінансових інтересів ЄС. В той же час, на рівні ЄС триває робота з удосконалення цього механізму.[180] Велика увага також надається питанням адаптації до механізму захисту фінансових інтересів ЄС країнами-кандидатами на вступ до ЄС.[181]

Захист економічного порядку переслідується також Спільними діями про корупцію у приватному секторі, оскільки така корупція "викривляє справедливу конкуренцію та підриває принципи відкритості та свободи ринку, та зокрема рівне функціонування внутрішнього ринку, а також перешкоджає прозорості та відкритості у міжнародній торгівлі".[182] Аналогічно до Протоколу про корупцію ці Спільні Дії визначають такі злочини як активна та пасивна корупція у приватному секторі, визначають покарання за ці злочини, містять положення про відповідальність юридичних осіб та санкції для них, а також врегульовують питання про юрисдикцію.[183]

Ще одним істотним здобутком адаптації кримінального права в ЄС стало вироблення єдиного підходу до такого злочину як відмивання грошей. Вимога заборони цього явища в праві ЄС з’явилась вже у 1991 році і містилась у Директиві про відмивання грошей.[184] Як було пояснено у Першій Доповіді про застосування цієї директиви,[185] в межах Ради не було можливості досягти угоди про криміналізацію відмивання грошей через відсутність компетенції Співтовариства у кримінальному праві. Не зважаючи на це усі держави-члени визнали відмивання грошей кримінальним злочином.[186] Виробити єдиний підхід до відмивання грошей на рівні ЄС вдалось у 1998 році, коли були прийняті Спільні дії про відмивання грошей.[187] Пізніше положення цих Спільних Дій було переглянуте у 2001 році Рамковим Рішенням з цього ж питання.[188]

Директива про відмивання грошей, Спільні Дії та Рамкове Рішення з цього ж питання формують єдиний підхід до визначення відмивання грошей[189], покарання,[190] питань конфіскації[191] та співробітництва з цього питання між державами-членами.[192] Детальний аналіз цих положень здійснюється у наступних розділах цього дослідження.

За десять років свого існування політика ЄС в сфері ЮВС належним чином розвинулась і стала одним з найбільш ефективних механізмів боротьби із організованою злочинністю на міжнародному рівні, при цьому велику увагу надаючи боротьбі з відмивання грошей, оскільки "відмивання грошей знаходиться в самій основі організованої злочинності. Воно має викорінюватись де б воно не виникло".[193]

?) Факти, наведені вище, свідчать про те, що боротьба з відмиванням грошей є невід’ємною і дуже важливою частиною боротьби з організованою злочинністю загалом. В той же час за останні десятиліття боротьба з відмиванням грошей розвинулась у самостійну сферу боротьби із злочинністю на