Acquis ЄС у криміналізації відмивання грошей не обмежується одним актом. Різні елементи складу злочину відображені в ряді документів – Директиві 91/308,[241] Другому Протоколі до Конвенції про захист фінансових інтересів Європейських Співтовариств,[242] Спільних Діях про відмивання грошей[243], Рамковому рішенні про відмивання грошей.[244] Крім того важливою частиною acquis ЄС з цього питання є такі міжнародні інструменти як Віденська конвенція та Конвенція Ради Європи 1990 року.[245]

Важливість згаданих міжнародно-правових інструментів пояснюється ще й тим, що саме вони встановили стандарти криміналізації відмивання грошей на національному рівні.

Останнім важливим елементом світових стандартів криміналізації відмивання грошей є Палермська конвенція.[246]

Додатково слід зазначити, що стандарти визначення відмивання грошей як кримінального злочину визначаються й у Сорока Рекомендаціях ГФЗ.[247]

Незважаючи на досить широке коло документів, якими встановлюються стандарти криміналізації відмивання грошей, усі вони мають спільний підхід до визначення цього злочину і тому їх можна визнати однорідним комплексом стандартів з криміналізації відмивання грошей.

Підхід, який застосовується в Кримінальному кодексі України, безумовно, базується на підході згаданих міжнародних інструментів. Однак це не може слугувати підставою для ствердження, що українське кримінальне законодавство в повній мірі відповідає сучасним світовим стандартам.

Переконатись у тому, чи справді це так чи ні, а також встановити конкретні переваги та недоліки українського законодавства можна лише здійснивши детальний порівняльний аналіз відповідних положень законодавства України та міжнародно-правових актів з цього питання, а також положень кримінального права зарубіжних країн.

?) Відповідно до домінуючої в Україні доктринальної думки, основним безпосереднім об’єктом злочину є "встановлений з метою протидії залученню в економіку "брудних" коштів та виконання Україною взятих на себе міжнародно-правових зобов’язань порядок здійснення підприємницької діяльності, а також порядок вчинення цивільно-правових угод в частині особистого, домашнього та іншого подібного використання майна не пов’язаного з господарською діяльністю.”[248] Додатковим об’єктом можуть виступати інтереси правосуддя, нормальне функціонування фінансово-кредитної системи, право власності.[249]

На противагу українській доктрині, світова наукова думка не є одностайною у підходах щодо визначення об’єкту кримінального злочину, яким переслідується відмивання грошей. Це можна пояснити, принаймні, надто складною сутністю відмивання грошей, яке зачіпає величезну кількість суспільних інститутів. Наступні слова відображають усе розмаїття думок з цього питання:

Який законний інтерес захищається кримінальним злочином, яким переслідується відмивання грошей? По-перше, це відправлення правосуддя державою, та, по-друге, законний інтерес, який захищається кримінальними злочинами, якими переслідуються злочини, які передували відмиванню, які також відомі як "предикатні злочини". Деякі вчені вважають це дещо обмеженим; вони вважають, що інтересом, який має захищатись цим складом злочину має бути законна економіка та фінансові ринки. Або внутрішня безпека в цілому. Один німецький автор іронічно відмітив, що законі інтереси, які захищаються, є лише "глобальними інтересами" і не можуть бути визначені більш точно"; інший стверджує, що відмивання грошей є лише "концепцією розслідування яка видозмінилась у кримінальний злочин". Така непевність, яка є незвичайною для кримінального права, пов’язана в високою превентивною характеристикою цього складу злочину, який меншою мірою має на меті покарання за неправомірні дії у конкретному випадку, аніж мету загального, виключно превентивного, впливу на загальний економічний та соціальний феномен. Кажучи словами іншого німецького автора: відмивання грошей означає подвійну стратегію, яка поєднує кримінальне покарання злочинця – in personam – з вилученням доходів від злочину – in rem.[250]

Виходячи із зазначеної подвійності стратегії боротьби з відмиванням грошей слід окремо розглянути ті причини, які зумовлюють покарання.

Як вже зазначалось однією з проблем, що зумовили боротьбу з відмиванням грошей та яка лежала в правовій площині була неможливість конфіскації доходів від злочину (producta/fructa sceleris) у зв’язку з відсутністю у судів повноважень на це.[251]

Конфіскація доходів від злочину виправдовується принципом відповідно до якого нікому не дозволено одержати вигоду обманним шляхом, дістати перевагу через порушення законних прав, покласти в основу будь-якої вимоги вчинене власноруч беззаконня чи набути майно завдяки власному злочинові. Цей принцип був сформульований у 1889 році нью-йоркським судом у справі Ріґґс проти Палмера (Riggs v. Palmer), в якій суд мав вирішити чи може спадкоємець, названий у заповіті свого діда, отримати вказану в цьому заповіті спадщину, незважаючи на те, що заради неї він убив свого діда.[252] По суті проблема, яка вирішується в межах боротьби з відмиванням грошей співмірна з проблемою, яку вирішував суд у цій справі – проблема можливості користатись власністю, яка хоч і легітимізована законом, але початково виникла із злочину.

Власне цей принцип лежить в основі Віденської конвенції, яка була розроблена в тому числі й з метою "позбавити осіб, які займаються незаконним обігом, доходів, одержуваних від злочинної діяльності, і тим самим усунути головний мотив, який спонукає їх до цього".[253] Це також стосується й Конвенції Ради Європи 1990 року, розробка якої ґрунтувалась на усвідомленні того, що боротьба з тяжкими злочинами, що стали зростаючою міжнародною проблемою, вимагає застосування сучасних і ефективних методів на міжнародному рівні,[254] і що одним з таких методів є позбавлення злочинців доходів, одержаних злочинним шляхом.[255]

Таким чином, той аспект криміналізації відмивання грошей, який передбачає покарання in rem, тобто стосується вилучення доходів від злочинів, є добре обґрунтований і не викликає сумнівів як правовий інструмент.

Покарання за відмивання грошей in personam не має такого чіткого обґрунтування, оскільки принцип, що особі не повинна