більш тісну співпрацю між судовими та іншими компетентними органами влади в державах-членах відповідно до положень пунктів (а) – (d) статі 31 та статті 32; –

наближення, за необхідностю, правил з кримінальних питань у державах-членах відповідно до положень пункту (е) статті 31.

Змін зазнали також правові інструменти реалізації цієї політики. Відповідно до частини другої статті 34 Договору про Європейський Союз (із останніми змінами, внесеними Амстердамським договором), Рада може, з метою ухвалення заходів для підтримки співпраці:

"(а) ухвалювати спільні позиції, що визначають підхід Союзу до окремих питань;

(b) ухвалювати рамкові рішення з метою наближення законів та підзаконних актів держав-членів. Рамкові рішення є обов’язковими для держав-членів щодо досягнутого результату, але лишають національним органам влади вибір форм та методів. Вони не тягнуть за собою прямої дії;

(c) ухвалювати рішення з будь-якою іншою метою, що узгоджується з цілями цього Розділу, виключаючи наближення законів та підзаконних актів держав-членів. Ці рішення є обов’язковими і не мають прямої дії; Рада, діючи кваліфікованою більшістю, ухвалює заходи, необхідні для імплементації цих рішень на рівні Союзу;

(d) встановлювати конвенції які вона має рекомендувати до ухвалення державами-членами згідно з їхніми відповідними конституційними вимогами. Держави-члени мають розпочати процедури, які застосовуються для цього, в межах строку, що встановлюється Радою.

Якщо не встановлене інше, конвенції мають, при схваленні принаймні половиною держав-членів, вступати в силу для цих держав-членів. Заходи щодо імплементації конвенцій мають ухвалюватись Радою більшістю двох третіх Договірних Сторін".

Як бачимо, нормативні акти, що можуть бути прийняті відповідно до Договору, мають обов’язковий характер (за виключенням спільних позицій), і коло питань, що можуть бути ними охоплені, є більш широким.

Поряд із тим нові положення, встановлені Амстердамським договором, збільшили (хоч і неістотно) рівень контролю Європейського Парламенту в цій сфері. Стаття 39 визначає, що при прийнятті рамкового рішення, рішення або при розробці конвенції Рада має провадити консультації з Європейським Парламентом, і він має дати свій висновок із цих питань.

Встановлена також компетенція Суду Справедливості в сфері ЮВС. Відповідно до статті 35 Суд має юрисдикцію: –

надавати попередні висновки щодо чинності та тлумачення рамкових рішень та рішень, щодо тлумачення конвенцій, встановлених відповідно до Розділу VI, та щодо чинності та тлумачення заходів, прийнятих на імплементацію цих документів; –

переглядати законність рамкових рішень та рішень за заявами держав-членів або Комісії з підстав відсутності компетенції, порушення істотних процедурних вимог, порушення Договору або іншої норми права, яка стосується з їх застосуванням, або зловживання владою; –

вирішувати спори між державами-членами стосовно тлумачення або застосування актів, ухвалених відповідно до частини другої статті 34, якщо цей спір не вдалось вирішити Радою протягом 6 місяців із моменту звернення до Ради однією з її членів; –

вирішувати спори між державами-членами та Комісією стосовно тлумачення або застосування актів, ухвалених відповідно до частини другої статті 34.

Зазначено також, що Суд не має юрисдикції переглядати чинність та пропорційність операцій, що здійснюються поліцейськими або іншими правоохоронними службами держави-члена, або виконання зобов’язань, покладених на державу-члена, стосовно підтримки закону та порядку та збереження внутрішньої безпеки.

Детальнішою стала регламентація більш тісної співпраці з питань ЮВС між окремими державами-членами. Визначені питання використання з цією метою можливостей Європейського Союзу та питання вступу в таку співпрацю інших держав-членів. Співпраця між окремими державами-членами надалі зазнала змін, що були запроваджені Ніццьким Договором від 26 лютого 2001 року, набрав чинності з 1 лютого 2003 року.

Істотного розвитку політика в сфері ЮВС може набути після прийняття Конституції ЄС, яка була розроблена Європейським Конвентом на прохання Європейської Ради.[73]

У проекті Конституції зазначено, що "Союз становить територію свободи, безпеки та правосуддя з повагою основних прав, приймаючи до уваги різні правові традиції та системи держав-членів."[74] Обумовлено також, що "Союз прагне забезпечити високий рівень безпеки шляхом заходів із запобігання та боротьби з злочинністю, расизмом та ксенофобією, та заходів координації та співпраці між органами поліції, судовими органами та іншими компетентними органами влади, так само, як і шляхом взаємного визнання рішень суду в кримінальних справах та, якщо це є необхідним, наближення в сфері кримінального права."[75]

Конкретні сфері співпраці в сфері ЮВС поділені в проекті Конституції таким чином: політика щодо перевірок на кордоні, питань біженців та імміграції, судова співпраця в цивільних справах, судова співпраця в кримінальних справах та співпраця органів поліції.

Судова співпраця в кримінальних справах базується на принципі взаємного визнання судових рішень та ухвал і включає в себе наближення законів та підзаконних актів держав-членів.[76]

Із метою реалізації принципу взаємного визнання судових рішень та ухвал Європейськими законами або рамковими законами[77] визначаються: заходи, якими встановлюються правила та процедури визнання рішень та ухвал; заходи з запобігання конфлікту юрисдикцій; заходи, що сприяють навчанню суддів та судових службовців; заходи зі спрощення співпраці з питань провадження в кримінальних справах та виконання рішень.[78] Крім того, мають бути встановлені норми про взаємну прийнятність свідчень, права осіб у кримінальному провадженні та права жертв злочинів.[79]

Гармонізація кримінального права полягає в можливості встановлення Європейськими рамковими законами норм про визначення кримінальних злочинів та санкцій у сфері особливо серйозних злочинів транскордонного характеру, боротьба з якими потребує спільної основи. До таких злочинів віднесено: тероризм, торгівлю людьми та сексуальну експлуатацію жінок і дітей, незаконну торгівлю наркотиками, незаконну торгівлю зброєю, відмивання грошей, корупцію, підробку засобів платежу, комп’ютерні злочини, організовану злочинність та інші сфери