Європейськими законами та рамковими законами також можуть встановлюватись заходи на запобігання злочинності.[81]

Крім того, визначено місію Євроюсту (Eurojust) у судовій співпраці в кримінальних справах,[82] а також можливість заснування в межах цього органу Офісу Європейських Прокурорів.[83]

Проект Конституції передбачає, що "співпраця органів поліції охоплює всі компетентні органи держав-членів, включаючи органи поліції, митниці та інші спеціалізовані правоохоронні служби стосовно запобігання, виявлення та розслідування кримінальних злочинів."[84] Для реалізації цієї співпраці Європейськими законами або рамковими законами встановлюються заходи стосовно обміну інформацією, підтримки навчання службовців, обміну службовцями, обладнанням, досліджень виявлення злочинів, спільних технік слідства стосовно виявлення серйозних форм організованої злочинності.[85] Проектом Конституції визначено місію Європолу (Europol) у реалізації співпраці органів поліції.[86] Зазначено також, що Рада Міністрів має визначити Європейським законом або рамковим законом умови, за яких судові та правоохоронні органи можуть діяти на території інших держав-членів.[87]

Акти, що приймаються в сфері судової співпраці в кримінальних справах та співпраці органів поліції ухвалюються або за пропозицією Комісії, або за ініціативи чверті держав-членів.[88]

Наведені вище положення Проекту Конституції, пропонуючи істотне підвищення ефективності політики в сфері ЮВС, водночас переважно базуються на здобутках ЄС в цій сфері, що існують сьогодні.

?) Напрями використання інструментів, наданих Договором про Європейський Союз, були визначені низкою документів, схвалених Європейською Радою. Першою віхою в визначенні заходів, необхідних для реалізації цілей політики ЮВС в сфері боротьби з організованою злочинністю, став План дій із боротьби з організованою злочинністю (далі – "Амстердамський План дій").[89] Його розробила Група високого рівня, що була створена за рішенням Європейської Ради на засіданні в Дубліні 13 – 14 грудня 1996 року.[90] Амстердамський План дій далі ліг у основу політики ЄС щодо боротьби з організованою злочинністю. Група відзначила роботу в цій сфері, що вже провадилась як в ЄС, так і на міжнародному рівні, відзначивши при цьому "могутність та цілі Європейського Союзу як такого"[91], що надають державам-членам засоби та ресурси, недоступні іншим групам держав, які намагаються займатись цією проблемою.

Один із найголовніших принципів, що використовувалися Групою при розробці Амстердамського Плану дій виглядав таким чином – "запобігання є не менш важливим, аніж покарання, в інтегрованому підході до організованої злочинності тією мірою, що воно переслідує мету зменшення обставин, за яких організована злочинність може діяти"[92]

Амстердамський План дій містить 15 політичних вказівок та 30 окремих рекомендацій, розроблених Групою.

Група рекомендувала Європейській раді ухвалити політичні вказівки як її власні, що й відбулось при ухваленні плану дій Європейською Радою на засіданні в Амстердамі 17 червня 1997 року. Серед інших слід відзначити такі вказівки: –

звернутись до Ради з проханням ухвалити спільні дії про визнання злочином участі в злочинній організації; –

встановити механізм взаємної оцінки застосування та імплементації засобів міжнародної співпраці в кримінальних питаннях; –

укласти з країнами-кандидатами пакт про співпрацю в боротьбі зі злочинністю, що має базуватись на acquis Союзу та може включати положення про тісну співпрацю між цими країнами та Європолом. Наголосити на важливості тіснішої співпраці з іншими країнами, такими, як Росія та Україна; –

створити мережу судової співпраці на європейському рівні; –

створити міждисциплінарну Робочу Групу з організованої злочинності для розвитку політики координації боротьби з організованою злочинністю; –

надати оперативні повноваження Європолу; –

наголосити на необхідності для кожної держави-члена мати розвинуте розгалужене законодавство в сфері конфіскації доходів від злочинів та відмивання таких доходів; –

наголосити на важливості підвищеної відкритості державної адміністрації бізнесу та запобігання використанню організованою злочинністю корупційної практики; –

мобілізувати ресурси для запобігання перетворенню великих міст Союзу на джерела появи організованої злочинності; –

здійснити дослідження можливостей запобігання та боротьби зі злочинами, пов’язаними з високими технологіями.

Практичні рекомендації, наведені нижче, є інспірованими згаданими політичними вказівками. Вони структуровані в такі групи: –

рекомендації щодо загального підходу до феномену організованої злочинності (рекомендації 1 – 5); –

рекомендації щодо запобігання організованій злочинності (рекомендації 6 – 12); –

рекомендації щодо правових засобів, їх обсягу та імплементації (рекомендації 13 – 18); –

рекомендації щодо практичної кооперації між органами поліції, судовими органами та митницями в боротьбі з організованою злочинністю (рекомендації 19 – 22); –

рекомендації щодо розвитку Європолу та розширення його мандату та завдань (рекомендації 23 – 25); –

рекомендації щодо фінансових аспектів боротьби з організованою злочинністю (відмивання грошей та фіскальне шахрайство), (рекомендації 26 – 30).

Істотні зміни положень про спільну політику в сфері ЮВС, внесені Амстердамським договором, не могли не вплинути на стратегію ЄС в цій сфері. Основою цієї оновленої стратегії стали висновки президентства Європейської Ради, що проводилась у Тампере, Фінляндія, 15 та 16 жовтня 1999 року. У документі, що було названо "На шляху до Союзу свободи, безпеки та юстиції: Тамперські наріжні камені", Європейська Рада відзначила, що

Європейський Союз вже створив для своїх громадян основні складові добробуту та миру: єдиний ринок, економічний та валютний союз, здатність приймати глобальні політичні та економічні виклики. Вимоги Амстердамського договору наразі полягають у забезпеченні того, що свобода, яка включає право вільно пересуватись в межах Союзу, може використовуватись в умовах безпеки та правосуддя, доступного для всіх. Це проект, що відповідає часто висловлюваним інтересам громадян і має безпосереднє відношення до їхнього щоденного життя.[93]

Основні цілі боротьби зі злочинністю були сформульовані таким чином:

5. Використання свободи потребує справжньої зони правосуддя, за якої люди мають доступ до судів та органів влади в будь-якій державі-члені так само легко,