рік ознаменувався відкриттям власного дизайнерського центру — Tokyo Design Center.

У починається виробництво автомобілів на Toyota Motor Manufacturing (UK) Ltd.

У в Японії випущений 90-мільйонний автомобіль Toyota. У тому ж році був відкритий Toyota Training Center в Москві і почалося виробництво чотиритактного бензинового з безпосереднім уприскуванням палива (D-4).

У році була створена модель Prius, оснащена гібридним двигуном (Toyota Hybrid System). Крім Prius, гібридними двигунами були оснащені моделі Coaster і RAV4. У тому ж році було оголошено про запуск у виробництво моделі Raum, а в  — Avensis і нового покоління культового всюдихода Land Cruiser 100. Тоді ж Toyota придбала контрольний пакет акцій Daihatsu.

У році в Японії був випущений 100-мільйонний автомобіль Toyota.

У році продажу моделі Prius досягли 50 тисяч по всьому світу, було запущене нове покоління RAV4.

була продана 5-мільйонна Camry в США.

У заводська команда Toyota взяла участь в чемпіонаті світу по автогонках Formula 1.

Сьогодні Тойота — один з найбільших світових виробників автомобілів. У групі Toyota — безліч компаній, що як автомобільних, так і займаються багатьма різними областями.

У І-му кварталі Тойота з показником 2,348 млн. проданих авто вперше зайняла за цим показником перше місце у світі обійшовши GM (2,26 млн.), беззмінного лідера впродовж десятиліть.

До компанія знизить витрати при виробництві , так щоби їх ціна зрівнялася з машинами з . У році показник виробництва гібридних авто Toyota Motor повинен досягти близько 1 млн.

Керівництво Тойота заявляє, що до року гібридна силова установка стане стандартною для 100моделей компанії.

Історія створення першого українського автомобіля ЗАЗ-965 Леонід ГОГОЛЄВ ("Сигнал" №7.2000)
ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ "ЗАПОРОЖЦЯ"
     Минає 40 років з початку серійного виробництва першого українського легкового автомобіля. Скільки колишніх водіїв зі щирою теплотою згадують цю машину! Ніхто, звісно, не заперечує: сьогодні "горбатого" ніяк не назвеш досконалою моделлю. Але сорок років тому все було зовсім інакше. Пересічним автолюбителям "Запорожець" здавався маленьким технічним дивом. Усе тут було незвичним: і задньомоторна компоновка, і V-подібна "четвірка" повітряного охолодження, і незалежна підвіска задніх коліс... Та й зовнішність, як на мікролітражку, була цілком на європейському рівні: формою автомобіль нагадував італійський FІАТ 600, що перебував тоді в зеніті слави, але при цьому не копіював його...

БУТИ ЧИ НЕ БУТИ?

На початку 50-х років економіка Західної Європи загалом подолала повоєнну розруху, і все більше людей хотіли сісти за кермо власного автомобіля. Однак франків, марок і лір у їхніх гаманцях було ще не густо. І ось для таких покупців багато фірм почали випускати маленькі, дешеві й економічні автомобільчики, часто - двомісні, а інколи - навіть триколісні, з мотоциклетними моторами. Літраж двигунів не перевищував 600 см.куб, за що машини й дістали назву мікролітражних. Мода на мікролітражки поступово набувала повального характеру. Так, 1958 року у ФРН було випущено 600 тис. таких машин або 39,4% від загального виробництва легкових автомобілів, у Франції - 290 тис. (25,2%). в Англії - 290 тис. (19,3%). Та всіх випередила Італія, де на цей час випуск автомалят перевалив за 58%. У колишньому Радянському Союзі дослідні роботи над мікролітражками розгорнулися в середині 50-х. Було створено ряд експериментальних зразків, та до серійного виробництва поки не доходило. На шпальтах газет і журналів точилася бурхлива дискусія на тему: "А чи потрібен радянським людям мікролітражний автомобіль?". Оптимісти вважали, що потрібен, бо "економічна й дешева машина дасть змогу задовольнити потреби широкого загалу автолюбителів". Песимісти ж заперечували, що подібні "шкаралупи", недолугі й недовговічні, зовсім не придатні для наших доріг... Врештірешт суперечку вирішили фахівці: мікролітражка потрібна, але... хай вона буде дещо більшою й міцнішою від західних аналогів. І ось настав час від слів переходити до діла. Практичні заходи було визначено постановою Ради Міністрів СРСР від 28 листопада 1958 року "Про організацію виробництва мікролітражних автомобілів". Там же було названо й місце випуску - запорізький завод "Комунар". Чому вибір упав саме на це підприємство, яке тривалий час займалося випуском різних комбайнів, у тому числі кукурудзозбиральних, сьогодні, певно, не скаже ніхто. Може, на рішення тодішнього голови Ради Міністрів М. С. Хрущова вплинула його всенародне відома любов до кукурудзи? А може, мають рацію заводські ветерани, стверджуючи, що його довго й нудно вмовляв тодішній директор заводу Т. Є. Габелко? Хоч би як там було, рішення з'явилося, і крига скресла. Територія заводу перетворилася на велике будівництво. Менш ніж за рік звели новий інструментальний цех площею 6000 кв.м. Збудували першу чергу кузовного корпусу і будівлю конструкторсько-експериментального відділу. Головний корпус реконструювали і розширили: тут обладнали цех фарбування та обробки, а також складання і здачі автомобілів. До нього прибудували ще одне приміщення - для нового цеху металопокриття.

ВІД "444-го" ДО "965-го"
   
   Експериментальний М-444

Тим часом, паралельно провадилися роботи й над конструкцією нового автомобіля. Прямим попередником "Запорожця" вважається дослідна задньомоторна мікролітражка "444", збудована на Московському заводі малолітражних автомобілів (МЗМА). Перший її зразок з'явився ще в 1957 році, а другий, модернізований, - у 1958-у. Зовні вона сильно нагадувала FІАТ 600, хоч і відрізнялася в деталях. Важливим моментом були 13-дюймові колеса (замість 12-дюймових) і збільшений кліренс. А головна різниця була в двигуні. Якщо на італійській машині стояв спеціально розроблений 4-циліндровик рідинного охолодження, то на МЗМА-444 вирішили обійтися сурогатом: 2-циліндровий опозитний "повітряник" МД-65