На думку Е. Шпрангера, у свідомості підлітка еротика і сексуальність у переживанні різко відділений друг від друга. При сексуалізації еротичного, по думці Е. Шпрангера, у перехідному віці може бути зруйнована, причому необоротно, ідеальна любов; а внаслідок того, що із сексуальної сторони підліток ще недостатньо розвинутий, повна сексуалізація еротичного не може ще вдатися. Погодженість цих двох моментів (еротики і сексуальності) "в одному великому переживанні і зв'язаному з ним акті запліднення" Е. Шпрангер вважає "симптомом зрілості".

Пошук причин підліткових криз на основі віднесення підліткового віку до пубертатного періоду представлений у роботах Ш. Бюлер. Пубертатний період - це період дозрівання, це стадія, у якій людина стає статевозрілою, хоча після цього фізичний ріст у людини продовжується ще якийсь час. Період до початку пубертатності Ш. Бюлер називає дитинством людини, а заключну частину пубертатного періоду - юністю. Фаза пубертатності, дозрівання, виявляється в людини в особливих психічних явищах, що Ш. Бюлер називає психічною пубертатністю – вона з'являється ще до фізичного дозрівання в якості його провісника і продовжується довгий час після нього [25, c.128].

Психічна пубертатність, по Ш. Бюлер, зв'язана з визріванням особливої біологічної потреби - потреби в доповненні. Саме в цьому життєвому явищі і лежать, на її думку, корені тих переживань, що характерні для підліткової віку. Зовнішнє і внутрішнє порушення, якими супроводжується дозрівання, повинно вивести підлітка зі стану самозадоволеності і спокою, спонукати його до пошуків зближенню з істотою іншої статі. Явища, що супроводжують дозрівання, повинні зробити людини шукаючою, незадоволеною у своїй замкнутості, і своєму "Я" повинно бути розкрите для зустрічі з "Ти". Ш. Бюлер відрізняє психічну пубертатність від тілесної. На її думку, з ростом культури відбувається подовження періоду психічної пубертатності, що і є причиною багатьох труднощів, зв'язаних з цим періодом життя [25, c.130].

Психічні симптоми перехідного віку виявляються, як правило вже в 11-12 років: підлітки неприборкані і забіякуваті, ігри більш старших підлітків їм ще незрозумілі, а для дитячих ігор вони вважають себе занадто великими. Перейнятися особистим самолюбством і високими ідеалами вони ще не можуть, у той же час у них немає і дитячого підпорядкування авторитету. Ця фаза є, по Ш. Бюлер, прелюдією до періоду психічної пубертатності.

За цією фазою випливають дві головні фази, що Ш. Бюлер називає пубертатною стадією і юністю. Границя між ними проходить у 17 років. Перетворення підлітка в юнака виявляється в зміні основної установки стосовно навколишнього світу: за життєзапереченням, властивому пубертатній стадії, наступає життєствердження, що характеризує юнацьку.

Основні риси негативної фази, відзначені Ш. Бюлер, це підвищена чутливість і дратівливість, неспокійний і легко збудливий стан, а також фізичне і психологічне нездужання, що знаходить своє вираження в дратівливості і капризах. Підлітки не задоволені собою, їхня незадоволеність переноситься на навколишній світ. Ш. Бюлер пише: "Вони почувають, що їх стан безрадісний, що їхнє поводження погане, що їхні вимоги і безсердечні вчинки не виправдуються обставинами, вони хочуть стати іншими, але їхнє тіло, їхня істота не підкоряється ім. Вони повинні бушувати і кричати, проклинати і насміхатися, хвастатися і сердитися, навіть якщо вони самі зауважують чудність і некрасивість свого поводження" [25, c.132]. Безрадісним називає Ш. Бюлер цей час для людини, що зріє.

Ш. Бюлер відзначає далі, що ненависть до себе і ворожість до навколишнього світу можуть бути присутнім одночасно, знаходячись у зв'язку одна з іншою, а можуть чергуватися, приводячи підлітка до думки про самогубство. До цього приєднується ще і ряд нових внутрішніх потягів до таємного, заборонному, незвичайному, до того, що виходить за межі звичного й упорядкованого повсякденного життя. Неслухняність, заняття забороненими справами володіє в цей період особливою притягальною силою. Підліток почуває себе самотнім, чужим і незрозумілим в навколишньому житті дорослих і однолітків [25, c.124].

До цього додається розчарування. "Усюди сприймається насамперед негативне",- указує Ш. Бюлер. Як найбільш звичайні способи поводження вона описує "пасивну меланхолію" і "агресивний самозахист" [25, c.135]. Наслідок усіх цих явищ - загальне зниження працездатності, ізоляція від навколишніх чи активно вороже відношення до них і різного роду асоціальні вчинки. Усе це відзначається на початку фази. Загальна тривалість негативної фази в дівчаток від 11 до 13 років, у хлопчиків від 14 до 16 років. Закінчення негативної фази характеризується завершенням тілесного дозрівання.

Позитивний період приходить поступово і починається з того, що перед підлітком відкриваються нові джерела радості, до яких він до цього часу не був сприйнятливий. На перше місце Ш. Бюлер ставить свідоме переживання чогось прекрасного. При сприятливих умовах джерелами радості служать мистецтво і наука: "Широкий світ цінностей, службовець для дорослої людини джерелом високого щастя, розкривається вперше на порозі юності". Д усьому цього приєднується любов, тепер уже свідомо спрямована на доповнююче "Ти". "Любов дає вихід найважчій напрузі,"- відзначає Ш. Бюлер [25, c.139].

В. Штерн розглядав підлітковий вік як один з етапів формування