Але прагнення бути дорослим викликає опір з боку дійсності. Виявляється, що ніякого місця в системі відносин з дорослими підліток ще зайняти не може, і він знаходить своє місце в дитячому співтоваристві.

Для підліткового віку характерне панування дитячої співтовариства над дорослим. Тут складається нова соціальна ситуація розвитку. Ідеальна форма - те, що дитина освоює в цьому віці, з чим він реально взаємодіє, - це області моральних норм, на основі яких будуються соціальні взаємини. Спілкування зі своїми однолітками - ведучий тип діяльності в цьому віці. Саме тут освоюються норми соціального поводження, норми моралі, тут установлюються відносини рівності і поваги друг до друга. Якщо підліток у школі не може знайти системи задовольняючого його спілкування, він часто "іде" зі школи, зрозуміло, частіше психологічно, хоча не так уже рідко і буквально.

Що стає головним для підлітка в школі? Діти спілкуються, їхні відносини будуються на кодексі товариства, повної довіри і прагнення до абсолютного взаєморозуміння. У цей період навчальна діяльність для підлітка відступає на задній план. Центр життя переноситься з навчальної діяльності, хоча вона залишається переважної, у діяльність спілкування. Головне відбувається на перервах. Туди вихлюпується все саме таємне, надстрокове, невідкладне. Цікаво складається система відносин із учителем: те місце, що дитина займає усередині колективу, стає навіть важливіше оцінки вчителя. У спілкуванні здійснюється відношення до людини саме як до людини. Саме тут відбувається засвоєння моральних норм, освоюється система моральних цінностей. Тут йде дійсне й уявлюване програвання всіх самих складних сторін майбутнього життя. Ця можливість спільно - у думці, у мрії - проробити, програти свої устремління, свої радості має важливе значення для розвитку внутрішнього життя [8, c.443].

Діяльність спілкування надзвичайно важлива для формування особистості в повному змісті цього слова. У цій діяльності формується самосвідомість. Основний новотвір цього віку - соціальна свідомість, перенесена усередину. По Л. С. Виготському, це і є самосвідомість [6, c.208]. Свідомість означає спільне знання. Це знання в системі відносин. А самосвідомість - це суспільне знання, перенесена у внутрішній план мислення.

Таким чином формування свідомості в ранньому підлітковому віці - це інтенсивне формування і розвиток: а) моральної свідомості, б) самосвідомості, в) почуття дорослості, г) діяльності спілкування.

Формування дорослості пов’язане з розвитком самостійності підлітків. Якщо самостійність свідомо надана дитині дорослими, то між почуттям дорослості, що формується у підлітка, і ставленням до нього дорослих суперечності не виникає, а тому у підлітка немає незадоволеності ставленням дорослих. У зв’язку з цим немає й підстав для появи у нього різних форм протесту. Якщо через певні обставини життя збережене ставлення дорослих до підлітка як до маленького, то виникає суперечність між цим ставленням дорослих і почуттям дорослості підлітка. Ця суперечність виявляється в зіткненнях і конфліктах підлітка і дорослих

У підлітковому віці відбувається інтенсивне формування самосвідомості, самооцінки, з’являється гострий інтерес до самого себе. Прагнення самостійності видно у всьому: в ученні, в праці, у виборі друзів. Підліток прагне сам приймати важливі рішення, починає активно обстоювати свої погляди, думки, судження. На цьому етапі важливим є формування позитивної оцінки особистістю самої себе. "Упіхи в школі, на роботі і в житті у цілому, - як пише Бернс - не менше залежать від уявлення людини про свої здібності, ніж від самих цих здібностей... Ніщо так не сприяє успіху, як упевненість у ньому” [2, c.28].

Отже, у підлітка існує дві системи взаємин: з ровесники і з дорослими, в яких він по-різному виявляє себе. Так, вдома підліток буває тихим, слухняним, а в колі ровесників — лідер, ініціатор тощо. На це слід зважати у виробленні виховного підходу до підлітка.

Розвиток підлітка — це завжди рівняння на дорослого. Підліток прагне поводитись і виглядати, як дорослий, володіти тими самими, що й дорослий, правами і можливостями. Це рівняння на дорослого може виявитися не безпосередньо, а через наслідування ровеснику, який уже засвоїв якісь сторони дорослості, чи більш старшому товаришу. Але ж є і такий шлях засвоєння дорослості — у безпосередньому контакті з дорослими, у спільних з ним справах і заняттях, праці.

2.2. Характерні риси розвитку особистості в старшому підлітковому віці

В старших підлітків (з початком полового дозрівання) міняється поводження. Якщо десятилітні завжди активні й майже завжди в гарному настрої, то в 12-13 років кістяк дитини тяжчає, рухи стають кутастими, грубими, губиться граціозність (особливо в хлопчиків). Росте дух протиріччя. Підліток стає більше імпульсивним, демонструючи часту зміну настрою, він нерідко свариться з однолітками. Оскільки саме в цьому віці спостерігається розвиток вольової сфери, тому авторитарність із боку батьків і педагогів сприймається вже інакше, чим у дитинстві. Якщо дорослі не хочуть обговорювати з підлітком своїх вказівок, а прямим натиском вимагають їхнього виконання, то це може привести до деякого негативізму. У цьому віці особливо болісно переноситься стиль виховання, що придушує активність і ініціативу, однак і зайва воля - теж ще непосильний вантаж. Безапеляційна вимогливість і неповага батьків до своїх дітей приводять до небажання спілкуватися з ними й породжують у підлітків замкнутість і сприяють формуванню забитої, пасивної,