Самосвідомість - усвідомлене відношення людини до своїх потреб і здібностей, потягів і мотивів поводжень, переживань і думок; відносно стійка, у більшому чи меншому ступені усвідомлена, пережита як неповторна система представлень індивіда про самого себе, на основі якої він будує свою взаємодію з іншими людьми і відноситься до себе. Підлітковий вік називають перехідним віком, тому що протягом цього періоду відбувається своєрідний перехід від дитячого до дорослого стану, від незрілості до зрілості. У цьому змісті підліток — напівдитина і напівдорослий: дитинство вже пройшла, але дорослість ще не наступила. Перехід від дитинства до дорослості пронизує всі сторони розвитку підлітка: його анатомо-фізіологічний, інтелектуальний, і моральний розвиток — усі види його діяльності.

У розвитку особистості в підлітковому віці значну роль грають судження інших людей, і насамперед оцінка батьками, педагогами, однолітками, на основі якої починається формування самосвідомості. Особливо важли-вими на початкових стадіях формування самосвідомості є контакт із значущими людьми (мати, батько, дідусь, бабуся, брат, сестра), які первинно визначають уявлення дитини про саму себе.

У старшому підлітковому віці більшої ваги починають відігравати думки колективу (референтної групи).

Формуючи самосвідомість підлітка, учитель і психолог повинні спиратися на надзвичайно характерне для підлітка емоційно забарвлене прагнення активно брати участь у житті колективу. Придбання досвіду колективних взаємин прямим чином позначається на розвитку особистості підлітка. У колективі розвивається почуття боргу і відповідальності, прагнення до взаємодопомоги, солідарності, звичка підкоряти особисті інтереси, коли це потрібно, інтереси колективу. Думка колективу однолітків, оцінка колективом вчинків і поводження підлітка для нього дуже важливі. Як правило, суспільна оцінка класного колективу значить для підлітка більше, ніж думка вчителів чи батьків, і він звичайно дуже чутливо реагує на дружній вплив колективу товаришів. Тому пред'явлення вимог до підлітка в колективі і через колектив — один зі шляхів формування його самосвідомості.

Як наслідок поступового придбання досвіду суспільного поводження, росту моральної свідомості і соціальних переконань, вивчення основ наук у школі, формування теоретичного мислення в підлітків починає складатися світогляд і самосвідомість на особистісному рівні.

Самосвідомість підлітків здобуває якісно новий характер, вона зв'язана з потребою усвідомити й оцінити морально-психологічні властивості своєї особистості вже в плані конкретних життєвих цілей і устремлінь. Підліток оцінює себе стосовно до сьогодення. У підлітковому віці, школяр прагне, щоб його визнали дорослим, прагне встати поруч у дорослим, нічим не відрізняться від них.

Специфічна риса морального розвитку в такому віці — посилення ролі моральних переконань, моральної свідомості в поводженні. Саме тут формується уміння вибирати правильну лінію поводження в різних умовах і обставинах, потреба надходити, діяти відповідно до власного морального кодексу, зі своїми моральними установками і правилами, свідомо керуватися ними у своєму поводженні.

В окремих випадках у результаті неправильного виховання, впливу людей у деяких юнаків і дівчат можуть складуться моральні омани і навіть далекі нашому суспільству моральні принципи й установки, що визначають появу моральної розбещеності, цинізму, неповаги до навколишніх, нездорового скептицизму, егоїзму. Причому, неправомірно зводити ці негативні прояви тільки до дії біологічних чинників, пов’язаних з перебудовою організму. Велике значення має правильно організована психолого-педагогічна робота по формуванню особистості підлітків та допомозі в її соціалізації.

При цьому головним критерієм соціалізованості особистості підлітка виступає не рівень пристосовництва, конформізму, а ступінь незалежності, упевненості, самостійності, розкутості, ініціативності, що є нагальною потребою всього суспільства, яке потребує приходу нових ініціативних, соціально активних особистостей.

Дотримуючись принципу комплексності проведено розробку комплексного діагностування особистості шляхом поєднання, адаптації і вдосконалення уже існуючих методик. В основу комплексної методики покладено методику ММРІ, методику дослідження адаптованості особистості Фурмана та проективну методику “Неіснуюча тварина”.

Дана комплексна методика дозволяє диференціювати групу індивідів, які потребують корекційної роботи з боку соціального педагога кілька сегментів з подальшою диференціацією зусиль по допомозі в розвитку особистості. В роботі реалізовано на практиці розбивку на чотири сегменти з відповідним формуванням груп по осям “агресивність – залежність”, “адаптованість-дезадаптованість”.

Така диференціація дозволить диференціювати роботу психолого-педагогічну роботу по розвитку та соціалізації особистості підлітків. Основна мета соціалізації і розвитку особистості підлітка не в її уніфікації, перетворенні в слухняний «гвинтик», а в задоволенні «потреби в самореалізації» і в розвитку здатності для успішного здійснення цієї мети. У противному випадку процес соціалізації позбавляється гуманістичного змісту і стає інструментом психологічного насильства, спрямованого не на особистісний ріст і не на досягнення єдиної у своєму роді індивідуальності, а на уніфікацію, стратифікацію, нівелювання «Я».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Андреева Г.М. Социальная психология. – М.: Прогресс, 1988. – 402 с.

Бернс Р. Развитие Я-концепции и воспитание. – М.: Прогресс, 1986. –422 с.

Бодалев А.А. Личность и общение. М.: Наука, 1983. – 208 с.

Боришевський М.И. “Психологічні механізми розвитку особистості”// Педагогіка і психологія. - 1996 — № 3 —С. 26-33.

Возрастная и педагогическая психология /Под ред. А.В.Петровского. - М.:Наука, 1979.- 286 с.

Выготский Л.С. Педагогическая психология. – М.: Педагогика, 1991. – 425 с.

Глуханюк Н.С. Практикум по психодиагностике. - М.: Изд. Мосовского психолого-социального института; Воронеж: Изд-во НПО “Модєк”, 2003. – 148 с.

Грановская Р.М. Элементы практической психологии. – СПб.: Речь, 2003. – С.299.

Заика Е.В., Боянович Ю.В., Боянович К.Ю. Факторы формирования невротических проявлений у школьников // Вісн. Харк. ун-ту. Сер. Психологія. — 2000. — N 483. — С. 67-74.

Кошля В.І.,. Дмитрієва С.М, Зеленська Л.М., Щебликіна Н.К., Пузік С.Г., Одринський В.А. Психологічні проблеми підліткового віку в практиці сімейного лікаря