1.2. Основні етапи соціалізації-особистості

Вище вже було наголошено, що для особистість є динамічною структурою, тобто може розвиватися, і розвивається вона під впливом як внутрішніх факторів, так і впливу зовнішнього середовища (соціуму).

Соціалізація, відповідно до найбільше розповсюдженого визначення, - це акумулювання індивідом протягом життя соціальних ролей, норм і цінностей того суспільства, до якого він належить [1, 2]. Даний процес має винятково важливе, на нашу думку, значення для формування особистості підлітка, так як від того, яку кількість і яких ролей, цінностей норм він “засвоїть” залежить і те, якою особистістю він стане в дорослому житті.

Розробкою теорії соціалізації особистості займалися такі вчені, як Г. Тард, Т. Парсонс і ін. [14, 22] Зокрема, Г. Тард в основу своєї теорії поклав принцип наслідування, а відносини «учитель-учень» проголосив моделлю соціального поводження, тобто соціалізації.

У роботах Т. Парсонса процес соціалізації розуміється трохи інакше. Він вважає, що індивід, спілкуючись зі значимими для нього цінностями, вбирає в себе загальні з них. Однак якщо зневажити нюансами, то можна зробити висновок, що в основі теорій соціалізації лежать класична формула біхевіоризму “S-R”і теорія Л.С.Виготського про інтеріоризацію зовнішній досвід, його культурно-історична концепція [6, c.125].

У вітчизняній соціальній психології існує вузьке і широке тлумачення соціалізації. Такий підхід до її розуміння запропонований Б. Д. Паригіним [22, c.52]. Соціалізація у вузькому змісті - це процес входження в соціальне середовище, пристосування до неї, у широкому - історичний процес, філогенез.

Поряд з поняттям «соціалізація» є й інші, досить близькі з ним за значенням, наприклад «виховання» і «адаптація».

Професор Г.М.Андрєєва вважає, що, власне кажучи, між поняттями «соціалізація» і «виховання» немає розходжень [1, c.54]. При цьому під вихованням розуміється цілеспрямований вплив на особистість усього суспільства. Однак навіть і таке трактування виховання, на нашу думку, не дає основ ставити знак рівності між цими явищами. Соціалізація в будь-якому випадку ширше виховання. Це багато в чому стихійний процес, і не завжди усвідомлюваний.

Поняття «соціалізація» і «адаптація» тісно зв'язані. Адаптація (пристосування) може розглядатися і як складова частина соціалізації, і як її механізм. Розрізняють два види адаптації: психофізіологічну і соціально-психологічну, що знаходяться у взаємозв'язку. Соціально-психологічна адаптація являє собою оволодіння особистістю ролі при входженні в нову соціальну ситуацію. По своїх результатах соціально-психологічна адаптація буває позитивною і негативною, а по механізму здійснення - добровільною і примусовою. Процес соціально-психологічної адаптації розпадається на кілька стадій: а) ознайомлення; б) рольова орієнтація; в) самоствердження. Таким чином, соціально-психологічна адаптація - це конкретний процес соціалізації.

Відповідно до сформованої традиції, соціалізація має наступну структуру [22, c.54]: 1) зміст (з цього погляду про соціалізацію й асоціализацію говорять як про пристосування до негативного досвіду); 2) широту, тобто число сфер, до яких змогла пристосуватися особистість. Виділяють також і такі характеристики соціалізації, як механізм, соціальні інститути, фактори і стадії.

При розгляді змісту соціалізації важливе значення має визначення того, що пропонується особистості в якості соціального і культурного «меню», які картини світу, установки, стереотипи, цінності формуються в індивіда в процесі соціалізації.

Крім цього, велику роль грає і локус контролю. Існує два крайніх типи даного поняття, запропонованого американським психологом Д. Роттером: інтернальний і екстернальний [22, c.54]. У першому випадку людина переконана, що результати її діяльності залежать від особистих якостей: компетентності, цілеспрямованості, інтелектуальних здібностей, у другому - вважає, що її успіхи (невдачі) обумовлені дією зовнішніх сил - допомоги чи тиску оточення і т.п. Локус контролю є особливою особистісною характеристикою, у залежності від якої індивіди поділяються на тих, хто більш чуттєвий до зовнішніх впливів, і тих, чиє поводження визначається внутрішньою стратегією. У підсумку людина може сприймати соціальні проблеми як нормальне явище і бути цілком адаптованим до них, і навпаки. Тому оцінювати зміст соціалізації треба не з позиції пристосованості особистості до конкретних умов (зрештою, можна звикнути до чого завгодно), а з погляду світових стандартів, цивілізації і культури, загальнолюдського образу і стилю життя.

Зміст соціалізації визначається, з одного боку, усією сукупністю соціальних впливів. Стадіальність соціалізації порозумівається співвідношенням розвитку людини і специфікою соціальної ситуації, у якій вона виявляється в різні періоди життя.

Існують різні підходи до виділення стадій соціалізації. Соціологічний акцентує увагу на процесах засвоєння людиною репертуарів соціальних ролей, цінностей і норм, культури, завоювання положення в тій чи іншій спільності. Прикладом соціологічного підходу є точка зору Г.М.Андрєєвої, що поділяє соціалізацію на три стадії: дотрудову, трудову і післятрудову [1, c.28].

За такого підходу підлітковий вік припадає на дотрудову стадію соціалізації особистості. Такі стадії, звичайно, виділяти можна, але даний підхід є однобічним чи, точніше, однолінійним.

Соціологічному підходу протилежний психоаналітичний, з позиції якого стадії соціалізації погоджуються з проявом біологічних потягів, інстинктів і підсвідомих мотивів людини.

Вплив несвідомого на процес соціалізації особистості важко переоцінити.

Первинна стадія соціалізації дитини, відповідно до тверджень 3. Фрейда, розпадається на оральну (від народження до 2 років), коли світ дитини зосереджений навколо рота; анальну (від 2 до 3 років), протягом якої дитині прищеплюють навички гігієни. На думку Фрейда, дана стадія багато в чому визначає більш пізніше розвиток людини; фалічну (від 4 до 5 років) [26, c.203]. На цій стадії в дітей уперше з'являється симпатія до батьків протилежної статі. Зв'язані з цими почуттями конфлікти Фрейд назвав едіповим комплексом (у хлопчиків) і комплексом Електри (у дівчаток).