тільки шляхом зіткнення з дійсністю. Особливості розвитку підлітка в цьому віці виявляються в наступних симптомах: виникають труднощі у відносинах з дорослими: негативізм, упертість, байдужність до оцінки успіхів, відхід зі школи, тому що головне для дитини відбувається тепер поза школою; прагнення до компаній однолітків (пошуки друга, пошуки того, хто може тебе зрозуміти); дитина починає вести щоденник (Багато дослідників повідомляли про "таємні зошити і щоденники", у яких підліток знаходить винятково вільне притулок, де ніхто і ніщо його не обмежує. Наданий самому собі, він вільно і незалежно виражає свої внутрішні, часом глибоко інтимні переживання, що хвилюють думки, сумніви і спостереження. [1,2, 8]).
Усе перераховане свідчить про звертання дитини до самого себе. В усіх симптомах проглядається питання "Хто я?"
З подальшим розвитком організму підлітка імпульсивність (викликана початком гормональних перебудов) частково згладжується й відношення до миру стає більше позитивним. Як правило росте його автономія в сім'ї й одночасно підсилюється вплив на нього однолітків. Він охоче проявляє ініціативу, починає піклуватися про свою зовнішність і цікавитися представниками протилежної статі. Інтенсивний розвиток логічної пам'яті й мислення визначає головні риси цього віку: розумність, терпимість і гумор.
Згідно Л. С. Виготському, істотні зміни відбуваються в цьому віці у розвитку уяви. Під впливом абстрактного мислення уява "іде в сферу фантазії" [6, c.42]. Говорячи про фантазію підлітка, Л. С. Виготський відзначав, що вона направлена в нього в інтимну сферу, що ховається звичайно від людей, що стає винятково суб'єктивною формою мислення, мислення винятково для себе. Підліток ховає свої фантазії як найсокровеннішу таємницю й більш охоче визнає у свої провини, ніж виявляє свої фантазії.
Л. С. Виготський відзначав також ще два новоутворення цього періоду [6, c.43]: розвиток рефлексії і на її основі самосвідомості. Розвиток рефлексії в підлітка, писав він, не обмежується тільки внутрішніми змінами самої особистості, у зв'язку з виникненням самосвідомості для підлітка стає можливим і незмірно більш глибоке і широке розуміння інших людей. Розвиток самосвідомості, як ніяка інша сторона справжнього життя залежить від культурного змісту середовища.
Одна із найважчих проблем - підліткова наркоманія. Якщо батьки помітили вживання дитиною наркотиків, то звичайно стихійно вони вибирають шлях залякування. Це шлях шкідливий, тому що чреватий передозуванням страху, що веде до зворотних результатів. Сильний страх завжди короткочасний, викликає захисну реакцію, що сприяє, наприклад, запереченню погрози, а в підлітків часто веде до розвитку підвищеного інтересу до наркотиків. Саме тому лекції й фільми частіше не відлякують, а будять цей інтерес. У цьому випадку, відмічає Грановська Р.М., корисніше й ефективніше інший шлях - розвиток волі й самостійності [8, с.456].
В Австралії, з метою профілактики, для дітей 11-12 років розроблені спеціальні ігри для розвитку особистості - типу мозкової атаки. У процесі їхнього проведення учасників спочатку навчають психологічним навичкам: умінню мислити критично, приймати рішення, ефективно будувати міжособистісні відносини, справлятися з емоціями, стресами, конфліктами, протистояти тиску ззовні, мати адекватну самооцінку, знати небезпечні ситуації, що втягують у наркоманію. Потім підготовляється список різних видів неприйнятного поводження - від самого ризикованого до зовсім не ризикованого. Наприклад, таких: ковтнути навмання з колби в хімічній лабораторії, покататися вночі на велосипеді в темному одязі, щодня приймати кілька таблеток аспірину, не радячись із лікарем, курити гашиш, водити автомобіль після чарочки спиртного, сходити в сонячний день до приятеля. Після ознайомлення - проводиться дискусія. У процесі дискусії зусилля направляються на те, щоб перемикати інтереси підлітків, втягуючи в такі види діяльності, які надають можливість переорієнтувати їхні нормальні прагнення до задоволення з алкоголю й наркотиків на інші форми переживання [8, c.458].
Істотна риса тринадцятилітнього-чотирнадцятирічного підлітка — звертання усередину себе. Бурхливий розвиток свідомості й самосвідомості обумовлює наростаючий інтерес до себе, тому підліток схильний до відходу в себе, самокритичний і чутливий до критики. Він починає цікавитися психологією, скептично ставиться до батьків, стає більше виборчим у дружбі. Продовження гормонального дозрівання підсилює перебудову організму й підтримує коливання настроїв. Крадіжки, нечесність, нерідко спостережувані в хлопчиків цього віку, часто опосередковані потребою в контакті з однолітками. Тут гроші й речі виступають як спосіб залучити їхню увагу. Тому батьки повинні намагатися давати підліткові кишенькові гроші. Не чекати, коли попросить.
У цей віковий період підсилюється інтерес до безсмертя. Зосередження на цій проблемі показує, що усередині відбувається боротьба з інтенсивною тривогою, внаслідок усвідомлення кінцівки свого існування. Ця боротьба приводить до найгострішого парадоксу - на порозі дорослішання підліток почуває загрозу своєму існуванню. Саме тепер здійснюється вибір одного із двох шляхів подолання цієї тривоги - або шлях реальних досягнень у житті, або відхід у мир фантазій, тобто або слава й безсмертя в земному змісті, або духовне життя. Це, перша критична точка, коли можливий сплеск фанатизму й відхід у яку-небудь секту.
Багато підлітків у цей період починають доглядати за представниками протилежної статі, причому це визначається не стільки рівнем статевої зрілості, скільки якимись нормами, відомостями про те, коли це прийнято робити в однолітків. Коливання настрою й тривожність у цьому віці мають специфічні прояви. Тривожність виражається як напруженість відносин з однолітками. У цьому підлітки відрізняються від дорослих, де тривожність обертається професійною непевністю, або від старих, де вона виявляється в підвищеному страху смерті й хвороб.
Більшість підлітків намагається показати всім й затвердити свій характер. Якщо це підліток розкутий - він вимагає корекції за допомогою організації прийнятного виходу його невгамовної енергії,
