У психолого-педагогічному плані тенденція вдосконалення педагогічних технологій характеризується переходом: від учня як функції запам'ятовування до учня як суб'єкта, відповідального за власний розумовий розвиток; від чисто асоціативної, статичної моделі знань до динамічного структурованих систем розумових дій; від орієнтації на середнього учня до диференційованих та індивідуальних програм навчання; від зовнішньої мотивації учіння до внутрішньої морально-виховної регуляції [1].

Найпершою умовою побудови технології навчання є конкретизація навчальної мети: усвідомити знання, осмислити зв'язки між явищами, засвоїти матеріал, сформувати уявлення, сформувати вміння, узагальнити, застосувати за зразком, застосувати в нових умовах тощо. Проте неконкретні, розпливчаті цілі не сприяють вибору доцільних методичних засобів досягнення певного результату. Приміром, такі формулювання мети уроку, як поглибити, повторити, закріпити, розширити знання тощо не націлюють учителя на передбачення кінцевого результату.

Важливою складового педагогічного процесу нині стає особистісно орієнтована взаємодія вчителя із учнем, яка вимагає детального перегляду існуючих педагогічних технологій.

Українська (рідна) мова відіграє провідну роль в особистісному розвитку школярів, тому зміст навчання та технологія його засвоєння має базуватися передусім на прогресивному особистісно зорієнтованому підході до навчально-виховного процесу.

Технологізація особистісно орієнтованого освітнього процесу передбачає спеціальне конструювання навчального дидактичного матеріалу, системи уроків, методичних рекомендацій до їх проведення. Це повинно знайти вияв у змісті, способах, організаційних формах і методах здійснення цього процесу в основній ланці 12-річної школи, зорієнтованих на формування й розвиток в учнів пізнавальної самостійності, мовного чуття, комунікативних умінь в усіх видах мовленнєвої діяльності (аудіювання, читання, говоріння, письмо), відборі тематики роботи з розвитку усного і писемного мовлення учнів з урахуванням соціокультурної лінії змісту навчання, урахуванні індивідуальних особливостей учнів, їхніх пізнавальних потреб, інтересів, прагнень до самопізнання і саморозвитку.

За цього підходу визначальними мають бути групова робота, учнівські диспути, рольові ігри, керовані дослідження, розігрування діалогів, ведення бесіди, розвиток уяви, творчих здібностей, самооцінювання, використання методу проектів у роботі передусім з найобдарованішими і найактивнішими школярами, освітніх можливостей позакласних заходів з мови тощо [14].

Серед інтерактивних форм роботи на уроках української мови, які збіль-шу-ють пізнавальну самостійність учнів та мотивують потребу само-вдосконалення, виділяється навчальна взаємодія учнів у парах, мікрогрупах, групах, що утворюються різними способами (учні одного ряду, за вибором самих учнів, за рівнем успішності, за переліком проблем, за інтересами тощо). Групові технології здебільшого застосовуються під час пошуку інформації, виконання практичних завдань, підготовки диспутів, вивчення та повторення змісту уроку та ін.

Принципи інтерактивної роботи сприяють формуванню пізнавальної самостійності, бо всі учні працюють в один і той же час, для виконання завдання відведено однакову кількість хвилин, успішність виконаної роботи залежить від кожного учня.

Головним у навчальному процесі стає переорієнтація з пасивних форм навчання на активну творчу працю. Основною характеристикою активних методів навчання є відповідність природи людського сприйняття, націленість на розкриття особистого "Я" як учня, так і вчителя через їхню творчу взаємодію. Застосування сучасних методів навчання на уроці української мови може зробити процес навчання активним, а мислення учнів – творчим і самостійним. Серед таких активних методів виділяються: евристичне спостереження, порівняння, конструювання, моделювання, смислове бачення, символічне бачення, метод творчої реалізації тощо.

Комунікативна діяльність має здійснюватися в ході розв'язання учнями системи усних і письмових мовленнєвих завдань, розташованих у порядку наростання їх складності. Для надання школярам більше можливостей спілкуватися, висловлювати власні думки і почуття, передбачається, зокрема, ширше впроваджувати групову форму проведення занять, індивідуалізувати та диференціювати систему письмових робіт [14].

Важлива роль відводиться урокам, спрямованим на формування таких умінь, як сприймання і переробка інформації (оволодіння різними способами читання, робота з довідковою літературою, уважне слухання усного мовлення, конспектування почутого і прочитаного), осмислення й оцінювання інформації у процесі усних і письмових переказів, творчих робіт різних жанрів, які водночас сприяють виробленню ціннісних установок, орієнтацій та поведінки особистості.

Одним із перспективних напрямів реалізації принципів особистісно зорієнтованого, розвивального навчання і передусім його домінантного принципу – природовідповідності є міжпредметна інтеграція. Саме природовідповідність орієнтує на пошук такої теорії, технології, практики навчання, яка б найповніше відповідала особливостям дитини, її здібностям (від природних задатків до впливу довкілля).

Урахування інтересів та нахилів учнів у визначенні мети, форм, методів, контролю і результатів та інших дидактичних елементів забезпечує ефективність особистісно зорієнтованого навчання рідної мови і мовлення, програмує оптимальні умови для створення кожним учнем освітньої продукції у виучуваному навчальному предметі.

Активність учня як співтворця навчально-виховного процесу забезпечується на всіх його етапах.

На першому етапі означеного процесу учень, використовуючи способи пізнання, вивчає певний об'єкт діяльності, знаходить і створює знання про нього (через різні форми проектної діяльності), конструює суб'єктивні образи, власне знання, одержує особистісний освітній продукт.

На другому етапі створюється можливість кожному учневі зіставити власний освітній продукт із освітніми продуктами своїх однокласників та історико-культурними аналогами в даній галузі. З цією метою пропонується учням на уроці різні форми і методи інтерактивного навчання (уявна екскурсія, огляд-конкурс малюнків та інших творчих робіт, хвилинка ерудита, уявне засідання гуртка, драматизація). Третій етап є узагальнюючим. Він дає змогу кожному учневі, ґрунтуючись на даних зіставлень, проведених на попередньому етапі, створити сукупний освітній продукт виучуваного, через рефлексію вичленити способи і прийоми пізнавальної та