доцільно дотримуватись таких вимог:

Співпраця родини і дитячого закладу має ґрунтуватись на взаємоповазі, рівноправному партнерстві.

Взаємна довіра є основою співпраці. Особливу роль в її зміцненні відіграє порозуміння. Кожен суб’єкт має знати функції всіх суб’єктів та зміст їх діяльності, чітко уявляти власну роль у взаємодії. Саме про це треба домовитись заздалегідь.

Співпраця сім’ї, дитячого садка можлива лише за умови їх певної духовної єдності. Підвалиною цієї єдності є любов до дитини, сприйняття її як вільної особистості, розуміння проблем становлення людської гідності, дорослішання і творчого розвитку.

Удосконалення роботи, спрямованої на налагодження взаємин вихователів з батьками дошкільнят, можна здійснювати в різних напрямах. Найголовніші з них:

-гуманізація змісту і форм роботи з сім’єю;

-гармонізація взаємовідносин педагогів і батьків;

-підвищення ефективності прийомів і засобів впливу на сім’ю.

Гуманізація змісту і форм роботи з сім’єю

Гуманізація змісту та форм роботи з сім’єю неможлива без прийняття педагогами ідеї гуманізму як провідної, визначальної. Оскільки гуманізм – це насамперед визнання цінності людської особистості, її права на вільний розвиток, на реалізацію своїх здібностей, процес удосконалення доцільно розпочати з критичної переоцінки вихователем типової для нього педагогічної позиції, ціннісного ставлення до батьків своїх вихованців. Ціннісне ставлення виявляється: в умінні надавати представникам сімей право на власну, навіть не схожу ( іноді протилежну) позицію, точку зору, систему цінностей; у здатності інформувати батьків не лише про обов’язки по відношенню до дитячого садка, а й про їхні права; у готовності позитивно ставитись до проявів батьківської ініціативи та творчості, стимулювати і заохочувати їх; у відмові від звички розглядати сім’ю як безвідмовного, залежного, слухняного партнера, у сповідуванні ідеї «рівного партнерства» ; в умінні не лише навчати і повчати батьків, а й вчитись у них; у здатності підтримувати у батьків почуття своєї самоцінності, самоповаги, значущості (для дитини, для сім’ї, для дитячого садка ); у зваженому підході до визначення змісту роботи з батьками; в умінні орієнтуватись на їхнє замовлення; у звичці планувати спілкування з батьками, прогнозувати його характер і можливі наслідки; у схильності до проявів гуманізму привітності, поваги, турботи, готовності допомогти; у розумінні специфіки сім’ї, особливо призначення родинного виховання.

Час від часу педагогам доцільно підвищувати свою педагогічну майстерність, оцінювати реальний стан справ у своїй групі, визначити резерви власного Я, зону невикористаних людських і професійних можливостей. У цьому допомагає анкетування, мета якого – привернути увагу вихователя до самозвіту як дійового засобу самовдосконалення, культивувати звичку до самоаналізу і потребу в ньому, стимулювати прагнення педагога до ідеалу. Анкетування – своєрідна контрольна для вихователів, яку треба не лише виконати, а й оцінити самостійно.

Щоб оцінити своє уміння надавати батькам право на власну точку зору, судження, позицію, педагогу пропонується спеціально розроблена анкета (див.Додаток Л ).

Налагодженню ділового й особистісного спілкування з батьками сприятиме усвідомлення ними своїх прав і обов’язків. Слід визнати, що подекуди така робота навіть не передбачена. Звідки батькам дізнатись про те, що повинно передбачатись системою договору з ними і базуватись на юридичних засадах Якщо про коло своїх обов’язків батьки ще можуть здогадатись, аналізуючи словесні вимоги представників адміністрації і вихователів, то з приводу своїх прав батькам майже нічого сказати.

Доцільно чітко визначити права, якими можуть скористатися батьки за час перебування малюка в дитячому садку, і коло їх обов’язків у вихованні своєї дитини, дошкільної установи. Якщо такий документ існує, пропонуємо:

переглянути його положення, орієнтуючись на вимоги часу. В разі необхідності внести в них корективи; подбати про забезпечення діалектичної єдності прав та обов’язків батьків; забезпечити доступність документа для батьків; використати наочність в ознайомленні батьків зі своїми правами і обов’язками; відобразити провідні положення у батьківських куточках, супроводжувати їх чіткими , легкими коментарями. Можна використати гумор, жартівливі ілюстрації, проблемні запитання тощо; зробити положення документа предметом обговорення, знайти можливість з’ясувати у батьків, наскільки документ задовольняє їх, охоплює всі аспекти взаємодії.

Це надасть взаєминам батьків з працівниками дошкільної установи певності, сприятиме підвищенню відповідальності обох партнерів, зробить природними взаємоконтроль і взаємозвіт.

Щоб перевірити свою здатність інформувати батьків не лише про їхні обов’язки, а й про права, слід запропонувати вихователям проаналізувати відповіді на запитання наступної анкети (див. Додаток Л2).

У спілкуванні з батьками вихователь повинен виступати у двох гармонічно поєднаних між собою ролях – учителя і учня одночасно.

Досвідчений педагог не тільки навчає і виховує батьків, а й сам у них вчиться, не лише пропонує їм свої готові оцінки дитини, а й заохочує рідних малюка до вироблення власних оцінних суджень, не тільки створює для батьків певну програму його розвитку і виховання, а й з’ясовує ставлення близьких дорослих до неї. Йдеться про необхідність удосконалення вміння педагога не тільки говорити самому, а й вислуховувати іншого. Вихователь для батьків – не керівник, не наставник, не контролер, а передусім – близька, мудра, терпляча, освічена людина, до якої можна прийти на розмову, пораду, сповідь. А сповідуватись, як відомо, можна лише тому, до кого відчуваєш довіру, кого поважаєш, у порядності кого не сумніваєшся.

Щоб вихователям було легше оцінити, в якій саме ролі у спілкуванні з батьками вони виступають – вчителя чи учня, яка з цих ролей переважає, чи вміє педагог поєднувати їх на практиці, чи здатний він розглядати батьків як рівних партнерів спілкування , доцільно запропонувати вихователям відповісти на запитання наступних анкет (див. Додаток Л3).

Успіх взаємодії педагогів і батьків певною мірою визначається умінням обох