Для цього органи управління дошкільними навчальними закладами, керівники дитячих садків і вихователі мають чітко визначити свої завдання у співпраці з сім’єю. Саме об’єктивний аналіз потреб сім’ї дає справжні орієнтири для визначення напрямків розвитку суспільного дошкільного виховання.

Насамперед слід змінити психологічну орієнтацію на те, хто є основним замовником дошкільного навчального закладу і кому він має бути підзвітним з усіх питань організації життя дітей і виховного процесу. Працівники дошкільних навальних закладів мають усвідомити, що дітей їм довіряє сім’я, а не держава, а значить збереження здоров’я дитини і забезпечення належних умов для її розвитку в першу чергу турбує сім’ю. Очевидно, потрібно створювати відповідні функціональні структури – ради, членами яких мають бути батьки та представники колективу працівників дошкільного навчального закладу, що укладають між собою певні угоди, їх виконують і взаємно звітуються 23.

Приймаючи дитину в групу, вихователь повинен бути обізнаний із змістом, характером і напрямками сімейного виховання, щоб безпосередньо забезпечити умови тісної взаємодії та підтримки позитивного мікроклімату, який вже набуто в сім’ї.

Відношенн сім’ї до ДНЗ має бути консультативним і просвітницьким центром з психолого – педагогічних питань навчання і виховання.

Виходячи з вищесказаного, для успішного здійснення виховання дитини, для створення всіх належних умов для її всебічного розвитку, слід зосередити увагу педагогів і батьків на достовірності, об’єктивності та повноті інформації, на основі якої здійснюється навчально- виховний процес. А це можливе тільки за умови тісної взаємодії дошкільного навчального закладу та сім’ї.

Тож означена проблема є актуальною на сучасному етапі, що й посприяло вибору теми нашого дослідження.

Мета: експериментально довести ефективність запропонованих педагогічних умов співпраці задля успішної реалізації змісту освіти дітей на сучасному етапі.

Завдання :

1. Проаналізувати стан дослідженості проблеми в педагогічній теорії і практиці.

2. Обґрунтувати доцільність тісної взаємодії дошкільного навчального закладу та сім’ї.

3. Розробити зміст заходів забезпечення організаційно- методичної роботи вихователів з батьками вихованців.

4. Обумовити ефективні форми та методи успішної взаємодії ДНЗ з сім’єю на сучасному етапі.

5. Виявити педагогічні умови ефективної співпраці дошкільного навчального закладу з батьками вихованців.

Об’єкт дослідження: взаємодія суспільного і родинного виховання в сучасних умовах функціонування дошкільного навчального закладу.

Предмет дослідження: педагогічні умови забезпечення методичного керівництва роботою сучасного ДНЗ з батьками вихованців.

Методи дослідження. Для розв’язання поставлених завдань використовується комплекс науково – педагогічних методів дослідження : теоретичні ( аналіз, порівняння, синтез, систематизація, і узагальнення), емпіричні ( анкетування, спостереження, оцінювання), які взаємодоповню-вались для різнобічного пізнання предмета дослідження в умовах педагогічного експерименту, результати якого поетапно та якісно оброблялись.

База дослідження : дошкільний навчальний заклад № 6 “ Пролісок” м. Бурштина.

Структура та обсяг роботи : вступ, два розділи, висновки, список використаних джерел ( 93 ), додатки ( 53 ). Текст роботи викладено на 145 сторінках.

РОЗДІЛ 1.

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ МЕТОДИЧНОГО КЕРІВНИЦТВА РОБОТОЮ СУЧАСНОГО ДНЗ З СІМ’ЄЮ

1.1. Психолого-педагогічні основи взаємодії сімейного і суспільного дошкільного виховання

Упродовж тисячолітньої історії людства склалось дві гілки виховання зростаючого покоління: сімейне й суспільне. Кожна з них є соціальним інститутом виховання, володіє специфічними можливостями у формуванні особистості дитини.

Здавна триває дискусія, що є важливішим у становленні особистості: сім'я чи суспільне виховання (дитячий садок, школа, інші освітні установи). Великі педагоги схилялись на користь сім'ї чи надавали перевагу освітнім закладам? Так, Я.Коменський називав материнською школою ту послідовність і суму знань, яких набуває дитина з рук і вуст матері. Уроки матері - без перерви в розкладі, без вихідних і канікул, Чим багатограннішим і осмисленішим стає життя дитини, тим ширшим є коло материнських турбот 28 .

Послідовник Я.Коменського педагог-гуманіст Г.Песталоцці зазначав: "Сім'я є істинним органом виховання, вона навчає ділом, а живе слово тільки доповнює, і падаючи на зорану життям землю. воно справляє зовсім інший вплив" 20 .

Соціаліст-утопіст Роберт Оуен розглядав сім'ю однією з перешкод на шляху формування нової людини. Його ідея про необхідність виховання дитини з ранніх років активно, поза сім'єю, впроваджувалась у нашій країні з одночасним відведенням сім'ї положення "комірки" з "відсталими" традиціями і звичаями. Упродовж багатьох років словом і ділом підкреслювалась провідна роль суспільного виховання у формуванні особистості дитини 47 .

Сучасна наука оперує даними, що засвідчують важливість для повноцінного розвитку особистості дитини сімейного виховання, оскільки його сила і вплив не порівнюються з жодним, навіть з дуже кваліфікованим вихованням у дитячому садку чи в школі .

Відомий психолог О. Леонтьєв зі всього багатства навколишнього світу, який так чи інакше впливає на малу дитину, виділив обсяг інтимно-близьких малюку людей, до виховних впливів яких він особливо чутливий. Виявляється, що дитина в перші роки життя не сприймає вмовлянь, зауважень, порад "чужої тьоті" (виховательки іншої групи, перехожої, випадкової сусідки, в транспорті). Це пізніше, на початку підліткового віку, їй важлива думка друга, приятеля, її зачіпає репліка перехожого, а в перші 7 - 8 років саме авторитетне –„Так мама сказала!"; "Так звелів тато!" 20 .

У дослідженнях Т.А.Маркової систематизовано фактори, які визначають силу і стійкість сімейного виховання , а саме:

1. Виховання в сім'ї вирізняється глибоким емоційним, інтимним характером. "Провідником" сімейного виховання є батьківська любов до дітей і взаємні почуття (довіра, ніжність, єдність) дітей до батьків. Ефективність сімейного виховання здебільшого визначається тими емоційними зв'язками, які об'єднують