так думають і батьки, що вони знають свою дитину краще, ніж інші, розуміють її, а, отже, і виховують самі. А в дитячому садочку, дитина ціла і неушкоджена, під наглядом дорослого.
Таким чином, дві сили, які дуже близькі дитині дошкільного віку батьки і педагоги, намагаються виховувати автономно, незалежно одна від одної. Це не принесе плідних прикінцевих результатів.
У вихованні маленької дитини чимало заходів будується на формуванні позитивних звичок, навичок поведінки, раціональних способів діяльності.
Все це можливо, якщо дорослі домовлятимуться про однорідність вимог до неї, спільність методів впливу та способів навчання в дитячому садку й родинному колі.
Необхідно також враховувати, у вирішенні яких завдань виховання може бути сильнішою та чи інша сила (дитячий садок чи сім'я), і, відповідно, як основний тягар слід взяти на себе іншій. Наприклад, в емоційному, статевому вихованні, у залученні дитини до спорту можливості сім'ї значно вищі, ніж можливості дитячого садка, Однак дитячий садок кваліфіковано здійснює навчання, забезпечує розвиток творчих здібностей та ін.
Таким чином, в основу взаємодії сучасного дошкільного навчального закладу та сім'ї покладено співпрацю.
Загалом, повноцінним може бути тільки те виховання, яке починається з колиски. Дошкільне виховання, що починається з родинного виховання, а далі доповнюється суспільними дитячими закладами є вирішальним у прилученні дитини до скарбниці духовної культури народу, її соціалізації.
Саме в родинному вихованні в дошкільні роки у дитини закладаються основи моралі, правильної поведінки, активності, ініціативи, творчого ставлення до дійсності чи навпаки - пасивності, байдужості, нігілізму, індиферентності,
Родинне виховання і виховання в дошкільній установі реально існували як дві самостійні ланки, хоча в програмах дитячого садка і в методичній літературі наголошувалось на необхідності взаємозв'язку дитячого садка і сім'ї. На справді - це були дві системи, які зрідка взаємодіяли.
У сім'ї зміст, методи, форми виховання дітей залежать від загальної культури батьків. Найпростіше сімейне виховання носить довільний характер, змінюється без чіткої системності, здійснюється фрагментарно і досить стихійно.
Дитячий дошкільний навчальний заклад є обов'язковою ланкою загальної системи освіти. Отже, процес виховання і навчання дітей здійснюється відповідно до програми, укладеної фахівцями; фізіологами, психологами, лікарями, педагогами, методистами й доведеної до чинності відповідною ухваленою Міністерства освіти і науки України 23 .
Програма набуває чинності державного документу. За твердженнями спеціалістів у дошкільних установах достатньо розвинені й виховані діти це, здебільшого ті, в сім'ях яких з особливою увагою ставляться до виховання. Діти, які викликають у вихователя труднощі з питань загального розвитку, вихованості загалом виростають у сім'ях, зі збідненим вихованням.
Отже, навіть обов'язкова програма чітко організованим процесом виховання у дошкільному закладі виявляються прямо залежно від сім'ї: якщо в сім'ї дбають про дитину, то й дитячий садок допомагає в збагаченні розвитку, якщо ж сім'я належно не займається вихованням, чи створює для дитини важкі умови, то дитячий садок не в змозі допомогти.
На практиці впродовж тривалого часу склалось так, що дитячий садок стосовно сім'ї був незалежним, підпорядковувався адміністративним органам зі щонайменшою звітністю перед сім'єю. Сім'я не мало впливала на те, в який садок потрапить дитина за направленням, які вимоги будуть висуватись перед дитиною, який режим установи, вихователі, персонал.
На даний час ситуація змінюється, виникають дитячі садки, що більше будуть рахуватись з потребами сім'ї і в режимі, і в змісті роботи. Сім'я матиме можливість вибирати собі дитячий садок і вихователя, розраховуючи на справжню співпрацю у вихованні дитини. Зокрема вчені (О.Кононко, В. Котирло, А. Харчев) підкреслюють:
1.Особливістю сімейного виховання є його виразний емоційний
характер, що ґрунтується на родинних почуттях, проявляється у глибокій
любові до дітей, і взаємних почуттях дітей до батьків.
У вихованні дітей раннього і дошкільного віку визначальне значення мають родинні емоційні зв'язки (матері і дитини - в першу чергу), так як коло людей, з якими спілкується дитина досить обмежене, навіть якщо дитина відвідує дитячий дошкільний заклад.
2.Основною умовою розвитку особистості є включення дитини в
стосунки і спілкування з людьми.
В концепції дошкільного виховання подано такі тези про взаємодію сім'ї і дошкільної установи:
- сім'я і дитячий садок в хронологічному порядку пов'язані принципами наступності. Вони повинні забезпечувати безпосередність навчання і виховання дітей.
Сучасні дослідження Т. Маркової, Н.Кульчицької й іншихдоводять, що в практиці суспільного і сімейного виховання переважає не принцип наступності, а паралелізму, тобто сім'я вирішує свої завдання, а дошкільний заклад - свої. За таких умов, освітня підготовка дітей не приносить відчутних результатів;
- сім'я - це найбільш природна школа соціалізації дитини в суспільстві. Через сім'ю дитина набуває різного досвіду. Концепція орієнтує на те, щоб мета і зміст виховання не відрізнялись від мети і змісту родинного виховання;
адаптаційний період дитина - сім'я - дитячий садок розширити на
більш тривалий час;
основна мета дошкільного виховання - всебічне виховання дитини,
що включає естетичні, розумові, моральні, мовні здібності малюка 24 .
Сучасна практика, в основному, здійснює ті завдання, від яких залежить підготовка дітей до навчання у школі.
У зв'язку з усім вище викладеним можна зробити висновок, що на сучасному етапі дошкільний заклад і сім'я повинні працювати в умовах співробітництва, і в зв'язку з цим дитячий садок повинен бути ініціатором таких змін, оскільки цього вимагає час. Отож, перед дитячою дошкільною установою сьогодні поставлено низку завдань:
1) змінити соціальну орієнтацію на основного замовника дитячого садка, якому він мас бути підзвітний;
2) усвідомлення вихователями дошкільних закладів того, що дітей їм довіряє сім'я, значить потрібно зберегти здоров'я
