Недарма багато педагогічних колективів почали широко використовувати подібні заходи, чергуючи їх із звичними запрошеннями батьків на дитячі ранки . Дорослі – глядачі і дорослі – учасники свят набувають різний досвід контактів з дошкільним закладом і з власними дітьми. Взаємодія дошкільного закладу і сім’ї будується на основі знань та обліку педагогом особливостей конкретної сім’ї і закономірностей процесу спілкування з її членами. Ефективність роботи з батьками визначається не тільки вмілим відбором змісту і форм цієї роботи, але і тим психологічним кліматом, який виникає в процесі повсякденних контактів між людьми і характеризується як взаємна довіра і доброзичливість . Цим зумовлена необхідність, по – перше, диференційованої роботи з батьками, тобто, з окремими підгрупами, які виділяють з усієї групи, у відповідності з різницею у рівні їх педагогічних знань і умінь ; з особливостями дітей; і , по – друге, індивідуального підходу до батьків, який означає орієнтацію на культурний і освітній ценз, відношення до виховання, сімейну атмосферу тощо.

На сучасному етапі констатуємо розширення функцій спілкування дошкільного закладу з сім’єю: це не тільки узгодженість виховних зусиль, але і вплив на батьків, і в, певній мірі , виховання самих батьків. Результати суттєві для обох сторін, оскільки вони задовільняють і взаємно збагачують обидві сторони.

1.3. Вплив дошкільного навчального закладу та родини на виховання дитини дошкільного віку

Сьогодні людство стоїть на порозі нового етапу свого розвитку: трансформуються простір та умови життя, змінюється світобачення, переглядається система цінностей, переоцінюються погляди на звичні речі, новими ритмами наповнюється буття. Людина починає дедалі частіше замислюється над сенсом життя, свідомішим стає її ставлення до свого існування, діяльності, освіти, міцнішими – зв’язки з природою. Водночас людина продовжує жити поспіхом, переобтяжена буденними справами, втрачає вміння насолоджуватися життям, тихо радіти, дивуватися йому. Її буття перетворюється на неузгоджене з ритмами Всесвіту та власними біологічними ритмами, одноманітне , автоматизоване функціонування, в якому панує культ голого інтелекту, техніки та грошей. Воно не надихає і не звеличує, в ньому не лишається місця для розмірковування, духовно-душевної роботи. А без цього людина не може стати особистістю, прожити повноцінне життя, реалізувати свій природний потенціал 7 ..

Розвиток суспільства в цілому характеризується сьогодні суперечливими тенденціями. І це так чи інакше впливає на життя сучасної людини, безпосередньо стосується проблем освіти, в тому числі і її першої ланки – дошкільної. Занурені у повсякденні клопоти, ми не завжди усвідомлюємо, що сьогодні маємо справу з “новою “ дитиною, яку погано розуміємо, застосовуємо до її виховання старі схеми, які не виправдовують себе.

Нашим малюкам випало жити на зламі епох, бути свідками криз, природних катаклізмів, боротьби батьків за виживання родини, занепаду моральних цінностей, насадження культу речей, фізичної сили, тілесних утіх, розваг, грошей. Вони зростають з установкою на красиве життя, яке дається легко, без особливих зусиль. Сучасна дитина живе здебільшого в ілюзорному, віртуальному світі, далеко від життєвих реалій. Хто ж і коли вчитиме його науки та мистецтва реального життя, дасть знання елементарних законів Буття, уміння жити у злагоді з довкіллям та злагоді із собою.

Це мають робити батьки і педагоги.

Родина, як відомо, є першим соціальним інститутам, а отже, має особливе значення для становлення особистості дошкільника. Специфіка її впливу обумовлена багатьма чинниками (див. додаток А).

Перелічені особливості, безпосередньо стосуються процесу особистісного становлення дошкільника: формування основ його самосвідомості, характерологічних рис, емоційної та вольової сфери дитини, її потреб та інтересів, розвитку елементарної життєвої позиції. Тож є підстави твердити про істотний вплив родини на формування особистості маленької дитини 10 .

Якщо в родині відносини емоційніші за будь-які інші, це означає, що вони становлять позитивне тло для вражень малюків, легкого засвоєння того, що в житті приємно, а що – ні. Адже у перші роки життя саме емоції є тим містком, який пов’язує дитину з довкіллям. Навчаючи малюків проявляти й стримувати свої почуття, батьки роблять важливий внесок у становлення особистості своїх дітей, їх сприйнятливості як базової риси особистості.

У становленні особистості дошкільника неабияке значення має також інтимний характер взаємин, прихильність членів родини одне до одного. Це допомагає малюкові усвідомити: людина має дбати про інших людей, ставитися до них з довірою, перейматися їхніми проблемами, допомагати їм... І хоча в майбутньому житті сьогоднішньому малюкові траплятимуться різні люди, в тому числі й такі, що їх варто обходити стороною, вкрай важливо, щоб з допомогою нас, батьків, наші діти виносили з дитинства загальне почуття прихильності до людей, довіри до дорослого оточення.

Говорячи про широту діапазону впливу родини на маленьку дитину, маємо на увазі такі особливості родинного соціуму порівняно з іншими: родина складається з людей різного віку (дітей, дорослих, старших людей), статевої належності (чоловіків та жінок), соціальних ролей та професій, що гарантує раннє зіткнення малюка з означеними характеристиками і сферами життя. До того ж батьки мають змогу впливати на дитину у найрізноманітніших ситуаціях – удома, у транспорті, у магазині, на пошті, в лікарні, під час прогулянок, виїздів на природу, у відпустку. Цієї можливості дитина позбавлена, коли виховується “за зачиненими