Умовами, що забезпечують ефективність взаємодії є: висока культура спілкування батьків та педагогів, доброзичливість, неупередженість у розв’язанні різних проблем, забезпечення мотивації взаємодії, актуальність та конкретність спільних завдань. Взаємодія являє собою спосіб організації спільної діяльності з родинами, яка здійснюється на основі соціальної перцепції за допомогою спілкування. Сутність взаємодії полягає в узгодженні в інтересах дитини вимог, дій дошкільного закладу і сім’ї як суб’єктів її виховання, активне залучення батьків до педагогічного процесу, надання допомоги педагогічному колективу дошкільного навчального закладу.

Завдання взаємодії: забезпечення дитині в сім’ї та дошкільному навчальному закладі оптимальних умов для повноцінного фізичного та психічного розвитку, сприяння задоволення її потреби в емоційно – особистісному спілкуванні, розвиток творчих інтересів та здібностей, підвищення рівня сформованості педагогічної культури вихователів та батьків. Щоб найкраще, найвідповідальніше підійти до виховання дитини, батьки разом з вихователями повинні збудувати свої стосунки на принципах взаємної поваги, розуміння важливості один одного і усвідомлення того, що таке партнерство матиме довготривалий вплив, на користь усіх 23

Сучасний стан дошкільної освіти потребує цілісного підходу до особистості дитини, яка тісно пов’язана з усіма організованими і стихійними, позитивними та негативними впливами як природного так і соціального оточення. Цим пояснюється необхідність ділового педагогічного взаємозв’язку сім’ї та дитячого садка на основі об’єднання їх виховних зусиль. Вихователь та батьки діють в інтересах дитини, приймають рішення відповідно до її виховання та навчання, створюють для неї належні умови.

Від того наскільки ці взаємовідносини будуть узгоджені, настільки залежить успіх формування особистості в цілому. Отож взаємодія в педагогічному процесі сім’ї та дошкільної установи здатна формувати індивідуальність, активізувати особистий творчий потенціал не тільки дитини, але і педагогів та батьків; взаємодія, що ґрунтується на засадах коопераційної інтеракції, передбачає взаємодопомогу, співробітництво, узгодження зусиль, розглядається як цілісне явище в психолого – педагогічній системі.

Сучасні вітчизняні та зарубіжні дослідники розглядають проблему допомоги батькам також із точки зору співробітництва сім’ї і дошкільного навчальногозакладу. В педагогічній літературі з проблем взаємодії сімейного та громадянського виховання виділяють три типи зв’язків між сім’єю та дитсадком [20, 28]. Зокрема, до першого типу відносяться зв’язки, які спрямовані на те, щоб оптимізувати вплив сім’ї на дитину шляхом підвищення педагогічної культури батьків. Такі зв’язки називаються компенсаторними. На практиці вони здійснюються через такі форми роботи як батьківські збори, консультації, лекторії, тощо. Суть таких зв’язків можна передати словами : “Дитячий садок – сім’ї”.

Зв’язки другого типу передбачають залучення батьків до навчально-виховного процесу в дитячому садку. Формула впливу “Сім’я – дитячому садку”, і такі зв’язки теж мають компенсаторний характер. Практичні прояви таких зв’язків – допомога дитячому садку з боку батьків: організація колективних заходів у закладі, налагодження роботи гуртків.

Зв’язки третього типу – координаційні. Вони виникають тоді, коли батьки і педагоги стають партнерами і спільно застосовують свої можливості для кращого виховання дітей.

Взаємодія суспільного виховання та сім’ї не закінчується на дошкільній ланці освіти, вона продовжується і у співпраці зі школою. Нові вимоги шкільних програм, відповідно, підвищують вимоги і до дошкільних закладів освіти, які повинні здійснювати підготовку дітей до школи на тому рівні, якого вимагає час. Підготовлена до шкільного навчання дитина не лише озброєна певними знаннями, уміннями і навичками, а й вихована особистість.

Удосконалювати роботу з батьками – це, у разі необхідності, вносити зміни, які збагачують зміст і форми роботи, покращують різні її показники, роблять більш доцільною, сучасною, гнучкою. Процес удосконалення – довготривалий та безперервний. Його можна здійснювати у різних напрямках: *

гуманізація змісту і форм роботи з сім’єю; *

гармонізація взаємин педагогів та батьків; *

підвищення ефективності застосовуваних вихователем у роботі з батьками прийомів та засобів впливу.

Усі форми роботи, що проводяться в дитячому садку повинні враховувати такі особливості батьків : *

право на власну думку, точку зору, систему цінностей; *

інформувати не лише про обов’язки батьків, але й про права, якими вони можуть скористатись; *

у готовності позитивно поставитись до проявів батьківської ініціативи та творчості та заохочувати їх; *

вміти не лише повчати батьків, але і вчитися у них.

Важливою складовою у системі роботи з батьками є педагогічний всеобуч. Методологічна основа всеобучу: народний педагогічний досвід та досягнення вітчизняної та зарубіжної наукової педагогіки з питань родинного виховання. Педагогічний всеобуч повинен бути диференційованим, тобто, передбачати якісні відмінності та особливості різних груп сімей, які до них відносяться: соціальні аспекти (особливості сімей за місцем проживання, соц. статусу сім’ї); демографічний аспект (врахування віку, освіти батьків та дітей, структури сім’ї); світоглядний (світоглядні позиції, стиль сімейних стосунків, ставлення до суспільства); етнографічний (врахування рівня загальної педагогічної та професійної культури батьків, характер сімейних традицій, культури домашнього побуту).

Форми педагогічного всеобучу батьків різноманітні – батьківські лекторії, методичні консультації, батьківські конференції, батьківські дні. Вищою, але не єдиною ланкою освіти є університети педагогічних знань, вони працюють на громадських засобах при дитячих садках, бібліотеках. Основна їх мета – педагогізація батьків, активізація виховної функції батьків.

РОЗДІЛ 2.

МЕТОДИЧНЕ КЕРІВНИЦТВО СУЧАСНОГО ДОШКІЛЬНОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ В УМОВАХ СПІВПРАЦІ З СІМ’ЄЮ

2.1. Стан дослідженості проблеми в практиці сучасних дошкільних