Смерть від суїциду займає в Україні друге місце після природної та смерті від зовнішніх причин. Ще у 2008 р. вдвічі за попередній рік зросла кількість самогубств (у Львові – на 104в Києві – на 98у Дніпропетровську – на 33Більшість суїцидентів – підлітки у віці до 14 років, причому 70з них – діти із зовні благополучних сімей. Експерти також зазначають, що суїцидні спроби найчастіше здійснюють молоді люди віком від 14 до 29 років, які мешкають здебільшого у розвинутих промислових районах [http://www.davecha.ru/]. За січень місяць цього року на Прикарпатті вчинено 13 самогубств. За аналогічний період 2008 року ця статистика становила 10 випадків [http://www.zaxid.net].

За останнє десятиліття кількість підліткових суїцидів збільшилася втроє. 50(за іншими даними – 80дітей хоча б раз думали про це, а кожен дванадцятий підліток намагається покінчити життя самогубством [http://glavred.info/]. Останні півроку в Україні спостерігається загрозливе зростання суїциду серед школярів. Наприклад, лише за один тиждень травня в Донецьку покінчили життя самогубством троє дітей [http://novosti.dn.ua/].

У Проекті міждисциплінарної програми суїцидальної превенції наведено наступні статистичні дані. За останні 10 років щорічно в Україні від самогубств гине приблизно 13.000 осіб. За період з 1985 по 2005 р. загальне число загиблих в результаті самогубства перевищило 230.000 осіб. Щодня в Україні в результаті самогубств вмирає 35-40 осіб і здійснюється близько 500 суїцидальних спроб. Число загиблих в результаті самогубств в Україні перевищує число загиблих в результаті вбивств і аварій на транспорті [Як нам зменшити…, 2007, 18]. При цьому національна стратегія суїцидальної превенції в Україні відсутня…

Проте існуюча статистика дитячих суїцидів – це лише приблизні цифри. Для виявлення реальної кількості здійснених дітьми суїцидальних дій існує ряд «але»: по-перше, самогубства, особливо дитячі, через відсутність вагомих доказів часто кваліфікують як нещасні випадки; по-друге, відсутності цих самих доказів іноді «допомагають» батьки, які не бажають розголошення подробиць і без того страшної трагедії; по-третє, при відсутності ускладнень після здійснення спроби самогубства підлітковий суїцид часто ніде не фіксують.

Останніми роками інтерес до проблеми самогубства в суспільстві (зокрема в Україні) закономірно посилився. Не зважаючи на те, що в свідомості людей зберігається безліч міфів щодо самогубства, можна стверджувати, що загальне небажання обговорювати цю проблему поступається місцем зацікавленій дискусії. Значною мірою цьому сприяли позиція Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), численні публікації, діяльність волонтерських та інших громадських організацій. ВООЗ, як відомо, внесла превенцію суїцидів до числа пріоритетних напрямів у сфері суспільного здоров'я і ще в 1989 р. рекомендувала країнам-учасницям розробляти та впроваджувати національні превентивні програми. ВООЗ сформулювала ряд важливих положень, що надають можливість громадськості і професіоналам розробляти і застосовувати практичні заходи. Так, в звіті ВООЗ за 2001 р. містяться наступні висновки: *

Самогубство є однією з найважливіших проблем суспільного здоров'я, суїцид приносить страждання сім'ї і суспільству, а також завдає істотного економічного збитку;*

Значній частині самогубств можна запобігти;*

Превенція самогубств повинна мати різнобічний та мультидисциплінарний характер, охоплювати різноманітні аспекти життялюдини і сфери суспільного життя;*

Необхідно розвивати національні стратегії і політику у галузі суїцидальної превенції з урахуванням специфічних проявів цієї проблеми, а також культурних традицій, системи цінностей і особливостей соціальної структуризації в кожній окремій країні.

У нашій державі до недавнього часу проблема превенції самогубств обговорювалася в основному з теоретичних позицій. Проте у зв'язку з приєднанням України до Європейського плану дій з питань охорони психічного здоров'я, який був прийнятий на Європейській конференції ВООЗ у Хельсінкі в 2005 р., діяльність у цій сфері активізувалася. В Україні з'явився перший моно-тематичний посібник з клінічної суїцидології [Юрьева Л., 2006]. За участю представника ВООЗ почала свою діяльність робоча група провідних фахівців при міністерстві охорони здоров'я України з розробки політики у галузі психічного здоров'я.

Вивченню життєвих криз особистості присвячені роботи Ф. Василюка, І. Кона, І. Кравченко, Т. Титаренко, Н. Хазратової, Г. Шихі та інших. А. Амбрумова, Е. Вроно присвятили велику кількість праць вивченню особливостей суїцидальної поведінки у дітей та підлітків.

Значну увагу до проблеми самогубства у неповнолітніх почали приділяти на межі XІX – XX століття, зосереджуючись на її психопатологічних, психологічних, моральних, педагогічних аспектах. Видатний російський фізіолог, психолог В. Бехтєрєв (1857 – 1927) на основі досліджень стверджував, що більшість дитячих самогубств пов’язана не з психічними захворюваннями, а з недоліками морального виховання. Відомий український психіатр І. Сікорський (1842 – 1919) пов’язував суїциди учнів з морально-етичними чинниками.

Оскільки саме система соціальної роботи як діяльність з метою підтримки осіб, що потрапляють у скрутні життєві ситуації, шляхом надання психолого-педагогічної, морально-правової підтримки показує реальні можливості суспільства і держави у сфері захисту людини, то особливо актуальним сьогодні є проведення пропедевтичної та реабілітаційної роботи в цьому напрямі, що вимагає об’єднаних зусиль соціальних педагогів, психологів, соціальних працівників, психіатрів, соціологів, юристів, усіх, хто оточує підлітка з такою проблемою.

Актуальність, необхідність посилення соціальної роботи з профілактики суїцидальних тенденцій серед підлітків обумовили вибір теми дослідження “Соціально-педагогічні умови профілактики суїцидальних тенденцій у підлітків”.

Об’єкт дослідження: підлітковий суїцид як психологічний феномен.

Предмет дослідження: соціально-педагогічні умови профілактики підліткового суїциду.

Метою нашої роботи є дослідження питання феномену суїциду та причин його виникнення в