підлітка досить значна. Вони повинні насамперед сприймати підлітка як особистість, допомагати визначити витоки його психологічного дискомфорту, пропонувати альтернативні шляхи розв'язання проблем. Головне завдання рідних і друзів - не залишати суїциданта наодинці, доки він повністю не адаптується до життя. Самогубство не завжди обговорюється, навіть коли підлітки погрожують до нього вдатися. Байдужість близьких, що відчувається у ставленні до самогубства, може призвести до жахливих наслідків. Таке ставлення тільки підтверджує, що підлітку або юнакові, який має суїцидальні думки та наміри, немає до кого звернутися по допомогу.
Та допомога таким людям полягає не лише у піклуванні й участі друзів, а й у здатності розпізнати ознаки можливої небезпеки. Спробі самогубства передують суїцидальні погрози, депресія, значні зміни поведінки, а також приготування до останнього волевиявлення. Ніколи не потрібно думати, що людина не здатна і не зможе наважитися на суїцид. Якщо ви думаєте, що комусь загрожує небезпека самогубства, дійте згідно зі своїми власними почуттями й переконаннями. Те, що ви перебільшите потенційну загрозу, - ніщо порівняно з тим, що хтось може загинути через ваше невтручання. Для того, хто відчуває, що він не потрібний і не коханий, турбота чуйної людини є могутнім підбадьорливим засобом. Якщо людина перебуває в депресивному стані, їй більше потрібно говорити самій, аніж слухати когось. Вона страждає від сильного відчуття відчуження і не завжди готова сприйняти ваші поради, відгукнутися на ваші думки і потреби. Такій людині тяжко зосередитися на чомусь, окрім своєї безвиході. Вона хоче позбутися болю, але не знає як. Ви можете надати неоцінну допомогу, вислухавши розповідь про почуття цієї людини. Причина, з якої суїцидант посвячує у свої думки близьку людину, полягає у бажанні викликати занепокоєність його ситуацією. Тому судження на зразок: "Ти насправді так не думаєш", - вважає виявом зневаги і недовіри.
Не сперечайтеся з дитиною, коли їй погано.
У жодному разі не сперечайтеся з суїцидантами. Чуючи слова про самогубство від своїх рідних, друзі й родичі часто відповідають: "Подумай, ти живеш набагато краще, ніж інші, ти мав би дякувати долі" або "Ти розумієш, які нещастя і сором чекають на твою сім'ю?" Такі відповіді одразу блокують подальше обговорення і викликають у нещасного ще більшу пригніченість. Бажаючи допомогти таким чином, близькі сприяють зворотному ефекту. Суїциданти з презирством ставляться до зауважень на кшталт: "Нічого, нічого, в інших є такі самі проблеми, як і в тебе, і вони їх якось розв'язують". Ці фрази лише принижують їхні почуття і примушують відчувати себе ще більш непотрібними. Допомогти суїциданту визначити джерело психічного дискомфорту складно, оскільки "живильним середовищем" самогубства є секретність. Найдоречнішими запитаннями можуть бути: "Що з тобою сталося останнім часом?", "Коли ти відчув себе гірше?", "Що відбувалося у твоєму житті відтоді, як виникли ці зміни?"
Вчіть дитину жити з різними емоціями.
Потенційному самогубцеві потрібно допомогти знайти проблему і якомога точніше визначити, що її поглиблює, а також переконати в тому, що він може говорити про почуття без сорому, навіть про такі негативні емоції, як ненависть чи бажання помсти. Важливо допомогти суїцидальним особам зрозуміти, що не потрібно зупинятися на одному полюсі емоцій. Людина може любити і водночас відчувати ненависть: сенс життя не зникає, навіть якщо воно приносить душевні страждання. Ступінь ризику самогубства буває різним - починаючи від скороминучих, нечітких думок про таку можливість і закінчуючи чітко розробленим планом самогубства певним способом: отруєння, стрибок із висоти, використання вогнепальної зброї чи мотузки. Що детальніше розроблений план, то вищий потенційний ризик.
Не залишайте людину одну у випадку ситуації високого суїцидального ризику. Будьте з нею якомога довше чи попросіть когось побути поруч, доки криза не мине чи не з'явиться допомога. Можливо, доведеться зателефонувати на станцію швидкої допомоги або звернутися до спеціаліста. Пам'ятайте, що підтримка потребує від вас певної відповідальності.
Суїциданти не можуть самостійно розв'язувати складні проблеми. Перше їхнє прохання - це прохання про допомогу. Для тих, у кого схильність до суїцидальних тенденцій, хорошим помічником може бути священик. Надійним джерелом допомоги також є сімейний лікар і родинна терапія: усі члени сім'ї надають підтримку, визначаючи більш комфортний стиль спільного життя. Якщо ситуація виявляється безнадійною, можлива шпиталізація у психіатричну лікарню. Коли критична ситуація минула, розслаблятися в жодному разі не можна. Найгірше може бути попереду. Інколи саме напередодні самогубства депресивні люди кидаються у вир діяльності, просять вибачення у всіх, кого образили. Отже, будьмо пильними, адже від цього залежить життя наших рідних.
Додаток Д.2
«Батьківський лекторій» на тему
«Поки батьки не бачать, діти накладають на себе руки»
(за матеріалами телепрограми ТСН – циклу «Поки батьки не бачать»)
Суїцид молодшає. Фахівці констатують: нинішні діти вже з 5-річного віку здатні прийняти рішення піти з життя. Щорічно понад 200 підлітків вирішують заподіяти собі смерть. Кожен другий школяр хоча б раз у житті думає про самогубство.
Телепрограма ТСН у циклі «Поки батьки не бачать» зачепила в своєму розслідуванні сюжет про дев'ятирічну дівчинку, яка зав'язала собі зашморг, бо думала, що її не люблять. Слідство з'ясувало: до дівчинки були неуважні, проте кримінальної справи не порушили. Список байдужих надто довгий. Активна, лідерка за вдачею, із гарними оцінками – 9-річна Софія хотіла бути найкращою і у в своєму четвертому класі. Улюблениця, наймолодша дитина в заможній родині. Батьки багато працювали, одначе дівчинка не знала відмови у подарунках. Її виховували як царівну. Це трапилось того нещасливого дня. У дівчинки
