Загальним стресором при суїциді є незадоволені психологічні потреби, адже суїцид здійснюється передусім саме через нереалізовані або незадоволені потреби. В цьому плані можна зазначити, що відбувається багато безглуздих смертей, але ніколи не буває безглуздих і необґрунтованих суїцидів.

Загальною суїцидальною емоцією є безпорадність, безнадійність. У цьому стані виникає переважаюче почуття безпорадності-безнадійності. У цьому стані людина начебто констатує: «Я нічого не можу зробити, крім самогубства, і ніхто не може мені допомогти, полегшити біль, який я відчуваю».

Внутрішнім ставленням до суїциду є суперечливість, амбівалентність – людина відчуває потребу у здійсненні суїциду і водночас прагне порятунку і втручання інших.

Основним станом психіки є звуження пізнавальної сфери, що відбувається у формі нестійкого емоційного та інтелектуального звуження свідомості з обмеженням можливостей у виборі варіантів поведінки, які зазвичай доступні свідомості цієї людини, коли вона не перебуває у панічному стані.

Загальною дією при суїциді стає втеча, що відображає намір людини покинути зону нещастя. Тому суїцид вважають межовою, остаточною втечею. Сенс самогубства полягає у радикальній і остаточній зміні обставин життя.

Загальною закономірністю суїциду виступає відповідність суїцидальної поведінки типовому стилю поведінки упродовж життя. Незважаючи на те, що суїцид – це вчинок, якому немає аналогу у попередньому житті людини, все ж йому можна знайти відповідність у стилі та характері повсякденної поведінки особи. Це і попередні переживання душевного хвилювання, і здатність переносити психічний біль, і наявність тенденції до обмеженого мислення, і спроби втечі у важких ситуаціях тощо [Мушинський В., 2001, 4-5].

Підсумовуючи, зазначимо, що природа самогубства пов’язана з впливом соціологічних, соціально-психологічних, біохімічних і психологічних чинників, які часто взаємодіють у психіці суїцидента. У суїцидальній поведінці підлітків умовно виділяють три фрази: фаза обдумування, фаза амбівалентності та фаза суїцидальної спроби.

Висновки з першого розділу

Отже, переломні моменти можуть траплятися в різні періоди життя людини, проте ми дали характеристику саме підлітковому віку, адже він є найскладнішим та найсуперечливішим періодом особистісного становлення. Саме в цей період змінюється соціальний статус дитини, розширюються та в деякій мірі переорієнтовуються контакти, відбувається відносне звільнення від батьківської опіки, і головне – формується новий світогляд, а з ним приходять нові цілі, ідеали, уявлення. У цей період у підлітка відбуваються зміни в будові тіла, розвивається мислення, виникає потреба у спілкуванні з однолітками. Прагнення бути незалежним від старших призводить до непорозумінь, конфліктів. В цей період формуються особливості характеру, підліток обирає собі ідеали, авторитети, починає шукати себе в цьому світі, намагається зрозуміти свою соціальну призначеність, а його внутрішній світ постійно ускладнюється і вимагає все більшої приватності. Таким чином, наштовхуючись на нерозуміння та невідповідність в своєму житті реальності та омріяних ідеалів майбутнього, підліток може піти на жахливий крок. Період статевого дозрівання, перехідний період є одним із найнебезпечніших періодів, адже за статистикою саме в цей час скоюється одна з найбільших частина суїцидів (найвищий рівень суїцидальних спроб спостерігається у 16 –17 і 18-24- літніх, існує навіть визначення пубертатний суїцид). Саме в цьому віковому періоді людина схильна до автоагресивної поведінки ((грец. аutos- сам, agressio – напад) – специфічна форма особистісної активності, спрямована на завдання шкоди своєму соматичному або психічному здоров'ю). Також ми дослідили феномен суїциду в історичному аспекті, з’ясували, що питання життя та смерті, сенсу життя та безглуздя існування цікавили філософів від стародавнього світу і до наших днів. Варто відмітити розмаїття поглядів на самогубство в історії людства, яке можна порівняти з багатовекторністю підходів до проблем виховання. Слід зазначити, що природа самогубства пов’язана з впливом соціологічних, соціально-психологічних, біохімічних і психологічних чинників, які часто взаємодіють у психіці суїцидента. Саме тому ми детально охарактеризували кожен із вищевказаних чинників, а також розглянули сутність, види та засоби суїцидальної поведінки підлітків. Так, вивчення природи суїциду показує, що у центрі його стоїть факт самогубства, а навколо нього – численні факти свідомого чи несвідомого нехтування життям як вищою цінністю людини. Це підтверджує також і статистика. Розв’язуючи проблему самогубства, психологи, лікарі, соціальні працівники, педагоги використовують засоби профілактики, корекції, терапії тощо, утверджують цінність життя, людини, особистості як найвищу гуманістичну цінність світу. Розрізняють декілька видів самогубств: неусвідомлюваний суїцид, ризикована гра і ризикована безпечність, психопатологічний і афективно-невропатичний суїцид, а також суїцид психічно здорової людини. Суїциденти використовують різні способи позбавлення себе життя: повішання, отруєння чадним газом, поранення вогнепальною зброєю, отруєння, зокрема, передозування лікарськими препаратами, утоплення, само поріз, стрибки з висоти тощо. Знаючи про суїцидальні наміри, в деяких випадках можна запобігти суїцидам, ускладнюючи доступ до зазначених способів суїцидальної поведінки.

РОЗДІЛ 2. ВИЯВЛЕННЯ СУЇЦИДАЛЬНИХ ТЕНДЕНЦІЙ У ПІДЛІТКІВ

2.1. Ознаки й показники суїцидальної схильності і дій учнів

Суїцидологи зазначають, що будь-які несподівані або драматичні зміни, що впливають на поведінку підлітка, будь-які зміни в його поведінці, словесні й емоційні ознаки слід сприймати серйозно [Рибалка В., 2009, 22]. До них належать: втрата інтересу до звичних видів діяльності; раптове зниження успішності навчання; незвичайне зниження активності, нездатність до вольових зусиль; погана поведінка у навчальному закладі; незрозумілі або часті, повторювані зникнення з дому і прогули школи чи ПТНЗ; збільшення вживання тютюну, алкоголю або наркотиків; інциденти із залученням правоохоронних органів, участь у правопорушеннях. При появі цих явищ варто звернути особливу увагу на підлітка або молоду людину. Також слід бути уважним до поведінкових, словесних, емоційних, депресивних ознак суїцидальної загрози.

Поведінкові ознаки суїцидальної загрози:

будь-які раптові зміни у поведінці і настроях,