Таблиця 2.2.3 |

І. Шкала тривожності | ІІ. Шкала фрустрації | ІІІ. Шкала агресії | ІV. Шкала ригідності

Низький рівень | 11 | 6 | 8 | 10

Середній рівень | 8 | 7 | 9 | 11

Високий рівень | 5 | 7 | 3 | 2

Дуже високий рівень | 1 | 5 | 5 | 2

Примітка: у таблиці 2.2.3. цифри позначають кількість учнів.

Залежно від змісту твердження опитувальника номери питань класифікуються в чотири групи, або шкали: І - Шкала тривожності, ІІ - Шкала фрустрації, ІІІ - Шкала агресії, ІV - Шкала ригідності. Наведемо співвідношення балів та кількості учнів для кожної з груп у схематичних діаграмах (див.: Рис. 2.1., 2.2., 2.3.).

Рис. 2.1.

Рис. 2.2.

Рис. 2.3.

Рис. 2.4.

Порівняльний аналіз даних опитувальника свідчить, що 99 % учнів відповіли позитивно на 21-ше питання (Шкала тривожності), яке свідчить про те, що дітей лякають труднощі, з якими вони зіткнуться у майбутньому житті. Типовою для більшої частини досліджуваних є відповідь 30 (Шкала фрустрації): «Я відчуваю розгубленість, коли у мене виникають труднощі», що свідчить про те, що рівень фрустрації у 14 учнів відповідає середньому та високому (див. Рис. 2.2.), отже у дітей прослідковуються досить сильні розчарування, які виникають через реальні або уявні перешкоди, що заважають досягненню мети.

Окремо ми обробили результати учениці 10-го класу Яни, яка вдавалася до спроби суїциду шляхом отруєння медикаментами і виявили наступні результати:

І. Шкала тривожності: 8 б. – середній рівень тривожності.

ІІ. Шкала фрустрації: 11 б. – високий рівень фрустрації.

ІІІ. Шкала агресії: 8 б. – низький рівень агресивності.

ІV. Шкала ригідності: 14 б. – високий рівень ригідності.

Додавши всі бали за 4 шкалами, ми визначили показник схильності до суїцидальної поведінки, який становить 41 бал, а отже, означає, що досліджувана потребує до себе особливої уваги (Див. додаток). Отримані результати досліджуваної Яни ми зобразили на Рис. 2.5. у вигляді діаграми:

Рис. 2.5.

Окрім зазначених методик, нами було проведено усне опитування підлітків Видричанської ЗОШ І – ІІІ ступенів Рахівського району Закарпатської області, що включало в себе такі питання: «Як часто ви замислюєтеся над змістом життя?», «Чи стосується вас проблема суїциду?», «Суїцид – це явище небажане чи допустиме в суспільстві?», «Мотиви самогубств у підлітковому віці», «Хто має вплив на попередження суїциду?» та ін. Ці питання дозволили на зробити висновки, що більшість підлітків часто або постійно замислюються над змістом життя і вважають, що проблема суїциду їх не стосується. 18,5% опитуваних вважають суїцид небажаним, але допустимим явищем у суспільстві і 80% - небажаним. Серед мотивів, що можуть призвести до самогубства, більш названі нерозділене кохання, конфлікти з батьками, невиліковна хвороба та незадоволеність своїм життям. Всі ці мотиви можна пояснити через проблеми, що найбільш турбують підлітків. Найбільший вплив при попередженні суїциду, на думку досліджуваних, мають родина (33,7%), друзі та допомога психолога (по 27,5%). Найменші оцінки отримали школа та держава (відповідно 1 і 1,5%), що пояснюється певною недовірою до цих установ з боку підлітків. 70% опитуваних вважають, що вчителі рідко або зовсім не торкаються проблеми суїциду. Частина досліджуваних підлітків виявляють підвищений рівень агресивності й ригідності (див. таблицю 2.2.3.), що не відповідає віковим нормам.

Таким чином, можна зробити висновки:

29% досліджуваних потребують корекційної роботи з приводу підвищених показників тривожності, фрустрації, агресії та ригідності.

80% вважають суїцид небажаним у суспільстві явищем.

18,5% вважають, що суїцид – небажане, але припустиме явище.

Вищеназвані результати ми зобразили у діаграмі (див. Рис.2.2.6.).

Рис. 2.2.6.

Висновки з другого розділу

Отже, ми визначили й проаналізували ознаки й показники суїцидальної схильності і дій учнів: поведінкові та словесні. Розглянули емоційні й депресивні прояви суїцидальних тенденцій підлітків, а також ознаки депресії у дітей. Наголосили на тому, що вчителі, класні керівники повинні мати на увазі й враховувати в роботі різноманітні фактори ризику суїциду. Слід зазначити, що деякі з перерахованих нами ознак мають, так би мовити, «подвійне» значення, тобто можуть свідчити не тільки про суїцидальну загрозу, а й про інші особистісні проблеми, кризи в житті юної людини, але психологу, соціальному педагогу, вчителю і вихователю ніколи не слід забувати про «суїцидальну тему» при появі цих ознак. Таким чином, для уточнення висновку про наявність суїцидальної загрози доцільно використовувати спеціальні психодіагностичні засоби – карти, опитувальники, тести.

Для вивчення суїцидальної поведінки у підлітковому віці на практиці ми використали розроблені фахівцями (М. Горська, О. Гончаренко, О. Личко, І. Мельникова, С. Подмазін, В. Прийменко, Н. Шавровська) діагностичні методики для виявлення індивідуальних особливостей, що підштовхують до суїцидальної поведінки. Дослідження проводились у 9 – 10 класах Видричанської ЗОШ І – ІІІ ступенів Рахівського району Закарпатської області. Зокрема під час експериментального дослідження нами були використані і опрацьовані «Карта визначення ризику суїцидальності (В.Прийменко)», тест на виявлення суїцидального ризику СР-45 та методику визначення схильності до суїцидальної поведінки М.Горської. Самостійно було розроблено ряд запитань та проведено опитування, результати якого свідчать про те, що 29% досліджуваних потребують корекційної роботи з приводу підвищених показників тривожності, фрустрації, агресії та ригідності, 80% вважають суїцид небажаним у суспільстві явищем, 18,5% вважають, що суїцид – небажане, але припустиме явище. Зроблені нами висновки та результати проведених методик узагальнено у вигляді діаграм та таблиць.

РОЗДІЛ 3. УМОВИ ЕФЕКТИВНОЇ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ПРОФІЛАКТИКИ СУЇЦИДАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ

3.1. Виявлення дітей з ознаками емоційних розладів як можливої групи