Найчастіше у підлітків із суїцидальними тенденціями діагностуються високі показники депресивності. Серед чинників, що зумовлюють суїцидальну поведінку, саме депресії належить чільне місце. Коли людина оцінює себе як нічого не варту, не бачить перспективи (негативні очікування від майбутнього), та незадоволена теперішнім моментом, існує ризик виникнення суїцидальних думок. Розрізняють такі варіанти депресивних станів у підлітків: девіантний, іпохондричний, астенічний, депресивний синдром з переважанням типово підліткових синдромів, з типово депресивною симптоматикою. Розглянемо кожен з них детальніше.

Девіантний варіант підліткової депресії. Хворіють здебільшого підлітки віком 10-14 років. Девіантною називають таку депресію тому, що вражені нею особи здійснюють вчинки, які конфліктують із нормами суспільства і їх найближчого соціального середовища. Клінічна картина цього захворювання характеризується невластивими раніше підліткові порушеннями поведінки: грубістю, конфліктністю, прогулами, протиправними вчинками, сексуальними ексцесами. Для них типовий знижений настрій, готовність до гетеро- (спрямованої на когось) і автоагресії. Такі особливості психічного стану є основою конфліктів з іншими, а погрози покарати спричинюють страх і тривогу, що збільшує суїцидальну небезпеку і мотивує суїцидальну поведінку.

Іпохондричний варіант підліткової депресії. Найчастіше він вражає осіб віком від 12 до 16 років. Спричинюють його реальні неприємні відчуття у тілі, які з різних причин перебільшуються і трактуються підлітком як ознаки невиліковного захворювання. Під час такого захворювання переважає тривожно-тужливий афект із дратівливістю, почуттям незахищеності і покину тості всіма. Під приводом хвороби підлітки нехтують навчанням, ускладнюють контакти з ровесниками через занурення у свої хворобливі відчуття [Лісова О., 2004, 54]. Будучи переконаним у наявності у себе тяжкого невиліковного захворювання, підлітки консультуються зі спеціалістами, госпіталізуються в соматичні лікарні. Конфлікти, що виникають у школі через прогули занять, відставання в навчанні, «нерозуміння» близькими їх переживань, часто створюють безвихідні, на думку підлітків, ситуації, які зумовлюють суїцидальну поведінку. У постсуїцидальному періоді думки про самогубство ще можуть зберігатися, особливо якщо не ліквідовано конфліктну ситуацію, яка безпосередньо зумовила спробу самогубства, а підліток переживає і попередні тривоги, і провину за суїцидальний вчинок. За адекватної терапії депресивного стану повторних спроб удається вникнути.

Астенічний варіант підліткової депресії. Цей варіант депресії також поширений серед підлітків віком 12-16 років. Його особливостями є сенситивність, часто на рівні акцентуації, а першими ознаками – труднощі у навчанні, засвоєння нового матеріалу, як наслідок психомоторної загальмованості; погіршення пам’яті, здатності зосереджуватися. Підлітки не скаржаться на тугу і знижений настрій, але ведуть мову про нудьгу, зміни особистісного характеру. Іноді проявляються симптоми тривоги із збудженням і відчуттям страху. Попри намагання продовжити попередній спосіб життя такі особи стають все більше неспроможними у навчанні, спілкуванні ровесниками і близькими. Все це спричинює шкільні конфлікти, які вони сприймають особливо трагічно з огляду на їх сенситивність і вразливість. Суїцидальні спроби підлітки здійснюють здебільшого через деякий час після психотравми. Замахи на своє життя стають для них звичною відповіддю на конфліктну ситуацію, і тому ризик повторних суїцидальних спроб дуже високий.

Депресивний синдром з переважанням типово підліткових синдромів. Цей тип депресивного захворювання властивий підліткам 16-18 років. У його клінічній картині переважають типово підліткові симптоми надцінного характеру – метафізичної інтоксикації і дисморфофобії. Розмірковування про сенс життя і смерті набувають у депресивного підлітка ознак нав’язливого, безплідного, негативно афективно забарвленого, з елементом пасивної згоди на смерть мудрування. Така налаштованість не залишає місця для засвоєння нового і для продуктивної інтелектуальної діяльності взагалі. Підліток стає замкнутим, неприступним, усвідомлює свою відчуженість і самотність. Суїцидальна поведінка в таких випадках не пов’язана з конфліктною ситуацією, не має психологічно зрозумілого приводу. Замах на власне життя здебільшого є наслідком тривалих роздумів про сенс життя і смерті. При невдачах суїцидальні спроби повторюються. Такий варіант підліткової депресії з суїцидальними проявами спостерігається при млявому перебігу шизофренії, яка почалася в підлітковому віці [Кобильченко В,, 2002, 43].

Переважання в клінічній картині депресії дисморфофобії проявляється у незадоволенні власною зовнішністю, яке традиційно властиве підліткам. Пов’язані з цим переживання хворобливо загострюються і домінують у свідомості депресивного індивіда, особливо у дівчаток. Їх переживання дисморфофобійного змісту часто є основою виникнення суїцидонебезпечних реакцій у відповідь на незначну психотравму.

Типова депресивна симптоматика у підлітків. Вона також спостерігається у старшому підлітковому віці (16-18 років). Її характеризуют класична депресивна тріада (знижений настрій, сповільнення мислення, рухова загальмованість) і тривожно-депресивні прояви. Посилення симптому тривоги є показником високого суїцидального ризику. Ідеї самоприниження досягають рівня депресивного маячіння, у структурі якого наявні суїцид альні думки і наміри. Суїцидонебезпечність особливо зростає при зменшенні рухової загальмованості та збереженні маячних ідей і депресивної симптоматики. Суїцидальні спроби, як правило, повторюються за відсутності нагляду і спілкування. Типова депресія з переживанням тривожних компонентів (страх, ажитація, нестерпне відчуття психічного напруження) об’єднує різні прояви суїцидальної поведінки – від нав’язливого бажання завдати собі болю до суїцидальних спроб. У постсуїцидальному періоді різко послаблюються напруження, тривога, страх. Однак такий ефект короткочасний і нестійкий, тому без адекватних лікувально-реабілітаційних заходів замахи на власне життя повторюються. Така клінічна картина властива хворим на початковому етапі шизофренії або в депресивній фазі маніакально-депресивного психозу. Порушення поведінки, зниження успішності, конфліктність, вразливість, інші прояви депресивного синдрому у підлітків дорослі переважно розцінюють як лінощі й розбещеність і застосовують різні засоби впливу на них. Тиск на підлітка, спричинений неадекватною оцінкою психічного стану, породжує конфліктні ситуації, які провокують суїцид альні думки і наміри. Психотравмуюча ситуація за таких умов загострює відчуття душевної самотності, формує почуття безвиході, підштовхує депресивного підлітка до самогубства.

Діти та підлітки, які