Для запобігання суїцидальній поведінці серед підлітків необхідно створити в навчальних закладах атмосферу високої духовності, поваги до особистості та її внутрішнього світу, виявити дітей з ознаками емоційних розладів як можливої групи ризику, проводити бесіди та консультації з батьками, діти яких мають труднощі у навчанні, у поведінці та ознаки емоційних розладів, здійснювати психологічну просвіту вчителів та батьків тощо.

У загальноосвітніх навчальних закладах доцільно створювати інформаційні куточки, де вказано номери телефонів довіри, адреси, режим роботи підліткових лікарів, шкільних психологів, соціальних педагогів, юристів, центрів соціальної адаптації та соціальної роботи з молоддю.

Виявлення дітей групи суїцидального ризику, в яких є труднощі у навчанні, поведінці та ознаки емоційних розладів, передбачає:

бесіди з класними керівниками та педагогічними працівниками;

спостереження в класах;

тестування, соціометричні дослідження, аналіз анкет школярів;

бесіди і консультації з батьками, діти яких мають труднощі в поведінці та ознаки емоційних розладів (див. Додаток Д).

Для формування часової перспективи, позитивного ставлення до світу та до себе використовуються техніки виявлення автоматичних думок, відсторонення від них та перевірки їх обґрунтованості, запропоновані А. Беком. Після чого відбувається заміна не адаптивних думок на адаптивні. З’ясування автоматичних думок відбувається шляхом розпитування підлітка. Доцільно звертати увагу на наступні твердження:

Щоб бути щасливим, я повинен бути успішним у всіх своїх починаннях.

Щоб я почував себе щасливим, мене повинні любити всі і завжди.

Якщо я допускаю помилку, значить, я дурний.

Якщо я не досяг вершини, значить, потерпів поразку.

Як чудово бути популярним, відомим, багатим; як жахливо бути звичайною, пересічною людиною.

Моя цінність як особистості визначається тим, що думають про мене інші люди.

Я не можу жити без любові. Якщо мій коханий мене не любить, це означає, що я нічого не вартий.

Якщо зі мною хтось не погоджується, значить він мене не любить.

Окрім цього, варто звертати увагу на висловлювання, що свідчать про завищений рівень домагань та надмірних вимог до себе. Наприклад: «Я повинен бути найщедрішим, тактовним, мужнім, благородним та красивим»; «Я повинен бути ідеальним другом, коханим, учнем, сином (дочкою)»; «Я повинен впоратися з будь-яким ускладненням легко і з повним самовладанням»; «Я завжди повинен вміти знайти рішення будь-якої проблеми»; «Я ніколи не повинен страждати, я завжди повинен бути щасливим»; «Я все повинен знати, розуміти та передбачати»; «Я завжди повинен володіти собою та керувати своїми почуттями»; «Я завжди повинен вважати винним себе, я не маю права робити боляче іншим»; «Я завжди повинен бути на межі ефективності».

На етапі з’ясування автоматичних думок доцільно розпитувати підлітка про ті думки, що виникають у нього в реальній психотравмуючій ситуації і підводити його до розуміння їх не адаптивності. У відповідь на виявлену автоматичну думку, наприклад, «Я втратив контроль над ситуацією» можна задавати питання: «Що в цьому поганого?», «Що саме вас лякає?».ці питання можна задавати доти, доки в підлітка вже не залишається пояснень і він починає повторюватися. Найчастіше в глибині його уявлень ми знаходимо позицію батьків, друзів чи інших значущих дорослих. На етапі відсторонення від автоматичних думок підліток повинен визнати їх існування та зрозуміти, що саме вони викликають негативні емоції, заважають та створюють проблеми. Для цього треба подивитись на них з іншої позиції, відсторонено, почати сприймати твердження не як істину в останній інстанції, а як припущення, теорему, яку ще треба довести або заперечити. Ми повинні викликати сумнів щодо істинності не адаптивних думок та змусити клієнта перевірити їх складність. Якщо перевірка вказує на необґрунтованість уявлень, тоді ми можемо позбавитись від цих думок.

Для більшої наочності при роботі з підлітками варто застосовувати протокол дисфункціональних думок (див. Додаток В). Підлітку дається інструкція: при виникненні неприємної емоції запишіть, яка подія чи ситуація викликали цю емоцію (якщо емоція виникла в результаті уявлень чи образів, опишіть їх також). В колонці «Автоматичні думки» слід записати зміст думок, пов’язаних з емоцією. Потім спробувати знайти раціональну відповідь на автоматичну думку та оцінити результат своїх дій: наскільки переконливою залишилась автоматична думка після її з’ясування та раціональної відповіді. Це систематизує роботу та підвищує її ефективність. Наведемо приклад роботи з автоматичними думками за вказаною схемою (див. Додаток В).

Також ефективною є перевірка наслідків не адаптивних думок (що станеться, коли ви дійсно втратите контроль?; порівняйте себе з іншими).

Отже, ми розглянули різні варіанти депресивних станів у підлітків: девіантний, іпохондричний, астенічний, депресивний синдром з переважанням типово підліткових синдромів, з типово депресивною симптоматикою; а також наголосили на тому, що для запобігання суїцидальній поведінці серед підлітків необхідно створити в навчальних закладах атмосферу високої духовності, поваги до особистості та її внутрішнього світу, виявити дітей з ознаками емоційних розладів як можливої групи ризику, проводити бесіди та консультації з батьками, діти яких мають труднощі у навчанні, у поведінці та ознаки емоційних розладів, здійснювати психологічну просвіту вчителів та батьків тощо.

3.2. Терапія суїцидента через піднесення цінності його особистості

Метою цього виду психотерапії є підвищення рівня усвідомлення суїцидально схильними підлітками та молоддю цінності власної особистості, формування в них почуття власної гідності. В повному обсязі психотерапія містить сім етапів. Перший із них є підготовчим, наступні п’ять відповідають компонентам діяльнісного виміру особистості (оскільки така психотерапія має активний, діяльнісний характер) – потребово-мотиваційному, інформаційно-пізнавальному, цілеутворювальному, операційно-результативному та емоційно-почуттєвому компоненту, а завершальним є посттерапевтичний,