Зокрема, для прикладу наводимо поради батькам у випадку суїцидального ризику або суїцидальної спроби, розроблені психологом та вчителями вищевказаної школи.

Поради батькам у випадку реального суїцидального ризику або суїцидальної спроби

Першим кроком у запобіганні самогубства завжди буває встановлення довірчого спілкування.

Батькам слід подолати ситуацію, коли необхідність бесіди з дитиною про її суїцидальну спробу загострює їхні власні психологічні конфлікти або виявляє якісь їхні проблеми. Слід і в цій ситуації віддавати перевагу бажанню поговорити з сином або донькою і водночас – перемогти страх перед цією бесідою, щоб обов’язково відбулося спілкування й обговорення проблеми.

Діти у стані суїцидальної кризи стають надто чутливими, особливо до того, як і що говорять дорослі; тому не можна виливати на дитину несвідому чи свідому агресію; іноді корисною стає невербальна комунікація – жести, доторки тощо.

Якщо батьки відчувають, що дитина начебто відхиляє їхню допомогу, їм слід пам’ятати, що вона водночас і прагне, і не хоче її; тому для досягнення позитивного результату в діалозі необхідні м’якість і наполегливість, терпіння й максимальний прояв співчуття і любові тощо.

Ми також розробили свої поради батькам під назвою «Порадник батькам, або Тривожний дзвінок», який пропонуємо у своєму дослідженні (див. Додаток Д.3).

Висновки з третього розділу

Аналізуючи умови ефективної соціально-педагогічної профілактики суїцидальної поведінки, ми зосередили свою увагу на питаннях виявлення дітей з ознаками емоційних розладів як можливої групи ризику, терапію суїцидента через піднесення цінності його особистості, систему профілактичних засобів та соціально-педагогічну просвіту вчителів та батьків з профілактики суїцидальної поведінки. Виходячи із вищезазначеного, слід зауважити, що школа, сім’я мають не тільки навчати, але й виховувати, формувати особистість підлітка, прищеплювати йому повагу до людської особистості, здатність до співпереживання і співчуття, розвивати каяття за скоєне, здатність до самоконтролю, до дотримання моральних норм у людських стосунках, формувати адекватну самооцінку. Дуже важливе усвідомлення молоддю цінності власної особистості, її недоторканність для будь-кого, зокрема і для себе.

У попередженні підліткових суїцидів вирішальну роль відіграє ступінь довіри між підлітком і дорослим. У дитини має бути можливість поділитися з кимось із дорослих чи однолітків своїми проблемами, сумнівами, тривогами – тоді кризова ситуація не зайде у глухий кут, і її можна бути подолати. Якщо у підлітка немає довірчих стосунків із батьками, то у його оточенні має бути хоча б одна людина, з якою можна було б поділитися своїми переживаннями. Окрім того, ще однією важливою умовою попередження суїциду є здатність підлітків самостійно розв’язувати свої проблеми, а не обходити їх – цього їх слід вчити змалку.

ВИСНОВКИ

Важливим етапом життєвого циклу люди-ни є підлітковий та юнацький вік. Перший період підліткового віку (11—12років) по-сідає особливе місце, оскільки в цей час відбу-вається перехід від однієї епохи життя до іншої, від дитинства до дорослості. Саме в цей період зароджуються основні риси зрілої особистості, формуються основні риси, механізм регулюван-ня поведінки. Це найсприятливіший час роз-витку психічних функцій. Підліток звикає жити у світі «дорослих» соціальних відносин та зако-номірностей, але йому бракує індивідуального соціального досвіду.

У юності людина вирішує, якими шляхами можливо досяг-нути бажаного, які для цього є об'єктивні можливості.

Інтенсивні процеси соціалі-зації у підлітків (їхнє дорослі-шання й усвідомлення цього, по-шук сенсу життя, вікові процеси тощо) можуть призвести до відчуття втрати сенсу життя і по-дальших небажаних дій.

Криза в підлітково-юнацько-му віці також може призвести до суїцидальної спроби. Самогубство у юнацькому віці стоїть на дру-гому місці (після смерті внаслі-док нещасних випадків).

Загальні принципи профілактики само-губств базуються на уявленнях про суїцид як явище, природа якого обумовлена системною взаємодією соціально-дембграфічних факторів. У дітей шкільного віку 10—15 років спостеріга-ються різкі зміни настрою. Інколи деякі учні страждають на тяжку форму депресії, інколи вони можуть бути обумовлені біологією. Різні інфекції, ендокринні захворювання, дія токсичних металів чи хімікатів, алергії, незбалан-соване харчування, анемія — усе це може спро-вокувати депресію і призвести до спроби само-губства. Нерідко сам перехідний вік стає при-чиною емоційного стресу через невміння ви-правдати довіру батьків, педагогів чи друзів.

Шляхом теоретичного аналізу нами з’ясовуються особливості суїцидальної поведінки у підлітків; вказується на зв’язок суїцидальності зі специфікою особистісного становлення у підлітковому віці та з рисами підліткової субкультури.

Згідно з дослідженнями В. Суліцького, імпульсивність і рішучість – це риси, притаманні особистості суїцидента. Вагомо, що ці риси загалом спостерігаються й у підлітків. О. Старовойтенко виділяє такі чинники суїцидальної поведінки у підлітків: хиби освіти, виховання та професіоналізації; складності адаптації в суспільстві; збідненість прямих та опосередкованих стосунків з іншими людьми; невідповідність нав’язуваних оточенням способів поведінки; дистанція між ідеальними очікуваннями та реальними наслідками особистих вчинків; відсутність навичок рефлексії; неприйняття значущим оточенням результатів самовираження; перебільшення найближчим оточенням підлітка рівня його дорослості тощо.

Серед чинників суїцидальної поведінки у підлітків особливе місце належить чиннику суґестивному, що зокрема у юнаків проявляється як „ефект Вертера”. Показово, що навіювання як мотив суїцидальної поведінки має значний вплив саме у підлітковому віці, а також в родинах, в яких коїлись самогубства, та в різних релігійних сектах. Поширеність суґестивного чинника та той факт, що підлітки, як правило, відкрито чи іномовно повідомляють про свої наміри, а також залишають „послання”, в яких звертаються до друзів і винуватців їхнього вчинку,