Виходячи з визначеної мети, завдання дослідження:

Описати підлітковий суїцид як складний психолого-педагогічний феномен;

За допомогою відповідних методик провести експериментальне дослідження з метою виявлення суїцидальних тенденцій у підлітків;

Дослідити та описати умови ефективної соціально-педагогічної профілактики суїцидальної поведінки.

Гіпотеза дослідження: здійснення профілактичної роботи з підлітками щодо профілактики суїциду буде ефективнішим про дотриманні таких умов: вчасного виявлення дітей з ознаками емоційних розладів як можливої групи ризику; терапію суїцидента через піднесення цінності його особистості; створення атмосфери високої духовності, поваги до особистості шляхом реалізації системи профілактичних засобів; проведення соціально-педагогічної просвіти вчителів та батьків з профілактики суїцидальної поведінки.

Методи дослідження: вивчення джерел матеріалів теоретичних досліджень, аналіз та зіставлення змісту наукового доробку вітчизняної та зарубіжної психології; логіко-системний аналіз; порівняння, узагальнення та систематизація; емпіричні – опитування, анкетування, співбесіда, спостереження, тестування; математичної статистики; інтерпретації отриманих даних.

Методологічну та теоретичну основу дослідження склали проці Е. Дюркгайма, А. Амбрумової, Т. Вашека, О. Лісової, В. Мушинського, В. Рибалки та інших з питань профілактики суїцидальної поведінки підлітків.

Наукова новизна й теоретичне значення роботи полягає в тому, що досліджуються надзвичайно важливі для розуміння знання про глибинні механізми самогубства, а також чинники, ознаки, причини суїцидальної поведінки, особливості психіки підлітка, що сприяє результативній праці щодо профілактики, діагностики, корекції суїцидальності. Знання чинників ризику, соціально-психологічних детермінант суїцидальної поведінки дозволить виявити та попередити суїцид, розробити профілактичні програми, допомогти підлітку уникнути суїцидальних дій.

Практичне значення роботи полягає в тому, що за матеріалами дослідження проводилися методики на визначення схильності до суїцидальної поведінки та виявлення суїцидальних намірів на базі Видричанської ЗОШ І – ІІІ ступенів Рахівського району Закарпатської області (Довідка № 110 від 30.05.2009 р.). Пропонований нами комплекс дій із превенції самогубства може стати важливим компонентом ширших профілактичних заходів, що розробляються в теперішній час і направлені на поліпшення психічного здоров'я підлітків.

Структура дослідження: дипломна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (81 позиція) та додатків. Зміст дипломної роботи викладений на 139 сторінках комп’ютерного набору, з них основного тексту 81 сторінка.

РОЗДІЛ І. ПІДЛІТКОВИЙ СУЇЦИД ЯК СКЛАДНЕ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНЕ ЯВИЩЕ

1.1. Психологічні, вікові та індивідуальні особливості підліткового віку

Масштабні перетворення, які відбуваються сьогодні в усіх сферах суспільства, активні зміни умов життя, поведінкових стереотипів інтенсифікують дезадаптивні та стресові фактори, що призвело до загострення низки соціально-педагогічних проблем, зокрема до зростання кількості суїцидів та суїцидальних явищ. Життєвий шлях кожної людини складається з чергування етапів стабільності та кардинальних змін, коли доводиться вирішувати питання, від яких залежатиме подальше існування. Добре, якщо людина задоволена очікуваним результатом. А якщо та мета, ціль, до якої прямував, виявилася хибною? В цей момент змінюються життєві орієнтири, людина опиняється перед екзистенціональним вибором: «Як жити далі?», «Навіщо я живу?», «В чому сенс мого життя і чи є він взагалі?». Такі питання можуть виникати і в шістнадцять, і в тридцять, і в сімдесят років, але найчастіше і найгостріше ці питання турбують людину в так звані «переломні» періоди життя, до яких відноситься і підлітковий вік. Так, наприклад, під час навчання в школі у підлітка можуть виникати труднощі в опануванні певних дисциплін, конфлікти з учителями, однолітками, друзями, батьками, нещасливе кохання. І все це може призводити до життєвих криз, розчарувань, стресів. Темп та умови сучасного життя іноді заважають знайти омріяну психологічну допомогу від друзів, батьків, оточуючих і штовхає на відчуження, викликає почуття спустошеності, самотності, непотрібності. Як наслідок, дитина може остаточно зануритися у власне «Я», втратити сенс життя, усвідомити власну непотрібність і вчинити фатальний замах на власне життя, здійснити суїцид. Таким чином, діти, а особливо підлітки – одна з найуразливіших категорій. У них ще невисокий рівень сформованості психологічних захистів. Самогубство займає третє місце серед основних причин підліткової смертності після нещасних випадків і вбивств. Від 6% до 13% опитуваних підлітків зізнаються, що вони неодноразово потрапляли в кризові ситуації і хоча б раз намагалися вдатися до суїциду [Психологія суїциду…, 2004, 65].

Оскільки проблема, досліджувана нами, стосується підліткового віку, то вважаємо за доцільне дати загальну характеристику психічного і особистісного розвитку підлітків, розкрити їх вікові та психологічні особливості.

Підлітковий вік охоплює період від 11-12 до 14-15 років, що відповідає середньому шкільному вікові, тобто 5 – 9 класам сучасної школи. У цей період в особистості дитини відбуваються складні і суперечливі зміни, на підставі чого його ще називають важким, критичним, перехідним. Така оцінка зумовлена багатьма якісними змінами, які нерідко пов’язані з докорінним ламанням попередніх позицій, особливостей активності, інтересів і стосунків дитини. Відбуваються вони за порівняно короткий час, здебільшого бувають несподіваними і надають процесові розвитку стрибкоподібного, бурхливого характеру. Майже завжди ці зміни супроводжуються появою у підлітка суб’єктивних труднощів. Ускладнюється і його виховання, оскільки підліток не підкоряється ефективним щодо молодшого школяра впливам дорослих, у різних формах проявляє непослух, опір і протест (упертість, грубість, негативізм, замкненість). Підлітковий вік називають перехідним і тому, що у цей період відбувається перехід від дитинства до юності, від незрілості до зрілості. Ця особливість проявляється у фізичному, розумовому, моральному, соціальному та духовному розвитку особистості.

Насамперед даний вік характеризується швидким нерівномірним ростом і розвитком організму. Відбувається ствердіння скелета, вдосконалюється м’язова система. Однак нерівномірність розвитку серця і кровоносних судин, а також посилена діяльність залоз внутрішньої секреції часто спричиняють тимчасові розлади кровообігу, підвищення тиску, напруження серцевої діяльності, посилення збудливості дітей, що виражається у нервозності, швидкій