У перекладі означає «Учення квітки». Заснована у 1987 році. Серед послідовників секти ходили чутки, що «учитель» – Хоген Фукунага наділений магічними здібностями і може читати минуле чи майбутнє людей по їхніх ногах.

У найкращі її часи кількість прихильників секти сягала 30 тисяч людей. Насправді ж верхівка секти займалася вимаганням, пророкуючи рак або інші смертельні захворювання, так змушуючи людей брати участь у спеціальних очисних обрядах, які коштували дуже дорого ($900 за сеанс).

Після звинувачення в шахрайстві Фукунага склав із себе повноваження «учителя», був притягнутий до судової відповідальності і сплатив штраф близько мільйона доларів. Однак секта продовжує вербувати прихильників, правда, під іншою назвою – «Yorokobi Kazoku no Wa».

За матеріалами yoki.ru

Додаток Е

Приклади життєвих ситуацій здійснення суїцидальних спроб підлітками, використаних під час роботи з батьками та педпрацівниками

Суїцидальна поведінка підлітка часто є криком про допомогу в разі негараздів у взаємодії підлітків з оточенням, неможливістю самостійно розв’язати проблеми. Щоб зрозуміти, що саме спонукає маленьку людину на такий страшний крок, наведемо кілька прикладів.

Діана, 13 років, покінчила життя самогубством через повішення. Під час з’ясування обставин зазначеної події було встановлено, що вона майже все своє життя мешкала разом із бабусею та нерідним дідусем. У неї є рідна мати та старша сестра, але живуть вони окремо. Батька свого Діана майже не знала, нині він перебуває у місцях позбавлення волі. До мами та рідної сестри дівчина приходила в гості, але довго там не затримувалася, бо мама вийшла вдруге заміж і новому чоловікові дівчинка була не до вподоби — «мало допомагала по господарству». А Діані дуже хотілося привернути до себе увагу, бути такою, «як усі»: любимою донькою, сестрою, подругою… І не те, щоб її ніхто не любив, ні, просто дорослі були поглинуті власними проблемами, негараздами, своїм життям, у якому маленькій дівчинці місце все-таки знаходилося, але якесь другорядне, формальне. Навчанню Діана не приділяла значної уваги, її турбували більше зовнішній вигляд та враження, яке вона справляла на оточуючих. Спочатку вона активно дружила з дітьми одного з неї віку, намагалася бути в центрі їхньої уваги, копіювала їхню іноді не найкращу поведінку. Але згодом пристала до молодших, у неї з’явилися подруги на декілька років менші за неї. Вчителям така поведінка дівчинки звісно не подобалася: навчається «так собі», вдягається визивно, користується косметикою, є не найкращим прикладом для інших… І навіть численні висловлювання дівчинки суїцидального змісту — «я нікому не потрібна», «мене ніхто не любить», «якщо вони й далі робитимуть мені зауваження щодо зовнішнього вигляду — я накладу на себе руки» — не примусили дорослих бити на сполох. А трагедія не змусила довго чекати на себе. І нині вже немає сенсу шукати винних, дитину це не поверне!

Катерина, 17 років, у стані алкогольного сп’яніння скоїла спробу самогубства, стрибнувши з балкона п’ятого поверху власної квартири. Дівчина виховується в неповній сім’ї, бабусею й мамою. Вона — старша серед дітей. Спільно з ними проживають ще дві молодші сестри (4 і 12 років). Дідусь Катерини помер (а за життя був не найкращим прикладом, зловживав алкоголем, унаслідок чого останніми роками страждав на епілептичні напади), свого батька вона взагалі не знала. Катя останні чотири роки ніде не навчалася (не здобула навіть неповної середньої освіти — залишила школу після закінчення 7-го класу). Можливо, однією з причин втрати інтересу до навчання став переїзд сім’ї (5 років тому) з міста до села, і, як наслідок — втрата колишнього кола спілкування з однолітками й зміна способу життя. Адже саме в підлітковому віці людина потребує схвалення з боку соціального оточення; для неї важливе «вбирання» загальнолюдських ідеалів за допомогою прикладів поведінки авторитетних для неї осіб; саме у цей період підліток замислюється про цінності і мету свого життя, усвідомлює свою соціальну приналежність. Вільний час Катерина проводила зі своєю двоюрідною сестрою (яку, доречно зауважити, також виховує бабуся). Залежно від попиту підробляла «за наймом» — обробляла землю, виконувала підсобні ремонтні або господарські роботи. З 15 років (за свідченням родичів) Катерина почала зловживати спиртним. У стані алкогольного сп’яніння вона вже не раз здійснювала спробу (у присутності мами або бабусі) завдати собі ушкоджень. Наступного дня після виходу з алкогольного сп’яніння про здійснення руйнівних для життя дій дівчинка не пам’ятає. Отже, можна припустити, що саморуйнівні тенденції в поведінці підлітка стали наслідком дисгармонійного розвитку особистості Катерини (неповна сім’я, відсутність кола дружнього спілкування однолітків, підвищена відповідальність, що покладається на старшу в сім’ї дитину, незадоволена потреба в любові, схваленні й розумінні), що посилилося згубним впливом токсичної дії алкоголю на ще не сформовану нервову систему дівчини.  

Євген, 17 років, повісився на мотузці на гаку люстри в кімнаті матері. Виховувався у неповній сім’ї. Навчався в 9-му класі ліцею. Педагогічний колектив характеризував Євгена як вразливого, запального, впертого, емоційно нестабільного. Мав загострене почуття справедливості. Під час опитування матері та брата встановлено, що Євген вважав себе невдахою, не міг знайти свого місця в житті. Ревнував матір до старшого брата. Казав, що вона його любить більше. Залишив передсмертну записку: «В своей смерти я никого не виню, мне просто поднадоело жить, я неудачник, в жизни мне ничего не светит. Мама, я тебя люблю». З пояснень знайомої з’ясувалося, що Євген був дуже потайливим, ніколи не виявляв своїх внутрішніх переживань. Дорікав собі за те, що не міг знайти