суїцид із вираженим амбівалентним (суперечливим, роздвоєним) ставленням до смерті та сподіванням на шанс чи долю в останньому кроці (смерть із субнаміром). Суб’єкт, який скоює такий вчинок, вважає нестерпним свій стан розгублення і відчаю, хоча зберігає слабку надію на інший спосіб реагування.

наявність справжнього наміру вбити себе. Особи, які готуються до суїциду, виявляють свої наміри відповідними висловлюваннями (відвертими або маскованими), ретельно убезпечують ся від того, що б могло завадити здійсненню задуму.

Існують й інші класифікації типів суїцидів: непрямий, напівнавмисний, напівпереднавмисний суїциди, суїцидальний еквівалент, незавершений суїцид, парасуїцид (Н. Крайтман); можливий суїцид, суїцидна гра, провокація агресії на себе (К. Норрінгер); серйозні та несерйозні суїциди (А. Розен); субсуїцидні феномени (К. Меннінгер); егоїстичний суїцид, що виникає через руйнування соціальних зв’язків особистості з суспільством; альтруїстичний суїцид, який відбувається в формі самопожертви для захисту інтересів групи; аномічний суїцид, який виникає внаслідок знемоги; спровокований засобами масової інформації; депресивно спричинений суїцид [Психологія суїциду…, 2004].

Деякі психологи пов’язують ризик суїциду з інстинктом аутоагресії, що в підлітковому віці виявляється в таких формах:

аутодеструкції – неусвідомленій реалізації наміру спричинити пошкодження фізичному і психічному здоров’ю (розкуті дії, екстремальні види спорту);

різноманітні форми само травми (самопорізи, самоопалювання);

суїцидальні еквіваленти (зловживання алкоголем, наркоманія, що викликані бажанням забутися, втекти від неприємностей);

як крайній прояв аутоагресії – суїцид.

У нормі у людини прояви цих інстинктів не тільки врівноважені, але і придушені вихованням, однак людина в крайніх ситуаціях може виявляти їх, наближуючись до суїциду[49, 9].

Форми суїцидальної поведінки

У структурі суїцидальної поведінки виокремлють внутрішню (психічну) і зовнішню (дієву) форми.

Внутрішні форми суїцидальної поведінки. Містять думки, уявлення, емоційні переживання, задуми, наміри. Усі ці феномени виникають, розгортаються у внутрішній сфері особистості, а тому важко піддаються виявленню без застосування спеціальних методик.

Зовнішні форми суїцидальної поведінки. До них належать суїцидальні спроби і завершені суїциди. Суїцидальна спроба – це цілеспрямоване оперування засобами самогубства, яке внаслідок певних причин не закінчується смертю. Особи, яким не вдався суїцид, здебільшого кажуть, що шкодують про скоєне. Але частота самогубств серед них протягом наступних дванадцяти місяців після спроби приблизно в сто разів перевищує середню.

Отже, понад дві третини осіб, які скоюють суїцид, повідомляють про свій намір. Переважно це завуальовані або відверті розмови про самогубство, про своє бажання відпочити від «поганого» життя, про свою нікчемність, безпорадність, безнадійне становище; обговорення суїцидальних і непрофільних сюжетів із художніх творів і повідомлень у засобах масової інформації. Таким чином, самогубство, здебільшого, є заздалегідь задуманим актом.

1.4. Чинники виникнення та перебігу суїцидальної поведінки у підлітків

Природа самогубства пов’язана з впливом соціологічних, соціально-психологічних, біохімічних і психологічних чинників, які часто взаємодіють у психіці суїцидента.

Соціологічні чинники. Закорінені в економічні, політичні, соціокультурні та інші аспекти суспільства, які формують масові настрої, громадську думку, тобто утворюють фон, на якому відбувається життєдіяльність людей. Самі вони не провокують підвищення суїцидальної активності, а діють трансформовано, через умови існування малих соціальних груп.

На думку Е.Дюркгейма, саме моральна конституція суспільства зумовлює контингент самогубств на кожному конкретному часовому проміжку. Моральна конституція в психологічному аспекті тісно пов’язана з соціальною психікою – системним утворенням, яке поєднує в собі масові, групові, міжгрупові, міжособистісні та особистісні настрої, емоції, стереотипи, установки, дії тощо. Підсистемами соціальної психіки є суспільні настрої, громадська думка, соціальна воля тощо. Усі вони стосуються змін у соціальному середовищі. Соціальна психіка безперервно відчуває його впливи і реагує на їх. Ця закономірність простежується на так званих кризових і відносно спокійних етапах існування суспільства. На кризових етапах, коли загострюються соціально-економічні та політичні проблеми, кількість самогубств збільшується і навпаки. Отже, із соціологічної точки зору суїцид є продовженням і наслідком стану суспільства на конкретному етапі його розвитку.

Соціально-психологічні чинники. Найповніше розкриваються через міжособистісну взаємодію і спілкування. Проблеми, ускладнення, які виникають у цій сфері за несприятливих умов, підвищують суїцидальну активність людей. Ці чинники безпосередньо пов’язані із соціально-психологічним складом населення, механізмами впливу людей один на одного. Вони найскладніші і найчисленніші. Джерелом активності людини в будь-яких її виявах є потреби. Тривале незадоволення важливих потреб суб’єкта породжує стан психологічної напруженості, тривожності, який, доповнюючись впливами інших несприятливих умові чинників, зумовлює деформацію особистості, рідко провокує суїцид.

Біохімічні чинники. Стосується особливостей гормональної регуляції, функціонування імунної, серотонігернічної і моноамінергічної медіаторних систем в організмі людини. Відхилення в цих процесах зумовлюють зміни настрою і поведінки й можуть спричинити самогубство.

Психологічні чинники. Вони є первинними щодо соціологічних і соціально-психологічних, оскільки рішення про те, жити чи позбавляти себе життя, людина приймає особисто, це її вибір. Ці чинники самогубства пов’язані як зі специфічними станами організму (психічні потрясіння, втома, виснажливі навантаження, депресія тощо), так і з психологічною схильністю індивіда до суїциду (особливості характеру і темпераменту, підвищена сенситивність (чутливість) і сугестивність, висока емоційна збудливість, недостатня вольова регуляція поведінки тощо).

Отже, самогубство є не лише психологічним, соціальним, а й соціально-психологічним і культурно-історичним феноменом. Тому при з’ясування його причин враховують і політичну ситуацію в суспільстві, історичні особливості епохи, побутові умови, в яких перебував суїцидент протягом останнього часу перед спробою самогубства, національні, релігійні, культурні традиції спільноти, до якої він належав тощо. Щоб зрозуміти феномен самогубства, потрібно знати цілісний стан людини, яка вирішила піти із життя, а також характеристику сфери скоєння суїциду, точніше соціально-психологічний, соціокультурний її контекст.

До соціально-психологічних факторів ризику, які можуть сприяти виникненню суїцидальних проявів у підлітків, відносять [Розанов В., 2003, 9-10]:

серйозні проблеми у сім’ї;

відсутність