смерть улюбленої або значущої людини;

міжособистісні конфлікти або втрата значущих відносин;

проблеми з дисципліною або з законом;

тиск, здійснюваний групою однолітків передусім той, що пов'язаний із наслідуванням самоушкоджувальної поведінки інших;

тривале перебування в ролі жертви або «козла відпущення»;

високі вимоги в навчальному закладі до підсумкових результатів учбової діяльності;

небажана вагітність, аборт і його наслідки;

зараження СНІД або хворобами, що передаються статевим шляхом;

серйозні тілесні хвороби;

надзвичайні зовнішні ситуації і катастрофи.

Якщо конкретизувати негативні сімейні чинники, які впливають на суїцидальність підлітків, то до них належать [Розанов В., 2003, 8; Рибалка В., 2009, 11-12]:

психічні відхилення в батьків, особливо афективні (депресії та інші душевні захворювання);

зловживання алкоголем, наркоманія або інші види антисоціальної поведінки у сім’ї;

сімейна історія суїцидів або суїцидальних спроб членів сім’ї;

насилля у сім’ї (особливо фізичне й сексуальне);

недостача уваги і турботи про дітей у сім’ї, погані стосунки між членами сім’ї й нездатність продуктивного обговорення сімейних проблем;

часті лайки між батьками, постійне емоційне напруження і високий рівень агресивності у сім’ї;

розлучення батьків, відхід одного з них із сім’ї або його смерть;

часті переїзди, зміна місця проживання;

зайва авторитарність батьків;

відсутність у батьків часу і недостатня увага до становища дітей, недостатність до виявлення прояву дистресу і негативного впливу оточуючої дійсності.

Психологи вважають, що деякі риси особистості підлітка можуть бути пов’язані з суїцидальною поведінкою, зокрема [Рибалка В., 2009, 12]:

нестабільність настрою або його надмірна мінливість;

агресивна поведінка, злостивість;

антисоціальна поведінка;

схильність до демонстративної поведінки;

високий ступінь імпульсивності, схильність до необдуманого ризику;

дратівливість;

ригідність мислення;

погана здатність до подолання проблем і труднощів (у школі або серед однолітків);

нездатність до реальної оцінки дійсності;

тенденція «жити у світі ілюзій та фантазій»;

ідеї переоцінки власної особистості, що змінюються переживаннями нікчемності;

легко виникаюче почуття розчарування;

надмірна пригніченість, особливо при несуттєвих нездужаннях або невдачах;

почуття приниження або страху, що приховується за проявами домінування, відвернення або демонстративної поведінки щодо друзів-однолітків чи дорослих;

надмірна самовпевненість;

проблеми з визначенням сексуальної орієнтації;

складні неоднозначні стосунки з дорослими, включаючи батьків.

Шкільний психолог В. Силяхіна вважає, що мотивами суїцидальної поведінки підлітка можуть бути наступні [Силяхіна В., 2005, 5]:

шкільні проблеми;

втрата близької, коханої людини;

ревнощі і любовні невдачі;

сексуальний протест;

вагітність;

переживання, образи;

самотність, відчуженість;

неможливість бути зрозумілим, почутим;

почуття провини, сорому, невдоволення собою;

страх покарання, тортури;

почуття помсти, протесту, загрози;

бажання привернути до себе увагу, викликати співчуття;

уникнення наслідків поганого вчинку або складної життєвої ситуації.

Вона зазначає, що це лише загальні мотиви, а часткові можуть бути настільки різними, що їх важко перерахувати.

У суїцидальній поведінці підлітків можна умовно виділити три фрази:

а) фаза обдумування, що викликана свідомими думками щодо здійснення суїциду. Ці думки згодом можуть вийти з-під контролю і стати імпульсивними. При цьому підліток замикається в собі, втрачає інтерес до справ у сім’ї, роздає цінні для нього речі, стає агресивним. Змінює зовнішній вигляд, перестає слідкувати за собою, може змінитися його вага, через зниження його уваги з підлітком може трапитися нещасний випадок;

б) фаза амбівалентності, яка настає за умов появи додаткових стресових факторів – тоді підліток може виказувати конкретні загрози або наміри щодо суїциду комусь із ближчого оточення, але цей «крик про допомогу» не завжди буває почутим. Однак саме в цей час підлітку можна допомогти;

в) якщо ж цього не стане, то настає фаза суїцидальної спроби. Вона відбувається дуже швидко, адже для підлітків притаманне швидке проходження цієї фази і перехід до третьої [Силяхіна В., 2005].

Як вказує В. Силяхіна, більшість суїцидальних підлітків (близько 70%) обмірковують і здійснюють суїцид упродовж одного-двох тижнів. Але підлітковому віку властива імпульсивність дій, тому іноді тривалість всіх трьох фаз може бути дуже короткою, не більше одної години. Звичайно, що це вимагає від оточуючих, особливо від психологів і лікарів оперативних дій у наданні адекватної допомоги таким підліткам.

Як зазначає В. Мушинський, «суїцидальна поведінка включає всі прояви суїцидальної активності – думки, наміри, висловлювання, загрози, спроби самогубства, - і являє собою ланцюг аутоагресивних дій людини, свідомо чи навмисно спрямованих на позбавлення себе життя через зіткнення з нестерпними життєвими обставинами. Така поведінка є динамічним процесом і складається із наступних етапів:

1. Етап суїцидальних тенденцій – вони є прямими чи непрямими ознаками, що свідчать про зниження цінності власного життя, про втрату сенсу життя, про небажання жити; суїцид альні тенденції виявляються у думках, намірах, почуттях або загрозах.

2. Етап суїцидальних дій – він починається, коли відповідні тенденції приходять у дію; під суїцидальною спробою розуміється суїцид, який з незалежних від людини обставин був відвернутий і не призвів до летального наслідку; суїцид альні тенденції можуть трансформуватися у завершений суїцид, результатом якого є смерть людини.

3. Етап постсуїцидальної кризи – він продовжується з моменту здійснення суїцидальної спроби до повного зникнення суїцидальних тенденцій» [Мушинський В., 2001, 4],

В. Мушинський [Мушинский В., 2001] наводить вичерпну характеристику форм і методів реалізації суїцидальної поведінки, виділяючи дев’ять загальних рис, властивих усім самогубствам:

Метою всіх суїцидів є вирішення якихось проблем, адже суїцид не є випадковою дією – його ніколи не здійснюють невмотивовано. Він є виходом зі складнощів, кризи чи нестерпної ситуації, йому властива своя логіка і доцільність. Щоб зрозуміти причину суїциду слід визначити проблеми, для розв’язання яких його скоювали.

Завданням усіх суїцидів є припинення свого потоку свідомості, нестерпного болю – як розв’язання болісних і нагальних проблем. Відповідно до цього суїцид має три ознаки – наявність у людини, яка впала у відчай, душевного хвилювання, підвищеного рівня тривоги і високого летального потенціалу.

Загальним стимулом при суїциді виступає нестерпний психічний біль. Можна стверджувати, що припинення своєї свідомості – це те, чого прагне суїцидальна людина, а душевний біль – це те, від чого вона